Зазвичай прийнято підводити певні підсумки наприкінці року або до іншої важливої дати. У медіа ми це робимо, як правило, наприкінці року, і ви могли читати наші підсумки у грудні. Сьогодні ж вирішили проаналізувати, з чим херсонські медіа входять у другий рік великої війни.
Здобутки і втрати
Після повномасштабного вторгнення Росії медіаландшафт Херсонщини змінився кардинально. У звʼязку із окупацією, зникли десятки дрібних та великих медіа, частина журналістів пішли з професії, невелика частина пішла працювати на росіян. Були, на жаль, і втрати.
Наприкінці грудня на фронті загинув журналіст та редактор Суспільного Антон Коломієць. Він багато років був ведучим прогнозу погоди, відрізнявся фірмовим стилем подачі. А 30 грудня раптово зупинилося серце херсонського журналіста Сергія Яновського. Молоді журналісти називали його “метром”, відмічаючи його специфічний стиль та методи роботи.
А буквально на днях у Херсоні загинув київський фіксер Богдан Бітік.
Менш помітною за смерть колег стало зникнення видань, руйнація редакцій та цілих індустрій.
Так, точно відомо про майже повну руйнацію редакції газети “Жайвір” у Великій Олександрівці. Автор у листопаді 2022 року побував у вщент зруйнованому приміщенні, але досі не зміг знайти когось із редакції, аби почути їхню історію.
У січні росіяни влучили в будівлю міської типографії, де зокрема знаходилася редакція газети “Гривна”.
Наприкінці березня росіяни обстріляли редакцію газети “Маяк” у Бериславі. З початком війни газета зупинила свою роботу, і допоки невідомо, коли можна буде повернутись до звичного режиму. Росіяни видавали свій клон газети, вкравши назву та дизайн, але, як кажуть місцеві мешканці, до популярності справжнього “Маяка” окупантам було далеко.
До речі, друкована преса, яка, здається, померла остаточно із початком російського вторгнення та окупації Херсона, відродилася ще восени 2022 року.
Газету Новий день ми фіксували у жителів Станіславської громади, а газету Гривна роздавали безкоштовно в центрі Херсона.
Обидва видання намагаються вижити, друкуються за рахунок донорських коштів, але очевидно, що списувати їх з рахунків рано, і газети, хоч і не конкуренти онлайн виданням, але будуть видаватися в Херсоні. Сказати щось про районки важко. Відродити їх зможуть небагато редакцій.
Протягом минулого року ми часто фіксували випадки порушень свободи слова та прав журналістів, але після звільнення Херсона таких випадків поменшало. Як правило, тепер ми частіше за все чуємо про обстріли, під які потрапляють журналісти.
Ну і маємо таємничий замах, у правдоподібність якого важко повірити, але ми продовжуємо чекати результатів розслідування.
Телеграм
Анонімні, напіванонімні та всі інші телеграм канали продовжують бути якщо не основним, то вагомим джерелом інформації для багатьох херсонців.
Причин тут декілька. Перш за все, це відносна оперативність, щоправда, з явним браком точності та інших журналістських стандартів.
Друга причина популярності цих каналів – звичка. Люди, які 9 місяців жили в окупації, звикли до поганого інтернету, який дозволяв більш-менш нормально читати тільки телеграм.
Загальну аудиторію херсонських каналів порахувати важко, але, подивившись на основні і популярні, можна зробити висновок, що це декілька сотень тисяч читачів, з місячним охопленням у декілька мільйонів. Тоді як найпопулярніші сайти області мають більш скромні показники.
Сайти
Згідно із даними сервісу similarweb.com, пʼятірка найпопулярніших сайтів області у березні 2023 року виглядає так:
- МОСТ – 363 тисячі читачів
- Типовий Херсон – 228,8 тисяч
- Вгору – 132,9 тисяч
- kavun.city – 119,3 тисячі
- Херсон онлайн – 58,3 тисячі
Тут ми не вказуємо дані місцевого Суспільного, бо сервіс не дозволяє їх коректно переглянути через специфіку доменів регіональних філій, але припускаємо, що саме це медіа є лідером за відвідуваністю у регіоні.
Після зникнення телебачення і газет інтернет сайти перетворилися чи не на єдине джерело перевіреної інформації. У перші дні після звільнення Херсона, читачі зустрічали автора на вулицях і площі Сводоби і розповідали, що наше медіа було чи не єдиним доступним джерелом інформації.
Це зростання популярності цих видів медіа одночасно призвело до росту впливовості. Нікого вже не дивує факт звільнення чиновника після публікації про нього в онлайн медіа. Ще два-три роки тому такого рівня впливовості ми не фіксували.
Разом з тим, ми досі фіксуємо, що більшість редакцій повністю або частково припинили роботу. З десяти найпопулярніших сайтів працюють стабільно 6. Всі інші або епізодично наповнюються передруками, або не працюють.
Радіо і телебачення
Телевізійне та радіомовлення в Херсонській області майже повністю відсутнє, адже, відступаючи з Херсона, росіяни підірвали телевежу. Український радіо- та телевізійний сигнали зникли в області ще в березні 2022 року.
