Ця проблема – дуже серйозна, багатогранна, і точно не матиме простого рішення. Протягом року, який пройшов з підриву російськими військовими греблі Каховської ГЕС, тривають дискусії про те, чи варто відбудовувати електростанцію і Каховське водосховище.
Науковці Херсонського державного аграрно-економічного університету Віталій Пічура, Лариса Потравка і Павло Кутіщев в статтях «Каховське водосховище: до і після підриву дамби гідроелектростанції» і «Вплив російської збройної агресії на стан акваторій Дніпровсько-Бузької естуарної системи та Чорного моря» оприлюднили дослідження, у яких дійшли до висновків, що відмова від відновлення Каховського водосховища матиме погані наслідки для природного середовища, а також негативно вплине на стан економіки і загалом на якість життя близько мільйона людей. Власне, цей вплив почався рік тому, а припинити його зможе, на думку науковців, лише відновлення водосховища.
Що таке – Каховське водосховище
Каховське водосховище створене у 955-1958 роках. Під час його будівництва затоплено 2,8 тисячі гектарів ріллі, 36 тисяч гектарів вигонів та сінокосів, понад 90 населених пунктів, переселено близько 37 тисяч людей, підтоплювалися десятки сіл, міста Нікополь та Кам’янка-Дніпровська. Під водосховище було відведено 221,3 тисячі гектарів сільськогосподарських угідь і лісів.
Площа акваторії затоплених територій Дніпропетровської, Запорізької і Херсонської областей склала 2155 квадратних кілометрів. Акваторія водосховища у період його функціонування мала такі характеристики:
· повний об’єм – 18,2 кубічних кілометрів;
· корисний об’єм – 6,8 кубічних кілометрів;
· відмітка нормального підпірного рівня – 16 метрів;
· горизонт мертвого обсягу – 12,7 метра;
· максимальна глибина водоймища – 32 метри;
· середня глибина – 8,5 метри;
· сезоні коливання рівня води становили 3,3 метри;
· максимальна довжина акваторії – 230 кілометрів;
· максимальна ширина – 25 кілометрів;
· середня ширина – 9,3 кілометри;
· берегова лінія – 869 кілометрів;
· багаторічний стік змінювався в межах від 28,3 до 61,7 км³/рік.
Потужність Каховської гідроелектростанції (ГЕС) становила 329 тисяч кіловат. Каховське водосховище і ГЕС були важливим джерелом електроенергії, основою зрошуваного землеробства степової зони, якій властивий дефіцит природного вологозабезпечення. Водосховище було джерелом водопостачання населених пунктів, рибного господарства, зоною відпочинку тощо.
Водосховище забезпечувало водопостачання більше 140 населених пунктів, де проживало більше мільйона людей. Найбільші з них:
· місто Кривий Ріг (населення – більше 600 тис. людей);
· місто Нікополь (більше 100 тис);
· місто Марганець (близько 40 тис.);
· місто Дніпрорудне (близько 18 тис.);
· місто Енергодар (близько 50,0 тис) та інші.
Водосховище було основним джерелом функціонування зрошуваного землеробства, що охоплювало землі площею близько 800 тисяч гектарів. Основними шляхами зрошувальної системи були:
· Каховський канал;
· Північно-Кримський канал;
· канал Дніпро–Кривий Ріг.
Найбільшу кількість води з цих каналів використовувала промисловість – 71,15-73,56%. На зрошення використовувалося 18,04-23,60%. На потреби населення – 4,89-7,98%. На інші потреби – 0,36-0,42%.
Також водосховище використовувалося для судноплавства було основою функціонування порту Нікополь.
Окрім того, Каховське водосховище давало 22% вилову прісноводної риби для українського ринку.
Наслідки підриву дамби для природи
Зараз українські екоактивісти виступають проти відбудови ГЕС і Каховського водосховища, стверджуючи, що відсутність впливу людської діяльності на його колишню територію нібито сприяє відновленню Великого Лугу.
Прихильники цієї точки зору стверджують, що вже зараз на території, яку займало водосховище, формується заплавна рослинність і створюється нова екосистема. Також противники відновлення водосховища бояться, що це матиме негативні наслідки для національного парку Ніжньодніпровський. Вони кажуть й про велику ймовірність того, що землі, які зрошувалися водою з Каховського водосховища, стануть під час визволення лівобережної частини Херсонщини зоною бойових дій, і внаслідок цього будуть довго непридатними для сільського господарства.
Є й інші аргументи. Наприклад, втрату Каховської ГЕС пропонують компенсувати децентралізованими і тому, на думку прихильників цієї ідеї, більш стійкими до негативного впливу сонячними електростанціями.
Науковці Херсонського державного аграрно-економічного університету вважають, що є чимало чинників, які все ж змусять замислитися над доцільністю відновлення Каховського водосховища.
Як зазначають Віталій Пічура і Лариса Потравка, функціонування акваторії Каховського водосховища формувало сприятливі мікрокліматичні умови на прилеглих територіях. Це відбувалося за рахунок розбіжностей між складовими радіаційного і теплового балансів водної поверхні і суші. В результаті створювалася місцева циркуляція (бризи), які були найбільш виражені у теплі пори року.
Велика площа акваторії Каховського водосховища сприяла формуванню горизонтально-вертикального швидкого і потужного бризу, який на степових рівнинних ландшафтах формував сприятливий мікроклімат на десятки кілометрів від акваторії.
