Дмитра Бутрія позаочі часто називають вічним заступником голови ОВА. Хтось навіть вважає, що Бутрій – це не прізвище – а посада. Його призначили заступником голови ОДА ще в 2016 році і з тих пір з невеликими перервами Бутрій пропрацював при шести головах ОДА та ОВА і сам був декілька разів виконуючим обовʼязки очільника Херсонщини. Саме Бутрій є автором плану децентралізації області, і очевидно, що ми почали розмову з питання місцевого самоврядування та життя громад.
Давайте почнемо з місцевого самоврядування. Два з половиною роки фактично на Херсонщині не існує ніякого місцевого самоврядування, всім керують начальники військових адміністрацій. Чи є вже розуміння, як повертатися назад до нормального врядування? Колись же війна закінчиться. Це все не вбило у людей довіру до влади?
Так, дійсно, зараз працюють 49 військових адміністрацій, і цей перехід на військові адміністрації на той момент був єдиним виходом, тому що ні одна територіальна громада не мала кворуму в депутатському корпусі чи у виконкомі. А ще й заборонені партії… Ні одна громада не функціонувала і в принципі не могла.
Ну а зараз, наприклад, Кочубеївська громада могла б повернутися до місцевого самоврядування? Чи це неможливо?
Ні, це неможливо. Для цього треба повноцінно, відповідно до Конституції, провести вибори. Враховуючи кількість населення і ситуацію, зробити це, сформувати раду і відповідний виконком просто неможливо. І в принципі, тоді була б просто заблокована робота практично всіх громад. Ми з Офісом Президента, і з Кабінетом міністра це обговорили – і це був один єдиний спосіб поновити функції місцевої влади. Було прийняте рішення формувати саме військові адміністрації. Це було складно, тому що законодавство було не готове до таких трансформацій. Ми все обговорювали в дуже швидкому темпі, вносили відповідні зміни й формували бачення, як це все буде виглядати. Першою була Генічеська МВА. Ми в принципі на ній відпрацювали той алгоритм і механізм утворення переходу на фінансові відносини тобто, як це все буде відбуватись. Я дякую профільному міністерству й Офісу президента – підключали всіх, казначейства всі, міністерства, всі відомства. Тоді ми вийшли на більш-менш законний алгоритм роботи й утворення військових адміністрацій.
А як от ці органи контролювати? Зрозуміло, що раніше був якийсь депутатський, громадський контроль, а зараз в руках однієї людини сконцентрована вся влада в громаді. Яким чином це контролювати?
Ми ж вважаємо, і кажемо про це профільному комітету Верховної Ради, що контролювати військові адміністрації має саме обласна адміністрація.
Я гадаю, що районні адміністрації – це прокладка між обласною адміністрацією і територіальними громадами. Немає сенсу зациклюватися на районній адміністрації. Якби це було в рамках префектури, і була завершена адмінреформа, це було б доречно, а зараз…
Зараз система працює краще, ніж працювало до війни місцеве самоврядування. Тому що ті виклики, той стан справ, який є сьогодні, він вимагає від керівництва знаходитися в повному контакті, конекті з громадянами, тому що по-іншому це просто не працюватиме.
Ну в маленьких громадах це більш-менш можливо, а в великих?
Щодо більших громад… Там є старостати, відповідні призначені люди є, хтось залишився, хтось новопризначений староста – вони контактують з людьми. Я ще раз повторюсь, сама обстановка, вона сприяє тому, що керівництво повинне постійно контактувати з людьми. От приклад – Інгулець, там робота йде постійно, і він (староста Ігор Лапін, – МОСТ) кожен день з людьми. У нього день починається з того, що він йде просто по вулиці і з людьми постійно спілкується. Так і має бути.
