До мотивації через лінь, або чому прокрастинація – твоя найкраща подруга

До мотивації через лінь, або чому прокрастинація – твоя найкраща подруга
28 августа

Мабуть, вас теж час від часу бісять ці постійні онлайн-курси із мотивації, тренінги «Як стати успішною», «Як навчитись перемагати себе» та інші подібні.

Заходиш у книжковий магазин - а там ціла поличка мотиваційної літератури. Відкриваєш Інстаграм - запрошуємо на марафон успішності! Прокрастинація стала мало не злочином, потрібно постійно рухатись, рухатись, рухатись.

Впроваджувати нові проекти, вивчати мови, змінювати роботу, оточення, викидати з голови тоннами погане, правильно харчуватись, худнути, збирати речі в подорож, разом викинути з голови все погане і впустити в життя добро та радість.

А ти такий сидиш собі, не мотивуєшся, і всі ці усміхнені, успішні і багаті люди навколо заганяють тебе в ще більшу депресію.
Знайомо? Мені так.

В житті кожної людини бувають періоди, коли рухатися не хочеться. І не треба.

В найважчий момент свого життя я найбільше винуватила себе за те, що перестала приносити користь. Я просто не могла нічого робити. Ні, була робота і якісь обов'язки. Але поза тим повертаєшся додому і єдине, чого справді хочеться - відкрити маджонг на телефоні, безкінечно скролити стрічку Інстаграму або просто дивитись в стелю.  Найгірше, що і довгоочікувану тоді відпустку я провела в ліжку. Нікуди не поїхала, нічого не прочитала, не зробила жодної корисної справи.

А найбільш нестерпна річ - самокатування за власну прокрастинацію і втрачений час.

Це замкнуте коло: ти не можеш нічого робити і постійно винуватиш себе в тому, що не можеш нічого робити. Почуття вини збільшує твоє безсилля кожного дня в рази. Ти стрімко залітаєш в таку депресію, що навіть котик, який стрибає до тебе на коліна, згортається клубочком і муркоче, не викликає жодних радісних почуттів.

Найкраща порада, яку я отримала в момент тотальної прокрастинації звучала коротко: Продовжуй.

І хоча я довго пручалась і казала, що потрібно щось зробити для того, аби знову змотивуватись і почати радіти життю, мене таки змусили дати собі ще часу на відпочинок і не робити нічого.

І залишок своїх сил я кинула на те, аби перестати винуватити себе в своєму ж безсиллі.
Відпустку я мала, отож час на те, щоб спати до обіду, а потім безцільно скролити стрічку інстаграму або дивитись «Відчайдушних домогосподарок» був.

А потім, десь за тиждень, з'явилось бажання почитати книгу і сайт Нового формату непогано на мені заробив.
Після бажання читати повернулось бажання писати, а потім - бажання спілкуватися з реальним світом.

Не можна сказати, що зараз я відчуваю себе щасливою на 100 відсотків і що я зовсім вибралась зі своєї депресії.
Проте я зробила, мабуть, найголовніше для себе - подружилась з прокрастинацією. Тепер, в моменти емоційного і робочого вигорання, коли нічого робити не хочеться, я просто нічого не роблю. Жоден період життя не триває безкінечно. І безсилля, і небажання рухатись пройде, якщо дати собі трохи часу і не картати за лінь.

Прокрастинацію теж можна використати. Для того, аби подумати помріяти, вичленити з потоку думак найважливіше.

Отже, кілька порад у боротьбі з депресією я для себе визначила сама, без мотиваційних книг та марафонів:

1. Дай собі час.
Важливо зрозуміти, що ресурси нашого організму, на жаль, вичерпні. Але вони відновлюються, якщо дати собі на це час.
Неможливо штовхати вперед машину без палива і сподіватись, що вона таки поїде. Треба дати час для заправки.

2. Коли нарешті зможеш, роби те, на що давно не вистачало часу або сміливості
Відвідай сама нове місто і спробуй там каву у кожній кав'яні, зв'яжи шкарпетки або почни колекціонувати абищо. Заведи кота чи хом'яка, дай йому смішне ім'я. Покатайся на повітряній кулі або стрибни з парашютом. Купи нових речей.

3. Мрій та плануй
Придбай красивий блокнот, занотуй там свої бажання і розпиши кроки для їх втілення, без всяких відмовок про час та гроші. Плануй так, наче в тебе є все для здійснення своєї мрії.

І найголовніше, в будь-якій тяжкій ситуації, важливо пам'ятати одне: поруч з тобою є люди. І більшість з них - хороші, які можуть прийти на допомогу, дати пораду чи навіть краще - не давати жодних, а просто сказати, що все йде саме так, як потрібно. Це може бути психолог, мама, подруга або просто знайома людина.

А може, і є сенс записатись на мотиваційний марафон. Хто-зна.

Інна Зелена, завідувачка сектора по роботі зі ЗМІ відділу громадських зв'зків Херсонської міської ради

 

Новости по теме
Комментарии (0)

Новости

c8
пап