Нові закони окупації та націоналізація
Від початку повномасштабного вторгнення на тимчасово окупованих територіях України, зокрема й на Херсонщині, РФ запустила системний механізм незаконного привласнення українського бізнесу.
Окупаційна влада називає цей процес “націоналізацією” або “передачею у комунальну власність”, намагаючись надати рейдерському захопленню вигляду законності.
Головною мішенню є бізнес, власники якого виїхали на підконтрольну Україні територію або ті, хто відмовився отримувати російське громадянство та співпрацювати з окупантами.
Ще наприкінці 2022 року так званий губернатор Херсонщини Володимир Сальдо заявив, що після проведення референдуму все майно – й державне, і комунальне, і приватне було «націоналізовано» на користь РФ. Тоді за словами Сальдо, до російських реєстрів могли включити близько 26 тисяч українських підприємств.
Нормативно-правова база окупантів для “віджиму”
Для легалізації пограбування Росія послідовно запроваджувала власне законодавство, що суперечить міжнародному праву та українському суверенітету.
Одним із перших кроків стало включення українських суб’єктів господарювання у російське правове поле.
Так, вже у травні 2022 року було створено так званий Фонд майна окупаційної Херсонської військово-цивільної адміністрації. Тоді Фонд почав видавати перші ордери на захоплення майна, зокрема, мережі АЗС. Ці документи передавали майно у тимчасове управління без жодних підписів, лише з печаткою «для документів».
У коментарі МОСТу журналіст-розслідувач та експерт з тимчасово окупованих територій Херсонської області Олег Батурін зазначив, що всі процеси керувалися документами, які видавали окупанти, проте всі вони написані поспіхом і з помилками.
“Я продивлявся документи ще першої-другої хвилі цього дерибану, то видно що там такі смішні помилки, ці документи самі по собі є нікчемними, вони все це дуже недбало робили”, – розказав Олег Батурін.
Як розповів інший співрозмовник МОСТа, який був свідком тих подій, саме наприкінці травня 2022 року у Херсоні з’явився проросійський ексчиновник з Полтави та соратник ліквідованого колишнього нардепа Іллі Киви Сергій Чередніченко, який і став окупаційним керівником Фонду майна. До його функцій входило первинне виявлення та «опис» об’єктів.
«Чередніченко їздив по Херсону… показував, каже: “От, б***ь, це мій будинок, я забираю і все таке інше…», – розповів співрозмовник
Вже за тиждень після таких екскурсій Чередніченко почав пропонувати бізнесменам, які співпрацювали з окупаційною владою, «заходити на підприємства», власники яких виїхали на підконтрольну Україні територію.
Деякі херсонські бізнеси досі судяться з Чередніченком через розкрадання. Зокрема, влітку цього року ТОВ “Автопланета Плюс” вже вдруге звернулося до суду з позовом проти нього. Позов стосувався незаконного вилучення автомобілів компанії, які пізніше передали російській армії.
У червні 2022 року окупаційна влада повідомила про початок реєстрації майна за російським законодавством. Вже тоді мова йшла про реєстрацію майна як державної, так і приватної форм власності.
Пізніше було оголошено про створення Міжвідомчої комісії з безхазяйного майна, яка мала виявляти та описувати об’єкти, що не мали власників. Після цього ці об’єкти передавались на баланс окупаційних органів.
Повноцінно ця комісія почала працювати з серпня 2022 року та фактично курувалась російськими спецслужбами, аби структурувати процес і забезпечити колективну безвідповідальність.
«Це була колективна безвідповідальність. Ніхто не міг сказати, що це хтось конкретний вкрав те майно. Це ж колективний орган затвердив – все законно», – пояснив наш співрозмовник.
До складу цієї комісії входили так званий сенатор Костянтин Басюк (який позиціонувався як «сірий кардинал» і вирішував більшість питань після отруєння Сальдо), Чередніченко та інші колаборанти, які раніше працювали з ексдиректоркою департаменту розвитку об’єктів комунальної власності Херсонської міської ради Алісою Вербицькою.
На засіданнях цієї комісії нові власники отримували листи про передачу захопленого підприємства у тимчасове управління «для покращення соціального становища на території Херсонської області та міста Херсона та створення робочих місць».
Представника фірми перевіряли, чи є у нього досвід, гроші та чи він потрібен окупаційній владі. Зокрема, одним з найперших шукали нового власника для бетонного заводу, аби виробляти блоки для будівництва укріплень російської армії.
«Якщо бачили, що, більш-менш адекватна людина з грошима – то пропускали, а якщо, приходить умовно просто Вася, у якого лоток з бананами, а він хоче взяти під себе готель якийсь… то просто гнали в шию і все», – розповіло джерело МОСТа.