Була ситуація зі світлом, і люди дзвонили нам жалілися, що староста нічого не робить…
Ну так відверто, я десь розумію тих людей, їх стан моральний, психологічний, емоційний, оті постійні обстріли і напруження – воно ж викликає різні емоції. І розумієш, ось сьогодні ще тяжче працювати з цим. Але ж світло виключалося і в мирний час, а сьогодні, це, на жаль, норма.
Ви брали приклад Ільгунця, але ж є і інші населені пункти, де недостатньо комунікацій, де старости, мабуть, не такі відкриті. Тут все залежить просто від людей, так?
На 100% ідеального ж нічого нема, на кожну геніальну думку знайдеться щось більш геніальне. Враховуючи те, що сьогодні проблема громад – це кадрове забезпечення, люди повиїжджали, то ми працюємо з тими, хто залишився, хто має бажання працювати.
Частину людей вже замінили, так? 6, здається, начальників адміністрацій?
Так, з різних причин: хтось не витримав такого навантаження, хтось не підійшов на цій посаді. По Горностаївці трагічний випадок був (у серпні 2023 року помер очільник Горностаївської СВА Роман Фролов, – МОСТ)…
А в цілому – ви задоволені роботою начальників адміністрацій? Більшість з них, без перебільшення, ваші люди, ваші ставленики
Ну тут не те що вони ставленики. Враховуючи те, що я багато років працюю в адміністрації та займався питаннями децентралізації, починаючи з першої громади, то більше впливає те, що я багато людей просто знаю, знаю, на що вони здатні. Багато кадрових призначень було за моїми рекомендаціями – я підшукував людей, які спроможні бути при владі й забезпечити владні повноваження на цих територіях.
За децентралізацію цікаво. Два мирних роки і два роки війни – як показали себе нові громади? Як ви зараз бачите, чи правильно тоді “розкроїли” область на ці громади, чи все ж таки були помилки?
Відверто, план, який був представлений і те, як ми планували, він змінився. Громад стало, з різних причин, більше. Були бачення, наприклад, народних депутатів. Тому те, що ви побачили на виході трошки відрізняється від того, який був запропонований адміністрацією поділ на затвердження. Це у 2020 році. Ну в принципі це було не критично, перспективи якісь там були й ми розуміли, як з цим працювати.
От зараз є 17 звільнених громад. Чи всі вони зараз потрібні в таких межах? Чи можна було б їх поділити, чи, навпаки, об’єднати?
Однозначно можу сказати, що адміністративно-територіальний устрій буде зазнавати змін, тому що, враховуючи кількість населення та спроможність цих громад, інфраструктуру, людський ресурс, вони реально не витягнуть на мінімальний коефіцієнт спроможності громад. Тому це однозначно – буде перегляд цих громад. Це буде укрупнення. Уже зараз ми розуміємо, що це потрібно.
А яких громад уже точно не буде?
Треба перемогти ворога, тоді ми спокійно все це прорахуємо. Не хочу зараз нічого казати, аби не було паніки.
Ну приблизні розрахунки є?
Так, зараз вони приблизні. Розуміючи стан інфраструктури, економіки й людського ресурсу, вже зараз видно, що з вірогідністю у 100% громади підуть на укрупнення.
Ми і наші міжнародні партнери розмовляємо про відбудову. Як тоді виходить: ми почали відбудову, але ще не об’єднали громади. Що ми зараз відбудовуємо і що треба будувати до цієї реформи? Хтось рахував?
Я розумію про що ви. Ми повинні сформувати територіальний устрій, ми повинні розуміти, де буде центр громади, де будуть заклади освіти, заклади охорони здоров’я, але сьогодні до відбудови потрапляють ті об’єкти, які точно там будуть функціонувати, і які першочергово повинні задовольнити потреби громадян. Якщо це школа, ми точно розуміємо, що вона точно буде працювати.
Але ніхто не може точно сказати розміри зараз. Наприклад, у Високопіллі – яка там потрібна школа за розмірами?
