Херсонський державний університет першим з херсонських ВНЗ виїхав з тимчасово окупованого міста до Івано-Франківська. Університет, який у 1917 році з’явився на базі евакуйованого до Херсону Юр’ївського учительського інституту, знову переживає нелегкі часи.
Його будівлю захопили росіяни та їх посіпаки, «проректором» призначили таксиста, а справжній проректор Максим Вінник був викрадений, але зумів вирватися з Херсона.
Про те, чим живе університет, ми поспілкувалися з його ректором Олександром Спиваковським.
– Ви у нас уже третій ректор, який не в Херсоні і з яким ми записуємо інтерв’ю, ми публікували розмову з Юрієм Кириловим та Оленою Чепелюк, тож розмовляти про специфіку переїзду вузу і що це означає не будемо, читачі вже знають… Давайте поговоримо про захоплення Херсонського державного університету, який по суті став першим, кого спіткала така доля.
– Відбулось банальне рейдерство. Але вони (окупаційна влада – ред.) захопили будівлю, яка без студентів і без викладачів нічого не вартує.
– Чи є у цьому якийсь глобальний сенс? Що це дає росіянам?
– Який сенс студентам щось отримувати в цьому так званому університеті? Хто його визнає? Хто пані Тетяну (Томіліну – ред.) призначив – я не знаю. Які функції на неї покладені – я не знаю. Які дипломи будуть студенти отримувати – я не знаю. Чи отримають вони знання, компетентності і дипломи, які конвертуються у світі – я не знаю. Коли діти отримують наші дипломи, то з ними можуть працювати по всьому світі. А тут… Захоплення будівель – це не захоплення університету. ХДУ був, є і буде українською інституцією, ми працювали і будемо працювати згідно українських ліцензії та акредитації.
– Чи відомо вам, хто з викладачів погодився на співпрацю з окупантами?
– Я знаю поки тільки одного колегу, прізвищ називати не буду. Моя позиція така: я не суддя і не слідчий. Є певні відео, з ними працюють відповідні служби (мається на увазі відео стосовно фактів співпраці, -ред). Але у нас все ж таки є певні інструменти – зокрема, припинення трудових відносин, якщо виникають сумніви стосовно людини. Ми точно не підемо по шляху «без суду і слідства». Але я скажу так: якщо викладач математики, фізики працює з росіянами – там політики немає. А от викладачі, які дотичні до культури, історії, політології – ці предмети повинні мати базис український, тут не повинно бути колаборації.
– Тобто, якщо, умовно кажучи, викладачі математики підуть до Томіліної працювати ви в принципі не будете проти?
– Ні, не так. Всі викладачі, які залишились у нас в штаті будуть викладати і за це отримувати зарплату. Якщо якийсь викладач фізики скаже ні, я хочу викладати у Томіліної – все, з цього моменту ми з ним не співпрацюємо. Це його особистий вибір, його відповідальність. Але тільки спеціальні органи можуть визначати ступінь колаборації. Ми точно не будемо співпрацювати з людьми, які одночасно працюють з пані Томіліною.
– Чи було випадки, коли викладачів змушували йти на співпрацю з «новою» владою?
– Є певні люди, які телефонують без погроз, але кажуть «приходьте, будемо працювати». Іноді навіть пишуть на месенджери співробітникам, які вже тут, в Івано-Франківську, і просять повернутись їх в Херсон. Я бачу, що є нестача кваліфікації та професійності. Але я наголошу: люди, які йдуть на співпрацю, повинні розуміти, що їх використовують на місяць-на два. Після цього зайдуть люди з російських університетів – навіть відомо з яких. Більше того – змінять і ректора. Ним буде не Томіліна. Це буде людина з відомого російського університету. Ми ж бачили їхні (окупантів, – ред.) плани. Херсонщина у цих планах – якийсь федеральний округ, і той хто думає, що їх залишать на посадах ректорів-проректорів – повірте, цього точно не буде. Плани там інші. Це просто доєднання територій, як вони кажуть. Як тільки буде юрисдикція в розумінні РФ, туди приїдуть абсолютно інші люди.
– До речі, так сталось з «ВЦА» і цим «урядом» – росіяни вже приїхали керувати.
– Так, це процес заміщення. Люди виконали свою роль, після цього їм кажуть «дякуємо за увагу» – притому, в кращому варіанті. Тобто, я до того, що приїдуть професійні ( в розумінні окупантів) люди з Росії, і саме вони будуть працювати за російськими законами
– На сайті фейкової окупаційної адміністрації є номери телефонів «Координаційного центру ХДУ». Люди з такими іменами взагалі колись працювали на факультетах?