Після деокупації правобережжя Володимир Сальдо створив ще одну окупаційну установу – Фонд розвитку територій Херсонської області. Метою його діяльності було «забезпечення належного обліку, утримання, збереження рухомого та нерухомого майна Херсонської області», включаючи майно, що входило до так званої «державної казни Херсонської області». Функції засновника цього Фонду спочатку здійснювала окупаційна Військово-цивільна адміністрація Херсонської області.
У 2023 році так званий Фонд майна перетворили на Міністерство майнових і земельних відносин Херсонської області. Наразі його очолює колишній підприємець з Криму Юрій Хожаїнов. Після анексії півострова він почав активно співпрацювати з окупаційною владою та отримувати посади в окупаційних органах. До слова, торік повноваження Фонду розвитку територій також передали цьому ж міністерству, тобто наразі будь-які дії з майном контролює саме цей псевдоорган.
Останніми радикальними кроками в бік привласнення бізнесу на лівобережжі стало ухвалення так званою Херсонської обласною думою двох спеціальних законів, які створюють комплексний механізм для захоплення всіх активів.
Закон безпосередньо поширюється на бізнес-активи, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, майновий комплекс (тобто, все підприємство), а також нежитлові приміщення.
Спираючись саме на цей закон, псевдоміністерство веде облік «безхазяйного майна», яке може бути визнане державною власністю Херсонської області, якщо власник (громадянин України) протягом 30 днів не надасть оригінали правовстановлюючих документів, завірених на території РФ.
Другий – закон «Об особенностях регулирования имущественных прав в отношении бесхозяйных движимых вещей на объектах недвижимого имущества, находящихся на территории Херсонской области» регулює захоплення вже рухомого майна (транспорту, обладнання, готової продукції).
Він дозволяє будь-якій окупаційній структурі ініціювати процедуру визнання майна безхазяйним, а власник має лише 10 календарних днів після публікації повідомлення, щоб надати оригінали документів, що підтверджують власність.
У разі продажу такого майна, компенсація його вартості можлива лише для громадян РФ або юридичних осіб – резидентів РФ, що фактично позбавляє українських власників можливості повернути активи.
Ці закони юридично оформлюють двостороннє рейдерство: рухоме майно конфіскується швидко (10 днів), а нерухоме – за більш складною схемою, але кінцева мета одна – переведення активів у власність окупаційної адміністрації.
Спираючись саме на ці два закони псевдоміністерство майнових і земельних відносин і веде облік «безхазяйного майна».
Загалом станом на сьогодні у російських реєстрах є дані про реєстрацію близько 3000 організацій, що мають адресу реєстрації у Херсонській області, мова йде як про приватні, так і про “державні”, тобто незаконно перереєстровані або ж просто відібрані підприємства.
Окремі випадки рейдерства та націоналізації
На ТОТ Херсонщини механізми “націоналізації” задіяні як для привласнення майна українських бізнесменів та політиків, так і для захоплення активів іноземних компаній.
Один із резонансних кейсів стосується спроби екснардепа-зрадника Олега Царьова, якого нещодавно позбавили українського громадянства, перереєструвати на себе виробничу будівлю та земельні ділянки, які знаходяться на території тимчасово окупованих Олешок.
Мова йде про об’єкти, за адресою яких знаходиться картонний завод «Дунапак», що належить австрійській компанії “Мосбургер ГМБХ”.
У лютому 2025 року окупаційне управління Федеральної служби державної реєстрації відмовило Царьову у реєстрації права на майно. Після цього Царьов, заочно засуджений в Україні за державну зраду, вирішив оскаржити відмову через окупаційний Арбітражний суд Херсонської області, намагаючись використати незаконно створену російську судову систему для легалізації рейдерського захоплення іноземних активів.
Інший випадок ілюструє привласнення активів, пов’язаних з місцевою українською владою.
Так, російські окупанти заявили про «націоналізацію» всього майна мера Херсона Ігоря Колихаєва, викраденого росіянами у червні 2022 року.
Зокрема, було захоплено комплекс ТОВ «Торговий дім Продексім» у селі Заозерне Каховського району – потужне сільськогосподарське підприємство, яке до вторгнення обробляло понад 8 тисяч гектарів землі.
Російські медіа транслювали версію про те, що після арешту Колихаєв нібито попросив дружину знайти російського бізнесмена для нагляду за господарством, і таким «наглядачем» став мешканець Воронежа Альберт Резця, керівник російського ООО “Аграріан”.
Однак ця ситуація має всі ознаки банального рейдерського захоплення, особливо після вимоги Володимира Сальдо вжити заходів. Стверджується, що завдяки військовій поліції окупанти зайшли на це підприємство і тепер будуть сприяти його розвитку, передаючи його, по суті, під контроль лояльних до окупаційної адміністрації структур.