Є управління освіти, йому було доручено зробити певний розрахунок. Ну ми розуміємо там уже на прикладі Борозенського…
От Борозенське – хороший приклад. Одна з найменших громад області – там школа здоровенна, поруч будується велика лікарня.
Як тільки безпекова ситуація дозволятиме, і ми побачимо скільки там повертається людей…
Але ми ж зараз знаємо, що це найменша громада області?
Одна з найменших.
Але лікарня там – ну прям лікарня повноцінна – чи потрібна вона в такій маленькій громаді на три тисячі людей?
Ну якщо ця лікарня розрахована на те, що там буде жити три тисячі людей, чому ні? Чому її зараз не відбудувати? Тобто, якщо сама громада здатна…
Але скоріш за все цієї громади також не буде?
Ну я не буду говорити однозначно, я ж кажу, це спокійно треба провести чіткі розрахунки, тоді буде зрозуміло, яка громада буде, а якої не буде.
Сьогодні ми розуміємо, що лікарня там повинна бути. Якщо вона буде там нормально функціонувати, чого б і ні.
Ну а, наприклад, те ж Високопілля, де стоїть лікарня просто циклопічних розмірів. Очевидно, що вона раніше обслуговувала район, а зараз вона ні до чого.
Я з тобою згоден. Ті ж заклади охорони здоров’я, заклади освіти – це була радянщина. Тоді все під один стандарт будували, з пролетарським розмахом. 100% воно в таких масштабах не потрібно – це точно. І сьогодні ми розуміємо, що відбудовувати там школи на 1500 людей просто не має сенсу, ми розуміємо кількість контингенту, який там буде, тому, звичайно, з цими поправками сьогодні й робляться проєкти. На ті об’єкти відбудови, які зараз реалізуються.
Що з дорогами? Зараз бачив, що замовили проєкт на цю багатостраждальну дорогу від Калинівської громади й далі на Давидів Брід. Буде там дорога чи ні?
Буде, звісно, буде дорога. Я думаю, що відпрацювання нормальної логістики…
Ну це і була суть реформи – до того, як створювати громади мали прокласти шляхи до цих громад. А в Борозенське зараз проїхати не так просто…
Ну багато де пошкоджено.. Я ж кажу, шляхи сполучення – це пріоритет, це економічна складова для розвитку кожної території, тому звичайно. Ну скажемо, що в цих умовах ми не можемо повністю все ремонтувати.
А робочі місця? Постійно кажуть, що люди не повертаються, немає школи, немає робочих місць. Очевидно, ми не можемо сказати, що обласна адміністрація має побудувати завод, але є якесь бачення, яким чином сюди затягати інвесторів, що з цим робити?
Гарне питання. Ми розуміємо, що сьогодні причина повернення людей – це житло. Відбудова зруйнованого житла йде, людина повинна розуміти, де вона буде жити, це мінімальна якась інфраструктура, школи, садки ну і звичайно, зайнятість населення. Як приклад – Посад-Покровське. На 90% населений пункт зруйнований Плануванням відбудови там займається Київська школа економіки. Там є фахівці, які перераховували й давали якісь напрямки саме зайнятості населення, навіть рекомендації – де та чим люди можуть займатись на цих територіях. Ну звичайно, ми розуміємо, що Херсонщина – аграрний край, то маємо пріоритет у цьому напрямку. Того звичайно, що сьогодні при побудові стратегії розвитку тієї чи іншої територіальної громади населеного пункту саме отакий економічний розрахунок має бути. Тому що ми сьогодні 100% людям повинні дати розуміння, що вони можуть приїздити на ці території, у них буде житло, сервіси медичні й освітні, комунальні, що це все буде забезпечене.
Посад-Покровське непоганий приклад, там же діє підприємство, але це ініціатива буквально двох людей.
Я ж кажу, все пов’язано, тому сьогодні повинна бути й державна допомога, саме для розвитку на територіях підприємств.