– Я бачив цей «центр». «Аліна, телефон такий-то», там «Марина, телефон такий-то» – якщо навіть вони не ставлять прізвищ – це мова ні про що. Навіть приймальна комісія незрозуміло як працює. Про яку відкритість може йти мова взагалі?
– Проясніть, будь ласка, ситуацію з директором Бериславського педколеджу (заклад є відокремленим структурним підрозділом ХДУ) Андрієм Костюком (його призначили гауляйтером Бериславського району, – ред). Я розумію, що звільнити ви його не можете, але тим не менше – що з ним робити?
– Ми діємо виключно згідно українського законодавства. Є контракт з Андрієм Михайловичем (Костюком – ред.). Цей контракт закінчився 8 чи 9 липня. От як тільки він закінчився – з цього моменту він у нас не працює. Плюс, ми призупинили трудові відносини з ним, він не отримував зарплату за цей період (мається на увазі з часу «призначення» окупантами, – ред). Наразі призначено в.о. коледжу, яка знаходиться на підконтрольній території, далі вона здійснюватиме відповідні функції.
– Чи не вважаєте ви, що толерування російських настроїв у минулі роки в університеті стали причиною того, що є такі, як Тетяна Томіліна?
– Коли компетентні правоохоронні органи бачать, що якась людина порушує закони України, вони повинні реагувати. На жаль, отаке толерантне ставлення до цих речей призвело до того, що всі ті люди, які порушували закони України сьогодні абсолютно спокійно працюють на РФ. Тому наслідками такого толерування є те, що ми сьогодні маємо. Херсонщина – не проста територія. Є некритична маса людей, які за якимсь покликом перейшли на бік РФ – може 200-300 людей. Але на мільйонну область – це просто смішна цифра.
Тимчасова будівля ХДУ
– Зараз в університеті проходить вступна кампанія. Розкажіть як це відбувається.
– У першу чергу, ми зараз допомагаємо тим, хто нас обрав: реєструємо акаунти, кабінети, допомагаємо зайти туди, консультуємо людей.
– Більшість із тих, хто вступає – це херсонці?
– Є і херсонці, є і люди і з інших регіонів. Те, що ми не наберемо [студентів] як в попередні роки – це зрозуміло. Але ми будемо боротись за кожного студента. Крок за кроком? ми будемо робити все, аби до нас вступали. Ми зараз пробуємо утримати високу якість – наскільки це важливо. Є домовленість, що ми можемо використовувати базу Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника – лабораторії, аудиторії і тому подібне. Ми будемо компенсувати наші втрати за рахунок інших закладів, приділятимемо більше увагу якості контенту – ми вже зараз розробляємо відповідні ресурси.
– Ви кажете, що наберете менше студентів – це означає, що буде менше фінасування і будуть скорочення серед викладацького складу?
– Ми спробуємо зробити так, щоб у магістратуру не менше пройшло. Що стосується бакалавратури – будемо працювати. Викладач, розуміючи, що потрібно отримати навантаження, буде боротись. Будемо боротись. Тим більше, що є домовленість, що ми можемо використовувати базу Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника – лабораторії, аудиторії і тому подібне. Ми будемо компенсувати наші втрати за рахунок інших закладів, приділятимемо більше увагу якості контенту – ми вже зараз розробляємо відповідні ресурси.
– І питання наостанок. Об’єднання херсонських вузів – на часі чи ні?
– На мою думку, зараз це технічно неможливо зробити. Можна видати будь-який наказ, але як його втілювати в життя? Ми повинні розуміти, що кожен виш має свою історію, свої традиції, специфіку. Об’єднувати зараз – це означає зробити крах цієї системи. Ми не повинні посилати сигнал в Херсон, що ми один раз прої…ли, але у військовому контексті, тепер ми не маємо зробити це в освіті. Зараз головна задача кожного вишу – боротись за репутацію, контингент, ім’я. Закінчиться війна, і тоді ми повинні в новій конфігурації збиратись усі разом і говорити про алгоритм об’єднання.
Зараз на Херсонщині 3 виші, тому точно потрібно після війни обговорити питання об’єднання. Це далі вже буде смішно мати університети, де десь буде 500, десь буде 300 студентів, десь буде 2000 студентів. Тому моя позиція: зараз – точно ні, це призведе тільки до стагнації. А після війни потрібно швидко збиратись і приймати кардинальне рішення. Далі так існувати ми точно не можемо.