Світлана Мацюта за посадою – помічниця художника Херсонського театру ім. Миколи Куліша. Але за покликом, талантом та душевною організацією вона – художниця, самодостатня мисткиня, людина, для якої творчість – спосіб життя.
Працювати у театрі Світлана почала ще під час навчання на факультеті мистецтв Херсонського державного університету. І увесь цей час поєднувала оформлення вистав театру із власною творчістю: малювала, віддаючи перевагу акварелі, робила ляльки-мотанки, торбинки, м’які іграшки з вишивками, шкіряні аксесуари. Це і давало додатковий заробіток, і приносило задоволення.
Полина Райко й розмальовані гільзи
Світлана і зараз займається творчою роботою: працює у театрі, малює, вишиває. Після подій лютого 2022 року її життя, як і життя усіх херсонців, змінилося. Певних змін зазнала і творчість. Виготовлення шкіряних аксесуарів – на паузі, бо немає у цьому потреби в прифронтовому місті. А додалися розписи на гільзах та гранатометних тубусах – актуальне мистецтво воєнного часу.
«Такі розмальовки, – каже Світлана, – я роблю здебільшого для подарунків. Військові замовляють, директор театру просить, коли кудись їде і потрібен якийсь суто херсонський сувенір. Гільзи і тубуси розмальовую частіше на свій розсуд: орнаментами, сюжетами-згадками про херсонські мітинги 2022 року. Іноді замовляють щось конкретне. Наприклад, військові просять намалювати автомобіль побратима, для якого замовляється подарунок».
Не облишає художниця і виготовлення м’яких іграшок. Тут джерелом її натхнення стала творчість легендарної мисткині з Херсонщини Поліни Райко. Зокрема, Світлана Мацюта зробила вже кілька півників за мотивами розписів Райко. Робити іграшки за мотивами творів знаменитої художниці порадила Світлані її подруга – херсонська майстриня й письменниця Альона Маляренко.
«Альона якось сказала мені: «Зроби щось за мотивами Райко. Може, комусь сподобається». Я зробила, і бачу, що це потрібно людям. Вже є замовлення на такі іграшки. А нещодавно мені подарували книжку про Райко з її роботами, надрукованими у техніці «доповненої реальності», тобто, їх можна оживити за допомоги смартфону. Та ніяк не дійдуть руки встановити застосунок для цього», – каже художниця.
До речі, книжка Альони Маляренко «Жизель і мир», де письменниця у гумористичній формі описує спротив херсонців російській окупації, оформлена саме Світланою Мацютою.
А найулюбленіший персонаж Світлани – гусак.
«Колись, – розповідає художниця, – я побачила зображення гусака у вишиванці, і виникла ідея робити м’які іграшки у вигляді кумедних гусаків, прикрашених вишивкою. Зробила вже чимало. Іграшки розійшлися по Херсонщині, по Україні, поїхали за кордон, були лотами на аукціонах на користь ЗСУ».
Сигнал провидіння
Російську окупацію Херсона Світлана Мацюта та її родина пережили у місті. Художниця розповідає, що співробітники театру імені Куліша, які пішли на співпрацю з окупантами, гукали і її.
«Мені телефонували Валерій Шелудько (охоронець театру імені Куліша, якого у травні 2022 року окупанти призначили директором створеного ними фейкового театру, – МОСТ) й інші колеги-колаборанти. Запрошували повернутися на роботу, казали, що там непогано платять. Звісно, я нікуди не поверталася, а номери, з яких телефонували, заблокувала. На щастя, усе обмежилося тими дзвінками, особисто ніхто не приходив запрошувати», – розповідає Світлана.
Вісім місяців окупації були для художниці часом свого роду внутрішньої еміграції, коли вона пішла у творчість – малювала акварелі.
Двічі родина намагалася виїхати з окупованої території. Перша спроба виявилася невдалою: у перевізника зламалося авто. Під час другої спроби інший перевізник заявив у день виїзду, що його послуги коштуватимуть майже вдвічі більше, ніж домовлялися попередньо. А коли від його послуг відмовилися, запропонував безкоштовно вивезти у Кривий Ріг Світлану та її сина, а чоловікові художниці запропонував залишитися у Херсоні. Родина відмовилася від такої дивної пропозиції.
Світлана каже, що вона та чоловік сприйняли дві невдалі спроби виїхати як сигнал провидіння, як натяк вищих сил на те, що родині краще перечекати окупацію у Херсоні.
Краса серед руїн
Зараз херсонська мисткиня працює у театрі, веде дитячу студію образотворчого мистецтва, проводить майстер-класи для дорослих. Місцем проведення занять став розташований у театрі «Арт-простір в укритті».
Також Світлана продовжує малювати, робити іграшки. У тандемі з Альоною Маляренко виготовляє вироби декоративно-ужиткового мистецтва – торбинки, рюкзаки.
Каже, що усе необхідне для роботи може купити в Херсоні.
За словами художниці, вона, навіть живучи у місті, яке щодня потерпає від російських обстрілів та бомбардувань, намагається дарувати світу красу.
«Малюю для себе. Воєнні сюжети не хочу малювати. Не хочу малювати руїни. Не бачу в них ніякої краси», – каже Світлана Мацюта.
Роботи художниці, присвячені Херсону і Херсонщині, звертають на себе увагу ще й тим, що авторка намагається уникати зображень кавунів. Вважає, що кавуни – частка стереотипного уявлення про Херсонщину, що і окрім них є чимало цікавого.
Автори: В’ячеслав Гусаков, Олена Гнітецька.