Херсон залишається єдиним обласним центром України, який вдалося захопити російським окупантам. Півтора місяці херсонці пристосовуються до життя в нових умовах.
На вулицях їздить російська техніка з озброєними військовими. Людей викрадають, приходять з обшуками до активістів, бізнесменів, представників влади, до простих людей, яких у чомусь запідозрили. Звичайний похід у магазин стає небезпечним.
На цьому фоні люди продовжують виходити на протести, розповідати про ситуацію в місті у соцмережах, вірять у ЗСУ і чекають на звільнення. У цій рубриці ми періодично публікуватимемо історії херсонців, які залишаються в місті, попри всі труднощі. Імена деяких співрозмовників змінені з міркувань безпеки.
Петро, працює у сфері освіти.
– Атмосфера в місті частково пригнічена. Відчувається, що немає свободи. Багато людей виїхало, не працює багато бізнесів. Через перебування в місті росіян, ти постійно відчуваєш небезпеку. Боїшся сходити в магазин, втратити життя, здоров’я, телефон, бути загарбаним за якийсь мем. Постійно треба думати, які дані чистити. І чи варто взагалі йти в місто, до друзів. Кожен похід зважується.
Часто чути вибухи. Вони дають надію, що триває боротьба, що наші не здаються, звільнять нас.
Небагато працює магазинів, які продають одяг і взуття, що якраз нещодавно мені було треба. Але загалом на ринках є цей товар. Продукти теж можна знайти на ринках: цукор, олія, макарони, овочі і фрукти. Ціни великі, подекуди вдвічі вищі, ніж до війни, а то й більше. Асортимент невеликий. Завозять з росії або з Криму продукти. Казали, що вже продають їх у «Ситій хаті». Цигарки теж є контрабандні.
Відкрились деякі кафе, роблять суші, піцу. Через це відчувається якесь життя. Особливо, коли тепло на вулиці було, люди повиходили, було приємно. Якщо не зважати на те, що в той день роздавали російську гуманітарку і в місті було купа їхніх військових. Це переважно росгвардія, але є різні.
Чув, що бюджетники пішли у відпустки за власний рахунок, але, начебто, їх не примушували. Багато адмінбудівель позаймали росіяни, тож деякі службовці фізично не можуть вийти на роботу. Працюють дистанційно.
Транспорт працює. Ціну на маршрутки підняли з 8 до 10 грн. Тролейбуси по 6 грн. Вивозять сміття. Таксі працює. Принаймні Uklon. Хоча раніше з ним були проблеми, треба було ставити максимальну ціну, оплату готівкою.
Проблеми з банками, важко дістати готівку, черги. Супермаркети порожні. Максимум – виставляють продукцію від Данон, якусь побутову хімію, інколи цигарки.
Багато людей виїжджають. Серед моїх знайомих у Крим ніхто не поїхав. Але знайомі знайомих поїхали, аргументуючи тим, що там точно не буде військових дій. Ще чув плани одного знайомого, що так простіше вибратися в Грузію, а потім за кордон.
Я вирішив залишитися. Працювати з учнями, завершити навчальний рік. А далі будемо дивитися по ситуації. Якщо будуть впроваджуватися російські навчальні програми, російська мова, коли ситуація погіршиться, то я плануватиму виїзд. А наразі гострої необхідності немає. І це ризик, бо будь що може трапитися в дорозі.
Крім роботи, я переважно вдома. Інколи бачимося з друзями, десь раз на тиждень. Бо сидіти просто так – може дах поїхати. А вдома читаю новини, дивлюся серіали, граю в онлайн-ігри.
Думаю, що повернення Херсона обов’язково буде. Коли? Спрогнозувати неможливо. Це війна. Я не військовий експерт, не знаю ситуації та розстановки сил. Це може бути через місяць, а може рік і більше. Техніки в росіян багато, живу силу їм ще є звідки гребти. Розслаблятися не варто.
У мене часто питають про звірства росіян, особливо після Бучі. Про згвалтування, наприклад, адже у нас теж окупація. Була інформація на початку березня про 11 дівчат у Херсоні. Але її потім спростував голова лікарні, на якого посилалися, та голова міста. Але наскільки це спростування є актуальним, враховуючи окупацію – невідомо. Я думаю, ми це дізнаємось після звільнення Херсона, зараз це неможливо.
Викрадення є. Якщо це хтось відомий, то протягом кількох годин місцеві вже знають, повідомляють. Але менш відомі люди, наприклад, учасники АТО, можуть зникнути і про це ніхто не знатиме. Нещодавно під час наради колега розповіла, що приходили о 6 ранку, забрали когось у їхньому під’їзді. Кого і з якими мотивами – невідомо. І таких я знаю кілька випадків. Багатьох забирали з мітингів, потім били, допитували. Так було з одним депутатом райради. Потім ще прийшли до нього додому, влаштували обшук і забрали двох його друзів, які були в будинку.
Що буду робити після війни? Відбудовувати країну. І в Херсоні є що робити, і в інших містах.
Записав Іван Антипенко