Ну от кредит неможливо взяти зараз.
Ну 5, 7, 9% (програма пільгового кредитування під невеликий відсоток, – МОСТ) сьогодні працює.
На сьогодні ми спілкуємось з банками, деякі з них готові надавати пільгові кредити, але там норма Нацбанку про так званий дефолт сьогодні, й кредитор має показати за два роки якийсь прибуток. А у нас сьогодні це просто неможливо для наших підприємств, тому що активи зруйновані, вони не працювали, і сьогодні це питання підняли на рівні Офісу (Президента,- МОСТ і Кабміну. Бо для Херсонщини, для прифронтових областей – це замкнуте коло. Якщо сьогодні ми не запустимо підприємство, не дамо йому фінансову підтримку, якісь там пільги, то далі нам просто не буде про що розмовляти, люди просто не повернуться, хоч ми їм побудуємо житло, відбудуємо школу. Не буде роботи – це депресивна територія, а на дотаціях довго не протягнеш. Ми будемо втрачати людей, це буде сіра зона. Тому, звичайно, що це комплексна така стратегія. В принципі, підхід по Посад-Покровському – він реальний.
Ну це на папері, а насправді ми бачимо, що все закінчилося з відставкою міністра навесні…
Но, тут же ж працює система, якщо міністр якийсь пішов, то це ж не означає, що…
Ну ви ж бачите, в нашому випадку все заглохло і стоїть.
Ну, при ньому заглохло, зараз є рішення про відновлення цієї програми. Є на це 720 мільйонів гривень. Тобто, це доручення президента, воно буде надалі реалізовуватись. Це просто пілотний проєкт, це 6 таких територіальних громад по всій Україні, але він реальний, тому що по-іншому, якось точково відновлювати об’єкти там не вийде, там зруйновано все.
Ну а от Олександрівка ж пішла по-іншому. Останнього разу, коли я був там, вона виглядала прям дуже непогано.
Таких сіл – де зруйновано 50% і більше – у нас багато, і там така ж проблема. Сьогодні по кожному населеному пункту, територіальній громаді треба відпрацювати такий економічний підхід відбудови і надання розвитку бізнесу, підприємництву… Це точно якимось фахівцями повинні бути розроблені стратегії, інакше Херсонщина буде такою…
А що буде з населеними пунктами, які зруйновані на 100%? Там досі людям не сказали, що їх не будуть відбудовувати.
Ну може на сьогодні зарано приймати такі рішення, я думаю, що…
Ви бували хоч в одному зруйнованому селі?
Я об’їздив всю деокуповану територію.
Ну от Андріївка, Сухий Ставок – ми туди заїжджали декілька днів тому, там просто пам’ятник, музей війни.
Звичайно, що таке рішення повинно бути прийняте, тому що, як на мене, це нерентабельно – вкладати ресурси в населені пункти на 20 помешкань, і де жодного жителя на сьогодні немає. Враховуючи, що, як правило, в таких населених пунктах залишились люди пенсійного віку, які і могли б повернутися. Молоді там нема.
Ну та ж Білогірка, вона ж відновлюється.
Ну що там відновлюється?
Ну будинки, люди живуть, люди повертаються і доволі так багато.
Я ж кажу, проаналізувати наскільки це буде рентабельно – відбудовувати саме ці населені пункти… Я розумію, якою буде реакція, якщо сказати їм, що ми не будемо відбудовувати. Тому сьогодні повинна бути альтернатива, ми повинні людям запропонувати реальні якісь альтернативні варіанти, якісь, які будуть сприятливі для них.
Ну так, хоча б дозволити сертифікатом купувати в сусідніх населених пунктах. Бо зараз же це заборонено.