На фоні негативних зональних змін клімату та осушення Каховського водосховища, проявилися негативні наслідки для мікрокліматичних умов у межах водосховища та на прилеглих територіях. Так, серйозним негативним наслідком є підвищення на 2 градуси Цельсія і більше прогріву поверхні осушеної територій водосховища площею 2155 квадратних кілометрів і буферної 10-кілометрової зони площею 5657,8 квадратних кілометра.
Негативний кліматичний вплив розпочався одразу після сходження води, що призвело до сезонного збільшення площ із критичним підвищенням значень LST (температури поверхні ґрунту). Встановлено, що в результаті осушення водосховища площа нагріву поверхні ландшафту збільшилася в межах території водосховища майже вдвічі, що призвело до погіршення мікрокліматичних умов.
Простіше кажучи, без випаровувань Каховського водосховища ґрунт на прилеглій території стає в теплу пору року гарячішим, що погіршує умови для розвитку там рослин.
Разом з Каховським водосховищем зник в прилеглій місцевості і зволожений мікроклімат, який сформувався за час існування водосховища. Це призвело у 2023 році до збільшення об’ємів евапотранспірації (сумарного випаровування – кількості вологи, що переходить в атмосферу у вигляді пари в результаті фізичного випаровування з ґрунту і з поверхні рослин), стрімкого осушення донно-ландшафтних систем та досягнення критичного рівня дефіциту ґрунтової вологи на прилеглих територіях.
Тобто, територія, яку займало волосховище, і прилегла територія стають сухішими, що з часом може призвести до стану, м’яко кажучи, не дуже придатного для проживання там людей.
Результати досліджень, проведених науковцями здебільшого шляхом вивчення даних, отриманих за допомогою супутників, доводять, що за максимально сприятливих умов формування рослинної біомаси на території осушеного Каховського водосховища спостерігається підвищення рівня нагріву поверхні ландшафту, збільшення площ водного стресу, підвищення у 1,52 рази об’єму випаровування вологи, прискорення процесу опустелення.
Це унеможливлює відновлення Великого Лугу за умов збереження негативних кліматичних та мікрокліматичних тенденцій.
Можливість зробити роботу над помилками
В своїх висновках херсонські науковці не приховують, що створення Каховського водосховища і Каховської ГЕС мали значні негативні наслідки для навколишнього середовища. Але відмова від відновлення водосховища може мати ще гірші наслідки.
Зокрема, до негативних наслідків слід віднести:
· дефіцит води, погіршення водного балансу і зниження енергії гідрологічного функціонування пониззя Дніпра,
· руйнацію сформованої впродовж 65 років сучасної промислової системи розміщення продуктивних сил,
· погіршення водозабезпечення підприємств і населення, зниження чисельності та погіршення існування гідробіологічних ресурсів,
· припинення функціонування гідротехнічної зрошувальної мережі,
· порушення гідрологічного режиму території і зниження рівня ґрунтових вод,
· осушення, опустелення та початок осолонцювання і засолення зрошуваних земель,
· занепад агровиробництва та знищення фермерської діяльності,
· збільшення частоти пилових бурь,
· зменшення площ родючих ґрунтів та погіршення стану природних екосистем,
· збільшення об’єму пилового забруднення повітря та погіршення стану здоров’я та якості життя населення.
Каховське водосховище було основним прісноводним джерелом забезпечення зрошення зони Степу України. Водні ресурси у посушливих регіонах відіграють важливу роль і формують 70% і більше величини врожаю сільськогосподарських культур. Зрошення покращує біокліматичні умови сільськогосподарських угідь у 1,7 рази, що обумовлює збільшення урожайності у 2,5 рази, що забезпечує стабільне функціонування аграрного сектору у зоні значного водного дефіциту. Встановлено, що наявність іригаційної інфраструктури ефективно пом’якшує як прямі негативні кліматичні впливи, так і негативні просторові побічні ефекти дефіциту води на відстані до 300 км від осередків системи зрошення.
Не виключено, що Каховське водосховище буде відновлюватися зовсім не таким, яким воно будувалося майже 70 років тому. Дуже ймовірно, що в процес проєктування нового водосховища будуть залучені науковці – біологи різних спеціалізацій, екологи тощо, і в результаті нове водосховище принаймні не буде екологічними лихом.
Втім, є чималий ризик і того, що можновладці просто проігнорують думку науковців, як це вже робилося неодноразово. І тоді єдине, на що ми зможемо сподіватися, що спричинена природі Херсонщини шкода не буде більшою, ніж та, яка вже заподіяна.
При підготовці статті використані наукові роботи:
· «Каховське водосховище: до і після підриву дамби гідроелектростанції», автори: Віталій Пічура – завідувач кафедри екології та сталого розвитку імені професора Ю.В. Пилипенка, доктор сільськогосподарських наук, професор; Лариса Потравка – доктор економічних наук, професор кафедри екології та сталого розвитку імені професора Ю.В. Пилипенка, головний науковий співробітник.
· «Вплив російської збройної агресії на стан акваторій Дніпровсько-Бузької естуарної системи та Чорного моря», автори – Віталій Пічура, Лариса Потравка, Павло Кутіщев – кандидат біологічних наук, доцент кафедри водних біоресурсів та аквакультури.
Дана публікація була підготовлена за підтримки Фонду “Партнерство задля стійкості України”. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “Херсонська обласна агенція громадської журналістики МІСТ” і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.