Окрім прямого привласнення, окупаційна влада активно використовує захоплені об’єкти для створення пропагандистських фейків про будівництво та розвиток.
Так, у курортному селищі Залізний Порт представники окупаційної адміністрації захопили приватний пансіонат «Оксамит», власницею якого є громадянка України Оксана Самбір. Окупанти просто перефарбували фасад будівлі, встановили вивіску та видали його за новозбудований Будинок молоді.
Ця ситуація повторює історію із так званим урядовим кварталом на Арабатській Стрілці, який окупаційна влада на чолі з Володимиром Сальдо та російським віцепрем’єром Маратом Хуснулліним видавали за масштабний новобуд.
Насправді ж, урядовим кварталом виявився недобудований медичний центр доктора Володимира Козявкіна, який стояв на Арабатці роками. Окупанти просто «віджали» вже існуючий комплекс будівель, аби створити ілюзію швидкого будівництва нового міста та продемонструвати нібито потужність Росії у розвитку нових територій.
Крім цього, як розповів співрозмовник МОСТа, захоплення великих українських торгових мереж відбувалося «по дзвінку з Криму».
Наприклад, на початку окупації спроба Володимира Сальдо та Ігоря Семенчева-молодшого забрати під себе мережі «АТБ» та «Сільпо» не вдалася. Натомість з Криму прислали племінника скандально відомого кримського мільйонера Йосипа Файнгольда – Бориса, який і почав ділити із Сальдо мережі магазинів.
«Був спочатку план, що це все буде належати місцевим колаборантам по типу Сальдо, але тут приїхав Боря Файнгольд і все відсунув. Мабуть, просто прорахував, подзвонив куди треба, розповів свій бізнес-план. Каже: “Пацани, от, якщо я буду займатися, будете мати приблизно стільки-то”. У відповідь, подзвонили Сальдо з Криму і сказали: “Так все, давай займайся референдумом, школами, лікарнями, бюджетом, а в комерцію не лізьте”», – розповів співрозмовник.
За його словами, Борис Файнгольд безпосередньо займався запуском захоплених магазинів «АТБ» та аптек. Він знаходив керуючих через старі українські контакти і завозив товари.
А ситуація довкола коньячного заводу “Таврія”, що у Новій Каховці, є, мабуть, одним із найяскравіших прикладів відкритого рейдерства, яке не можуть контролювати навіть окупаційні правоохоронні органи.
Так, у жовтні 2022 року Володимир Сальдо видав розпорядження про передачу майна “Таврії” в тимчасове управління товариству “Крымский вино-водочный холдинг” на строк в один рік, посилаючись на рішення тої самої Міжвідомчої комісії, про яку ми згадували вище, про нібито “безхазяйність” об’єкта.
Пізніше, у лютому 2023 року, окупаційна прокуратура Херсонської області, перевіряючи законність цього розпорядження, виявила, що рішення про “безхазяйність” було помилковим, а відсутність законності управління сприяла виведенню активів та цінностей “невстановленими особами”, що завдало підприємству значної шкоди.
Попри виявлені порушення і факт розкрадання, який викрила навіть псевдопрокуратура, Фонд майна Херсонської області повідомив, що майно коньячного заводу було націоналізовано та передано у власність Херсонської області. Підставою для цього стало те, що генеральний директор заводу Володимир Рудь не надав окупаційній владі оригінали або завірені копії документів, що підтверджують право власності. Тому скасування розпорядження про передачу вже не може бути підставою для виключення цього майна з переліку об’єктів, які були передані у власність окупаційної адміністрації.
Фактично завод захопили, вивезли до Криму все його майно, а відповідальних за це просто немає.
Важливо загадти й Олену Дмитрук. Вона була серед тих, хто займався так званою “націоналізацією” бізнесу на окупованій частині Херсонської області. У російських джерелах її називають директоркою Новокаховського хлібокомбінату.
За російськими реєстрами, Дмитрук керує трьома організаціями — ТОВ “Новокаховський хлібозавод” (де вона також засновниця), Херсонською облспоживспілкою та Торгівельно-заготовчим кооперативом “Новокаховський”. У 2024 році вона переписала свій бізнес на доньку Софію, якій зараз належить шість підприємств.
Цікаво, що Дмитрук зверталася до окупаційного губернатора Херсонської області Володимира Сальдо та просила дозволити їй керувати магазинами “Сита хата” у Генічеську, пояснюючи це тим, що їхні власники нібито “самоусунулися”. У листі вона також зазначила, що має досвід керування подібними об’єктами і є власницею “Берислав-хлібозаводу”.