Ми можемо взагалі втратити сьогодні населення, яке буде купувати собі житло в Одесі, Києві на заході України. Ми розуміємо, що якщо вони куплять собі там житло, то вони вже точно не повернуться, тому тут питання двояке в цьому сенсі. Втратимо просто населення Херсонської області й вони сюди не повернуться. І тоді ні про яке відновлення не буде і мови. Коли тут просто не буде людей. В першу чергу, це молоді люди, робочий ресурс. Сьогодні, на жаль, на територіях залишилось більше людей пенсійного віку, яким в принципі вже діватися нікуди, а ті, хто молодші, то, звичайно, вони шукають для себе роботу та краще місце. Я ж кажу, це серйозна робота – щоб дійсно надати людям реальну альтернативу того, чим вони будуть займатися. Це дуже серйозний виклик.
Також сьогодні заважає безпекова ситуація, яка склалася на Херсонщині. Ми розуміємо, що постійні обстріли, відсутність роботи явно не сприяють поверненню, так що маємо надію, що все це скоро закінчиться.
Ну от на прикладі Миколаївської області. Коли Херсонщина була ще повністю майже окупована, то ця близькість фронту впливала і на Миколаїв. Абсолютно нічого не працювало, ні заклади – нічого. Були одиниці тих, хто щось там робив. Тільки безпекова ситуація дозволила – давайте подивимось сьогодні на Миколаїв. Життя повернулося – активізувався бізнес, люди почали працювати. Я думаю, що Херсонщина точно так само – як тільки ми відкинемо їх (російську армію, – МОСТ), втопимо в Чорному морі – має свої перспективи, враховуючи ресурси, сільгоспугіддя. Все відновиться точно і люди повернуться.
А щодо тимчасово окупованих територій – якісь думки у вас є? Щодо інтеграції їх назад до нас? Люди вже 2,5 роки живуть в зовсім іншій реальності.
Звичайно, що на сьогодні є попередній план реінтеграції. Це мінімальне відновлення влади на цих територіях. Воно сформоване. Це і відновлення інфраструктурних обʼєктів, забезпечення медичним сервісом. По кожній громаді є відпрацьований мінімальний план – впритул до того, що ми давали доручення начальникам цих адміністрацій сформувати кадровий потенціал, щоб була розписана конкретна людина, яка має бажання, і конкретна посада, де вона буде працювати, чим вона буде займатися на цій території. Поки у них є час, то вони працюють, допомагають деокупованим територіям, розуміючи ту проблематику та маючи досвід, який був після деокупації правобережної частини Херсонщини. Тобто такий мінімальний план сьогодні існує – з конкретними людьми, з конкретними розрахунками. Звичайно, він не може передбачити все, бо ситуація змінюється кожен день, але принципово ми все спланували. Ну а далі система та, що й на деокупованих територіях правобережжя. Тому будемо бачити, який стан цих територій, скільки людей там залишилось, і далі будемо формувати стратегію розвитку цих територій.
Херсонська область – це аграрний край, і руйнування греблі Каховської ГЕС призвело до того, що ми втратили 300 тисяч гектар поливних земель, а це 60% взагалі по всій Україні. І я розумію, що ці масштаби проблеми сьогодні колосальні. Стратегічно точно першочерговий план – це відновлення греблі, а в якому варіанті це буде – це уже в принципі повинні визначити фахівці. Але ГЕС потрібна.
Але існують різні думки. Науковці кажуть, що не треба відновлювати, Селецький (начальник Нововоронцовської СВА, – МОСТ) кричить, що нам треба Великий Луг, а все інше – це зрада…
Зараз-то кричати можна, але все впирається в тверезий розрахунок. Ми всі спілкуємось і розуміємо, що кліматичні умови й розвиток сільського господарства, і ті врожаї, які були вони виключені завдяки воді… Тут без води буде пустеля, це 100%, якщо той, хто там кричить, пропонує інші варіанти, ок. Але які? Ну що ми тут будемо банани вирощувати? Ну питань нема, дайте нам висновки, що тут будуть рости пальми, і ми будем не пшеницю вирощувати, а банани. Ну це ж таке, фантастика.
