Сьогодні як ніколи важко утриматися від думок про те, що було би, якби Катя була з нами. Так, я розумію, що постфактум, всі ми схильні до певної міфологізації, але я впевнена в тому, що ситуація в області точно була би іншою.
Те, що росіяни отримали Херсон так легко, без жодного спротиву змогли просунутися так далеко, безумовно, є заслугою місцевої влади і місцевих силовиків. Тих самих силовиків, які були корумповані по колу місцевими елітами, місцевими бандитами (якщо це не одне й те саме), російскими спецслужбістами. З рештою, той факт, що у владі опинилися саме такі люди як Мангер, Рищук і Гордєєв, є наслідком цієї корозії, яка рік за роком роз’їдала регіон.
Одним з наслідків цієї корупції і вседозволеності стало вбивство Каті, наступним – окупація Херсона, і це не художнє перебільшення, це ланки одного ланцюга. Це навіть доволі схожі ситуації: купка психопатів і ретроградів вирішила, що якщо вбити одну дівчинку, то їм буде простіше безкарно грабувати і підкорювати інших. Вони вирішили, що ніхто не помітить – в них все було схоплено, за все сплачено, прямо як в путіна, чи не так? Він теж був впевнений в тому, що за Україну ніхто не вступиться, всі закриють очі на анексію, максимум – висловлять занепокоєння. Що вони залили Європу газом і нафтою, корумпували європейських чиновників, корумпували українських чиновників, а місцеве населення і силовики вітатимуть їх із квітами. Подекуди так і було. Але виявилося, що більшість не збирається терпіти цього лайна, і проти психопата і вбивці постала вся країна. А ще виявилося, що є дещо, що неможливо вбити. Неможливо вбити дух свободи, прагнення до гідного життя, неможливо зробити рабами тих, хто бореться, неможливо закрити рот цілій країні, неможливо вбивати безкарно.
Виявилося, що якщо вбити одного українця, решта не злякаються, а постануть, а боротьба триватиме доти, доки справедливість не буде досягнуто. Дуже добре, що Мангер сьогодні в тюрмі, це хороший знак для всіх, хто вірить в те, що війна закінчиться судом над вбивцями і гвалтівниками. Ви скажете, що моє порівняння занадто пафосне, але це тільки якщо ви три роки не боролися кожного дня за справедливість для своєї загиблої подруги.
Поліція, яка приїхала рятувати Рищука під час мітинга під його будинком (літо 2019)
Боролися спершу з корумпованими поліцейськими, з корумпованим губернатором, потім з корумпованим генпрокурором, з друзями і подільниками вбивць, які продовжували погрожувати, залякувати, намагатися купити. І якщо ви скажете мені, що Мангер – простий бандит і лише звичайний корупціонер, то я нагадаю вам, що якось так співпало, що він чомусь боровся за російську мову викладання в херсонських школах, його люди тепер гауляйтери Херсонщини, а його пімічники і адвокати в перший же день війни втікли з країни через Крим.
Звісно, ні Мангер, ні Рищук, ні Гордєєв, ні Левін не боролися з Катею через те, що вона мала українські переконання. Бо вони не мали переконань проросійських, вони просто не мали ніяких переконань, і досі їх не мають. Вони просто роблять ставку на зрозуміле для себе, просте і близьке – корупцію, бандитів, муткі, тьорки, договорняки. Просто якось так співпало, що все це – мутки, тьорки і корупція дивовижним чином пов’язано з російською федерацією. А прогрес, громадянське суспільство, прагнення до свободи, прозорості і демократії, якось так співпало, що зазвичай пов’язані з проукраїнською позицією, з переконаннями людей в тому, що Українська держава заслуговує на свободу, справедливість, гідність і чесні правила гри. Мабуть, просто співпадіння.
Співпадіння й те, мабуть, що перше, що зробили окупанти – випотрошили Катіну квартиру. Вони ж зафарбували графіті на міськраді, а Ілля Кива, який всі ці три роки після її смерті, не втомлювався звинувачувати Катю в корупції, опинився в росії, і з екранів російського телебачення закликає перетворити Україну на безлюдну пустелю. Чи не надто багато співпадінь?
Багато років Катя намагалась донести до центральної влади просту думку: не можна віддавати Херсон на відкуп місцевим князькам, це надто небезпечно. Вона багато років говорила про те, що Крим перетворюється на велику військову базу, що наступ на Херсон обов’язково буде, а обороною не займається ніхто, бо просто всі дуже зайняті тим, щоб розпилити під себе всі грошові потоки. Регіоном керують люди, чий горизонт планування – тиждень. Стратегічно мислити вони не хочуть і не вміють, тому що це зграйка випадкових людей, чия головна задача – максимально збагатитися тут і зараз. Ларьок на Гідропарку – це і є іхня дольчевіта, нікого з них не хвилює доля України, доля Херсона, доля майбутніх поколінь. Тільки доля контрабандної креветки.
Вони впевнені в тому, що зможуть домовитися будь із ким, бо всіх можна купити, а тих, хто не продається – вбити. А тепер контрабандна креветка – це, власне, вони самі. Жалюгідні безхребетні, які втрапили в пастку із власної тупості.
Олег Худяков знімає учасників акції під Херсонською ОДА (31 липня 2019 року)
Війна спише дуже багато. Війна знищить багато доказів і забере багато свідків. Але коли війна скінчиться і на лаві підсудних опиниться Путін і його свора військових злочинців, ми обов’язково повернемося до ще одного процесу, і закінчимо цю довгу і страшну справу. Мангер, Левін, Рищук і Гордєєв теж отримають своє – клеймо вбивць і порядні тюремні строки. Це важливо не тільки для нас, друзів і близьких Каті, це важливо для всієї України, яка втратила так багато. Герої вмирають. Але легенди живуть вічно. Свободу неможливо знищити, вона як вода, як Дніпро, як море, як життя – завжди знайде собі дорогу і завжди переможе.
Катерина Мола