Наразі в Херсоні поступово відновлюють роботу кабельні мережі, але через величезну кількість пошкоджень кабелів та викрадене росіянами обладнання, процес йде повільно.
В місті також працюють дві FM радіостанції, але вже в передмістях сигнал майже губиться.
“Я чув, що є проект будівництва нової телевежі, не такої великої, як була стара, але така велика вже і не потрібна, технології пішли давно далі. Але через обстріли і загальну безпекову ситуацію, сказати точно, коли побудують вежу ніхто не може”, – розповів власник місцевого телеканалу Херсон+ Володимир Косюк.
За його словами, намагатися зараз запустити повноцінну редакцію телеканалу в Херсоні майже нереально, як і повноцінно мовити хоча б і інтернеті.
“Рекламодавців немає, продакшн послуги ми теж не можемо продати, тож відновити роботу у довоєнному форматі не можемо”, – додає він.
Колись доволі популярна телекомпанія сконцентрувала роботу на сайті, де виходить багато текстових матеріалів, і на соцмережах, де публікується відеоконтент.
Завдяки посиленій увазі до Херсона аудиторія каналу в інтернеті доволі велика — кожен сюжет збирає десятки, а то і сотні тисяч переглядів.
З шести місцевих телеканалів, які існували на Херсонщині до вторгнення, ледь-ледь працює ще один — Суспільне. Ефірного мовлення в нього теж немає, але контенту команда суспільного мовника виробляє достатньо багато.
Завдяки тому, що працівники розʼїхалися по всій країні, медіа має багато контенту, присвяченого життю внутрішніх переселенців.
Ще у одного телеканалу – ВТВ+ – мають забрати ліцензію, адже його власники обрали шлях зради і майже відразу пішли працювати на росіян. Директорка каналу Тетяна Каменська вже отримала підозру у державній зраді. Її син — Віталій, власник каналу, поки підозру не отримав. За нашими даними, родина мешкає в одній з європейських країн, але в міжнародний розшук їх поки не оголосили.
Телеканал Крату не працює майже з початку окупації Херсона. Його команда пішла з роботи після того, як власник каналу Вʼячеслав Горловський запропонував їм знімати сюжети про роздачу гуманітарки росіянами.
Після скандалу, який здійнявся після інформації про спробу колаборації, Горловський-молодший зник з публічного простору і досі невідомо, де він знаходиться. Його батько Захар Горловський продовжує вести бізнес в Херсоні, пропонуючи в оренду приміщення заводу. В одному з цих приміщень, до речі, розміщувався окупаційний “комітет порятунку Херсонщини”, а пізніше було зареєстровано окупаційне міністерство інформаційної політики.
Медійні зрадники
Це “міністерство” погодився очолити колишній херсонський медійник Євген Бриков. До вторгнення він був співвласником інформаційної агенції “Улюблене місто” та сайту Любимий Херсон.
“Міністерство”, згідно з інформацією у російському реєстрі, було створене 29 серпня.
Прізвище Брикова вперше було опубліковане у списку працівників окупаційної “військово-цивільної адміністрації” ще на початку липня 2022 року. Там його посада носила назву “начальник інформаційної політики”.
Чим займається міністр та його окупаційний орган, невідомо.
Загалом пішли працювати на росіян не так багато херсонських медійників. З найвідоміших – Олег Грушко і Євген Бєлий. Обидва ніколи не приховували своєї проросійської позиції, що не заважало їм працювати в медіа та не тільки.
На минулому тижні їх та ще трьох маловідомих до вторгнення людей: Ольгу Тетерю, Ігоря Качура, та Серафіма Іванова прийняли до російської спілки журналістів. Раніше у російську спілку прийняли місцеву безробітну, яка багато років видавала себе за журналістку Олену Шелестенко. У травні 2022 року її чоловіку, херсонському “журналісту” Геннадію Шелестенку, повідомили про підозру у колабораціонізмі.
Медіаорганізацій у росіян і колаборантів небагато – як і небагато бажаючих там працювати. Телеканал Таврія після втечі з Херсона не мовить, обмежуючись публікацією пропагандистських сюжетів в соцмережах та телеграмі. Газета Наддніпрянська правда виходить невеликими тиражами.
Основні зусилля пропагандисти сконцентрували на анонімних та власних телеграм каналах. Ми докладно писали про це ще минулого року. З тих часів ситуація майже не змінилася, і канали продовжують часто вести люди, які не знають навіть назв населених пунктів області.
Замість висновків
Вже очевидно, що у другий рік повномасштабної війни медійники Херсонщини входять із купою проблем, без зрозумілої перспективи, але з надією на найкраще.
Співпраця із військовими поступово налагоджується, не дивлячись на проблеми із доступом. Наразі місцеві медійники більш-менш можуть працювати у Херсоні та навколишніх селах, не віднесених до “червоної зони”, і поступово виробляють нормальну співпрацю.
Очевидно, що найближчим часом основна боротьба за увагу читача буде йти між онлайн виданнями та анонімними телеграм каналами. Останні мають велику аудиторію, натомість сайти поступово стають впливовими медіа, які здатні змінювати політики і впливати на ухвалення рішень. Телеканали ж і газети будуть мати все менший вплив, аж поки не почне відновлюватися ринок реклами. Але це справа далекої перспективи.