Більше все ж таки ми приходимо до висновків, що гребля коли-небудь знову буде.
Тобто це такий №1 на відбудову?
Ну звичайно, це ж фундаментальні речі.
А скільки приблизно це буде коштувати?
Я не буду навіть гадати, будуть проєкти, я думаю, що тоді ми можемо конкретизувати якусь цифру. Я знаю одне, що якщо б до війни ми займалися питанням модернізації каналів, то це дало б десь 170 тисяч га поливних земель і коштувало б порядка 1,5 мільярда євро, ну це от те, що тоді розраховувалось.
Зараз напевно доведеться перекладати частково канали, бо вони вже рік без води.
Звичайно. Це мільярдні кошти, і до війни вже ті канали, які будувались за радянських часів, вони вже потребували ремонту і модернізації. Воно вже відпрацювало свій ресурс, там не було вже нормальної гідроізоляції. Та і що таке відкриті канали? Це втрата 30% води, вона просто випаровувалась. Звичайно, що рентабельність була така собі, сьогодні ми маємо світові технології. Реконструкція, переобладнання на сучасні методи меліорації – це все повинно бути, це однозначно. І сьогодні навіть на деокупованій частині області ми цим займаємось. У нас з USAID є домовленості, ми готуємося збільшити десь до 5 тисяч гектар поливних земель. Зараз їх залишилася тисяча.
І сьогодні включається ініціатива президента про відновлення меліорації, яка була до війни. Це Одеса, Херсон, Миколаїв, Запоріжжя. Сьогодні Кабміну доручено оновити цю стратегію і запустити фінансування цієї програми. Це такі фундаментальні речі, які потрібні для розвитку сільського господарства на цих територіях.
Звичайно, що повинна бути переробка сільгосппродукції, тому що необхідно створювати додану вартість. Це економічно обґрунтовано, інших шляхів нема.
Ще в мене питання по реінтеграції. Оце рішення, яке не дуже комунікували взагалі, про нього мало хто знає по всій Україні. Про припинення виплат зарплат бюджетникам, які залишилися на ТОТ. Чи допоможе це нам, чи не відверне від нас цих людей?
Питання складне…
З одного боку, багато бюджетників працюють на росіян і отримують і там, і там зарплату, але ж і є люди, які нас там чекали і чекають.
Ну я впевнений в тому, що переважна більшість людей чекають і залишаються українцями, але звичайно, є люди, які перейшли на бік ворога і працюють.
Тут питання перше: кому ми платимо? Ми ж не можемо на 100% зараз дати гарантію працює людина на росіян чи ні. Далі питання взагалі реалізації української гривні. Ми ж розуміємо, що ми даємо там привід для того, щоб шахраї робили обнал. Тобто розуміємо, що офіційно нічого там не працює. Кажуть що вартість обналу гривні там доходить до 25-30%. Наскільки у людей сьогодні потреба саме в нашій гривні на цій території? Гривня там не функціонує. Тому дійсно сьогодні єдиного рішення політичного немає, але є такий наказ по медицині, є наказ по освіті, а далі кожне відомство приймає свої відповідні рішення.
Я думаю, що якщо людина виїхала, то повністю всі виплати їй будуть надані – кошти зарезервовані. Людина виїхала – вона отримала повну заробітну плату, всю заборгованість. Інших варіантів до звільнення я не бачу. Ще й людина відповідно до закону може потім подати на відшкодування цих коштів до країни-агресора.
Ну ми більш-менш залишаємо такий люфт, який не відсікав би людей повністю для того, щоб ми просто їх не звільнили та забули про них.
А враховуючи ті фактори, які я назвав раніше, ну це складне питання. Думаю, є багато спекуляцій з цього приводу.
Ну питання пройшло повз всіх, про нього і не знають особливо люди, тож і спекуляцій особливо ми не чули.
