Я спілкувався з ним лише один день, але за цей день він справив дуже сильне враження. Після цього я часом згадував його, розказував про нього колегам та ставив у приклад студентам.
Зустрілися ми під час експедиції. Я з аспірантом Інституту ботаніки імені М.Г. Холодного Денисом Винокуровим досліджували рослинний покрив долини річки Інгул в Кіровоградській області.
Розпочали з витоку річки і поступово спускалися до низу. Одного разу заблукавши в пошуках цікавого урочища ми заїхали в село Борисівка Бобринецького району. Звернулися до господарів першої хати. Ті не змогли нам допомогти і порадили звернутися до фермера Віктора Чміленка, який за їхніми словами тут все об’їздив. На наше щастя той був вдома. Ми представилися – звідки і що тут робимо. Розговорилися і вже через деякий час Віктор покину свої справи і поїхав показувати нам самі цікаві місця на Інгулі в цьому районі.
Невдовзі ми попрощалися. Та згодом нас очікував сюрприз – опівдні він повернувся з смачним домашнім обідом для нас. Його супроводжувала дружина. Вони сказали, що дуже б хотіли знати, які рослини зростають тут у них, особливо лікарські. І запитали чи не могли б ми назвати деякі. Такий інтерес зустрічається дуже рідко, тому ми безперечно погодилися. Віктор з дружиною збирав рослини, показував їх нам, записував назви та розпитував про їх особливості. Я не пам’ятаю точно, але це тривало кілька годин. Така жага знань, щирий інтерес нас дуже вразив. Подумалося, от якби наші студенти-біологи виявляли такий живий інтерес до рослин під час практик!
На фото: Віктор Чміленко показує нам скелі де ростуть папороті
Навіть така коротка наша зустріч показала, що він Людина дуже непересічна. Він щиро цікавився дикою природою рідного краю – міг показати усі цікаві урочища. Дізнавшись, що ми ботаніки вони з дружиною повели нас на подвір’я, щоб ми сказали їм назви невідомих їм рослини, які вони звозили звідусіль – їх садиба була досить багатим на інтродуковані та місцеві лікарські і просто гарноквітучі рослини. Також, він цікавився історією рідного краю -розказав нам трагічну історію свого села, а його подвір’я було прикрашено етнографічними артефактами.
Я вже не пам’ятаю достеменно про що саме ми говорили тоді під палючим серпневим сонцем. Єдине, що міцно закарбувалося, це розповідь про причини його переїзду в Борисівку – мале і м’яко кажучи не багате село. Деталі розмови забулися. Пам’ятаю лише суть – він переїхав в село з міста, тому що стомився кланятися численній чиновничій братії, а без цього вести бізнес стало не можливо. В селі ж, працюючи на землі він відчував себе вільною людиною.
Воїстину, на майдані загинули найкращі!
Світла пам’ять Герою!
Завідувач, професор кафедри ботаніки Херсонського державного університету, доктор біологічних наук Іван Мойсієнко.