До початку повномасштабної війни Дмитрук володіла кількома підприємствами на підконтрольній Україні території, серед яких “Херсонліфт”, “Зерноком Агроюг”, Комбінат будівельних конструкцій і Торговий дім “Янтар”.
У 2023 році вона взяла участь у псевдовиборах, організованих окупаційною владою. Спочатку Дмитрук виграла так зване попереднє голосування партії “Єдина Росія”, а потім стала депутаткою створеної росіянами “Херсонської обласної думи”. На першому засіданні, 20 вересня 2023 року, її призначили першою віце-спікеркою.
Того ж року Національна поліція повідомила Олені Дмитрук про підозру у державній зраді, вчиненій під час воєнного стану.
Відомо й про інші «схеми», за якими діяли окупанти на Херсонщині.
На підприємства приїжджали озброєні групи, вибивали двері й заявляли, що відтепер об’єкт «націоналізовано». Вони могли розмахувати перед працівниками документами з невідомими печатками, посилаючись на так звані «накази» окупаційної влади.
«За такою схемою діяли, зокрема, на Новокаховському електромашинобудівному заводі. Так само захоплювали будівлі селищних, міських і сільських рад, коли невідомі особи проголошували себе окупаційними старостами чи “мерами”. Просто заходили й казали: “Здрастуйте, тепер я у вас головний”», – розповів журналіст Олег Батурін.
Крім того, росіяни використовували викрадення людей як спосіб наживи. Зафіксовано чимало випадків, коли вони ловили й утримували підприємців, аби пограбувати або змусити їх віддати своє майно.
Унаслідок незаконного привласнення бізнесу російськими окупантами на території Херсонської області постраждали всі галузі – аграрна, туристична, промислова та торговельна.
«Від цього постраждали абсолютно і всі люди, бо росіяни віджимають їхнє майно, і вся Херсонська область, і інші тимчасово окуповані території України. Тут можна говорити лише про масштаби втрат, хтось більше втратив у грошах, хтось умовно кажучи менше. Але постраждали всі», – підсумував Олег Батурін.
Добровільна передача майна та співпраця місцевих колаборантів
Окрім прямого рейдерства, російська окупаційна влада використовувала механізм тиску та стимулювання місцевих колаборантів, які добровільно переводили свій бізнес на російські стандарти, щоб продовжувати роботу та отримати вигоду в нових умовах.
Наприклад, ТОП-колаборанти теж подавали списки свого майна для перереєстрації за російським законодавством до незаконного Фонду майна.
Зокрема, депутат Херсонської обласної ради Віталій Булюк, який тепер є заступником голови окупаційного уряду, ще влітку 2022 року приїхав до Сергія Чередніченка зі списком своїх фермерських господарств для переоформлення.
«Каже: “Підготуйте документи і включіть це на комісію. Ми все там зробимо, підготуємо фірми», – зазначило джерело МОСТа.
І хоча на початку повномасштабного вторгнення Сальдо і Булюк могли мати спільні схеми для заробітку на паливі, не так давно Сальдо відмовив компанії Булюка в участі в інвестиційному конкурсі, що може свідчити про їхній конфлікт, який виник на підставі “дерибану”.
Ще один депутат-бізнесмен, який залюбки переоформив своє майно за російськими стандартами – Едуард Репілевський.
На початку окупації він обіймав посаду так званого міністра сільського господарства та рибальства Херсонської області, але потім був знятий нібито через фінансові махінації.
У травні 2022 року Репілевський розповів російським журналістам, що він вже налагодив канали збуту сільгосппродукції до окупованого Криму і перереєстровує свої компанії згідно з російським законодавством. Зокрема, це були ТОВ “Агробізнес”, ФГ “Мар’янівське” і футбольний клуб “Таврія”.
Син Едуарда Репілевського – колишній депутат Херсонської облради від партії “Слуга народу” Данило Репілевський у грудні 2022 року отримав російський паспорт та зареєстрував у РФ ТОВ “Агробізнес”, ФГ “Мар’янське”, ТОВ “Агро-Атлас”, ТОВ “Семена Плюс”, ТОВ “Атол М” і став сплачувати податки в Росію. Крім цього, через ці підприємства він організував вивезення української сільгосппродукції до інших країн, яка експортувалась під виглядом російської. За це Репілевський-молодший й отримав підозру він українських правоохоронців.
Так само вчинив і депутат Херсонської обласної ради від “ОПЗЖ” та бізнесмен Сергій Дроздік, син окупаційного директора Чорноморського біосферного заповідника Ігоря Жданюка – Олександр Жданюк, брат ліквідованого херсонського нардепа-зрадника Олексія Ковальова – Юрій Ковальов та інші.
Текст створено за підтримки європейської журналістської мережі n-ost.