Якщо чесно, коли аналізуєш прізвища тих, хто з ТОТ більше за все кричать про відміну виплат, то це ті, хто працює на окупантів. Серед учителів таких достатньо. Ми ж також по можливості моніторимо, збираємо цю інформацію. Як правило, вони найбільше і розганяють ІПСО про це. Я думаю, що це ще є один із факторів російських маніпуляцій, з того приводу, що от “про вас забули”.
А хто з чиновників на лівому березі пішов працювати на росіян, хто вас здивував?
Ну були в нас кадри типу Стремоусова, які відверто махали к…им прапором, по них все зрозуміло. А так більшість людей, щоб якісь там, знаєш, підозри були, що вони можуть зрадити, таких навіть не було. І реально є факти, коли патріотично налаштовані люди пішли на співпрацю… і для мене це було дивно….
Ну хто, наприклад?
Ну Синенко (депутат облради двох скликань,- МОСТ). Він такий активний депутат обласної ради, такий патріот, для мене це було здивуванням.
А Збаровський з Новотроїцького, такий україномовний був?
Та ну, от по ньому особливо недивно. Воно було таке… Ну ще з часів Партії регіонів, вже тоді можна було робити якісь висновки.
Ці каховські фермери… Репелевські. У старшого (Едуард Репелевський, ексдепутат облради від ОПЗЖ, – МОСТ) думки завжди були, такі… сепарські, у нього такі фрази проскальзували. По меншому був здивований (Данило Репелевський, ексдепутат облради від Слуги народу, – МОСТ), по старшому – ні.
Ну а вся ця шваль Сальдо, Булюки. Ну в принципі, це ж були вихованці комуністичні. Ходили в вишиванках, понадівали їх, коли треба було. Вони ж кон’юнктурники, та ну який він українець, хоть 10 тих вишиванок, якщо в тебе в голові й серці к…пи й Росія. Вони готові були шкуру чорта одягнути, аби ж тільки прилаштуватися якось.
Не можу не спитати за 850 наказ Міносвіти про бажання закрити школи, які не можуть працювати оффлайн, тобто всі херсонські. Я бачив заяву Асоціації вашої профільної, це ж вони почали перші про це говорити. Але з іншого боку, ну ми тримаємо величезну кількість шкіл, в яких вже майже немає учнів.
Ні, оптимізацію якусь провести точно можна.
Знаю, що в перші класи в херсонських школах набирають дітей дистанційно, тих, які по всьому світу живуть, знайомі незнайомих, аби тільки набрати класи.
Я ж кажу, що по Херсонщині ми готові були оптимізувати і ми розуміли, що треба робити по контингенту і по вчителям, але коли пропонують повністю відсікти цілу область, то сьогодні ми розуміємо, що вчителі просто покинуть території, а за ними поїдуть діти, от і все.
Ми розуміємо, що ми просто втрачаємо людей Херсонщини.
Це фундаментальна річ, і міністр коли приїжджав, він спілкувався з викладачами, з директорами шкіл, з територіальними громадами, поїхав, аби зрозуміти наскільки це сьогодні не просто… Я кажу, це питання потенціалу, економіки й виживання наших прифронтових областей, ми втратимо людей і все, далі вже нема про що говорити. Всі питання відбудови, це все буде просто ні до чого.
Ну в принципі маємо надію, розуміння є, що все ж таки це питання вирішиться.
Але оптимізація потрібна, і ми це розуміємо. Бо норми по 200 дітей на школу, вибачте, але 200 в громадах в мирний час такого не бувало, а зараз…
Тому ми маємо працювати і доводити, що нам потрібні офлайн школи.
Також ми розуміємо, що якщо ми сьогодні не почнемо, то у 2025 році діти знову не підуть в школу…
Ми створили цей матеріал як учасник об’єднання “Вікно Відновлення”. Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win.