Фото: freepik.com
З 11 березня в Україні розпочався найжорсткіший карантин в новітній історії, який назавжди змінив багато сфер життя українців, трансформував суспільні процеси і, звісно, змінив звичний темп роботи журналістів.
Херсонщина вже давно закріпила за собою звання області-лідера порушень свободи слова. За перший квартал 2020 року ми зафіксували 6 порушень свободи слова, що дозволило разом із Полтавою та Одесою стати «лідером» в країні.
За час карантину ця тенденція, на жаль збереглася, причому, вперше ми зафіксували: всі випадки порушень свободи слова відбулися не в обласному центрі. До того ж, три з чотирьох зафіксованих перешкоджань роботі журналіста сталися з однією людиною, а перші – ще й за три дні поспіль!
Усього, за час існування обмежувальних заходів, Інститут масової інформації зафіксував чотири такі порушення, які було внесено до Барометру свободи слова.
18 березня Новокаховська міська рада ухвалила рішення про проведення сесій у закритому режимі. Після голосування за це питання депутати попросили всіх журналістів та присутніх залишити залу засідань.
Єдиним, хто намагався протестувати тоді був каховський журналіст Олег Батурін.
Юрист ІМІ Алі Сафаров зазначає, що в цьому випадку відбулося не впровадження заходів карантину, а протиправне втаємничення інформації з відкритим доступом і перешкоджання законній професійній діяльності журналістів.
Треба відзначити, що після цього новокаховські депутати ще декілька разів проводили сесії в такому режимі, але місцеві журналісти потрапити на них не намагалися.
Вже наступного дня співробітники Каховської міської ради не пустили журналіста Олега Батурина на спільні засідання робочих комісій міськради, посилаючись на розпорядження міського голови Андрія Дяченка.
Виявилося, що міський голова дійсно видав розпорядження про обмеження для журналістів, але зробив виключення, дозволивши відвідувати адмінбудівлю журналістам двох газет: “Каховська зоря” та “Каховские новости”. Остання газета належить де-факто самому міському голові.
Журналіст викликав поліцію, яка склала протокол за ст. 171 ККУ (“Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів”).
А наступного дня Олега Батурина та Любов Рудю не пустили на сесію Любимівської сільської ради Херсонської області.
“Ми прибули на сесію, але нас не пропустили навіть у будівлю сільської ради. Посилалися працівники на усне розпорядження голови ОТГ нікого не пускати в будівлю на час карантину. Також на сесію не допускали представників Асоціації міст України Ларису Оленковську та Анатолія Негру, хоча вони були в списку запрошених”, – розповів тоді Олег Батурин.
Пізніше представників Асоціації міст України пропустили на засідання, а журналісти викликали поліцію.
До речі, херсонська поліція відмовилася тоді вносити інформацію щодо недопуску журналіста на засідання робочих комісій Каховської міської ради та сесію Любимівської сільради до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Відомості про подію було внесено лише до Єдиного журналу обліку поліції.
Про це представнику ІМІ в Херсонській області повідомила начальниця відділу комунікації Головного управління нацполіції в Херсонській області Тетяна Пшонь.
Але Олег оскаржив ці рішення у судах. Каховський міський районний суд визнав неправомірність дій поліції щодо невнесення відомостей до ЄРДР про кримінальне правопорушення за ч. 171 КК, вчинене стосовно журналіста в обох випадках.
Наразі поліція розслідує ці кримінальні провадження, але про їх результати нічого невідомо.
Можливо, якщо б Олег і далі їздив по області і намагався потрапити до адмінбудівель, кількість порушень була б значно більшою.
9 квітня голова Каховської районної ради Тетяна Тертична не пустила на сесію журналіста газети “Каховська зоря” Сергія Макогона.
“Вона повідомила журналісту, що сесія проводиться в закритому режимі та на неї впускають по списку. Також додала, що все це узгоджено з поліцією та прокуратурою”, – розповів Сергій.
Раніше у фейсбуці каховський журналіст Олег Батурин повідомив, що його теж не пускали на сесію, посилаючись на рішення тієї ж комісії, проте згодом пустили.
“Я запропонував викликати поліцію, щоб вивести мене із зали або набрати 102 самому, щоб мені не перешкоджали виконувати прямі професійні обов’язки. Це було в присутності начальника Каховського відділу поліції. Депутат райради Валерій Салтиков запропонував третій варіант – пропустити мене на балкон. На тому й зупинились”, – написав журналіст.
Ще один дивний випадок стався у травні. Суддя Чаплинського районного суду Херсонської області Олександр Березніков звернувся до Генерального прокурора та Вищої ради правосуддя із заявою про скоєння директором ТРК “Херсон плюс” Володимиром Косюком злочину, передбаченого статтею 376 КК України (“Втручання в діяльність судових органів”).
Суддя розцінив припущення Косюка “..що вже “порєшалі” і все буде вирішено на одному засіданні. Тобто завтра матимемо рішення суду на користь пані Котик за один день” як втручання у діяльність суду, і тому звернувся до відповідних органів.
Володимир Косюк вважає, що не порушував нічого. Наразі ніяких наслідків для журналіста ця заява поки не мала.
Не слід забувати і про позитивні практики. 8 квітня виконком Херсонської міської ради підтримав пропозицію щодо можливості користуватися громадським транспортом представникам ЗМІ за наявності службового посвідчення.
Як повідомляється на сайті Херсонської міської ради, таку пропозицію вніс перший заступник міського голови Ігор Козаков на розгляд членів виконкому після відкритого листа від Інституту масової інформації.
Це рішення діяло весь період «жорсткого» карантину.
Наразі адаптивний карантин в Україні продовжено до 31 липня, а спеціалісти не виключають, що у разі погіршення епідеміологічної ситуації його можуть перевести у більш жорсткі рамки.
У будь-якому разі, журналістам та можновладцям слід пам’ятати, що режим карантину, у тому числі обмеження прав і свобод громадян заради зупинення поширення інфекції, визначені законодавством. Зокрема, такі обмеження можуть вводитись органами місцевого самоврядування своїми рішеннями, ухваленими в межах повноважень відповідно до статті 39 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб”. Проте такі рішення мають бути ухвалені саме органами місцевого самоврядування, а не їхніми підрозділами або робочими групами, тимчасовими чи постійними комісіями тощо.
Журналісти, відповідно до статті 25 Закону України “Про інформацію”, мають право, зокрема, перебувати в зоні надзвичайної ситуації після того, як покажуть журналістське посвідчення. Спроби ж обмежити свободу слова, які прикриваються карантином, є неправомірними і можуть тягнути за собою передбачену законом відповідальність.
Нікітенко Сергій, представник ІМІ в Херсонській області
Матеріал підготовлено за підтримки правозахисної організації Freedom House в Україні
