Регіони, в яких тривають бойові дії, зокрема, Херсонщина, наразі повністю залежні від надання зовнішньої допомоги. Але як і в кожній ключовій сфері, в гуманітарному секторі безліч проблем, непрозорих моментів, схем тощо. Про те, як працюється сьогодні волонтерам під обстрілами, що ускладнює їхню роботу, про сенс нового законодавства у сфері ввезення «гуманітарки», про те, що в першу чергу треба робити після відкриття гуманітарної логістики на лівобережжя і інші болючі теми МОСТ поговорив з волонтером, на нашу думку, експертом у цій сфері – головою громадської організації «Місто Сили» – адвокатом Євгеном Гіліним.
2023 рік, як і попередній, був важким для українців. Напевно, ГО «Місто Сили» він також приніс випробування. Як би ти охарактеризував рік, що минає, для вашої команди?
Знаєш, важко порівнювати останні два роки. Якщо 2022-й був роком очікування дива в нашому житті – звільнення Херсона і взагалі Херсонщини, то 2023-й був роком, сповненим ще й страждань, жахливих обстрілів правобережжя. Доставка допомоги в окупований Херсон і організація там прозорого благодійного розподілу допомоги, евакуація понад 10 тисяч мешканців області – це був один виклик. А допомога Херсону, який щоденно обстрілюється, незчисленна кількість випадків, коли допомагали пораненим мешканцям міста і потреб ставало все більше – від продуктів, дров і буржуйок до підтримки лікарень, – це вже інший виклик. Після підриву Каховської ГЕС, коли затопило Херсон та інші території, виникла величезна кількість потреб і задач. І, знову ж таки, біль і страждання людей, майно, знищене не лише обстрілами, а тепер ще й водою.
Перед нами постало завдання, як вичищати бруд, куди його зливати, адаптувати до придатності житлові будівлі, соціальну інфраструктуру. Все це в цілому створює таке враження, що 2023 рік був ще складнішим. Але, звісно, для кожного відчуття складності викликів своє. Для когось найгірше – перебування в окупації, коли несправедливість, немає порядку, все керується волею якоїсь незаконної військової адміністрації та ФСБ, яке незрозуміло чому вільно обшукує приватні приміщення і садить людей на підвали. А для когось – найгірше це втрата дитини. Для когось – втрата житла або життя в нестерпних умовах, коли все грибком вкрилося і немає вже ані меблів, ані речей особистих. Тобто, все суб’єктивно. А в цілому, здається, цей рік був ще гірший за попередній. Частина області залишається в окупації, постійні обстріли деокупованих території, плюс – підрив Каховської ГЕС, зима, до якої лише частково був готовий деокупований Херсон і люди.
Але є великі сподівання, що 2024 рік почнеться з приємних сюрпризів, і той рік, який ми трималися, все, що робилося багатьма нашими колегами, нашою організацією, той шлях, який ми пройшли, – були заради чогось такого великого і надзвичайного. І ми всі скоро побачимо це та дуже зрадіємо.
Цьогоріч волонтерам вашої організації довелося перекваліфіковуватися, освоювати нові спеціальності, по суті, стати комунальниками, фахівцями з відкачування води, прибиральниками сміття і т.д. Як все-таки це вдалося вашій команді?
Місто Сили робило це за підтримки наших міжнародних партнерів – Lifting Hands International. Це американська організація, яка має великий досвід гуманітарних проєктів в усьому світі і яка з нами ділилася цим досвідом. Цей досвід був імплементований в деталізовані інструкції, які ми розробили, – з ліквідації затоплення, з очищення будівель від плісняви. Що робити в тій чи іншій ситуації, які потрібні інструменти та амуніція, в якому порядку слід виконувати роботи. Інструкції перекладені англійською і викладені у відкритому доступі. Цей проєкт стався виключно через обʼєднання громадського сектору (ми, LHI, Павло та Олексій Білецькі і їх команда, DRC), бізнесу (юридичний бізнес, асенізація, будівельна техніка, айті-сектор та ін.) та влади в особі міської та обласної військових адміністрацій, комунальних підприємств та особисто багатьох порядних і ефективних держслужбовців. В проєкті утилізовано понад 50 тисяч тонн екологічно засміченої рідини для більше 3000 обʼєктів житлової та іншої інфраструктури. Це гарний приклад співпраці НУО, влади та бізнесу.
Це технічні аспекти. А от наскільки важко було волонтерам працювати психологічно після підриву Каховської ГЕС? Адже ми всі бачили той темп у вашому херсонському штабі. Це була робота 24/7. Як вдалося втримати команду в цих надскладних умовах?
Знаєте, ні для кого не секрет, що набагато важче утримати команду, коли немає роботи. А коли ситуація критична, кризова і вона вимагає надзвичайних сил для мобілізації – це зовсім інше. Наша херсонська команда пройшла період окупації, випробування перенесли й колеги з наших штабів в інших регіонах півдня. Мені здається, чим складніший виклик, тим більше він згуртовує і наповнює енергією команду. Набагато складніше утриматися від вигорання, коли немає чого робити, коли ти приходиш і розумієш, що десь великі проблеми, а ти тут і не можеш ніяк зарадити цьому.
В плані законодавчої бази чи змінилось щось у діяльності волонтерів у 2023 році? І чи вже видно, що вона в чомусь зміниться у 2024 році? Приміром, ухвалено нову норму щодо обліку ввезення гуманітарної допомоги. Як це може позначитися на роботі громадських організацій? Цікава твоя думка.
Мої прогнози такі, що чимало організацій відмовляться від ввезення гуманітарної допомоги. Важко сказати, наскільки це вплине взагалі на гуманітарний сектор і на його показники, але ми вже бачимо, що багато волонтерських організацій відмовляються від доставки важливої допомоги військовим та цивільним, бо тепер багато бюрократії з цим. Ми вже зробили поставку в грудні за новим порядком, зареєструвалися, подали декларації, все пройшло нормально. Але зараз ми повинні подати звіти – у єдиний реєстр отримувачів допомоги; досі лишається нечітко зрозумілим, чи треба подавати ще 2 звіти – до податкової, згідно ПКУ, та через обласні державні адміністрації до Мінсоцполітики, згідно зі ст.11 ЗУ «Про гуманітарну діяльність» та ст.11 Порядку #241. Немає офіційних розʼяснень на цей рахунок, ані від Мінсоцу, ані від податкової.
Це треба робити щомісяця. Чи багато організацій дозволять собі таку складну бюрократичну «операційку»? Мені здається, що ні. Очевидно, що це якось вплине на сектор гуманітарної допомоги, Україна буде менше її отримувати. Ті неурядові організації, які не подаватимуть звіти – не зможуть завозити вантажі. Тобто, буде надходити тільки облікована допомога, але чи буде її достатньо у порівнянні з періодом до дії нового порядку, це сказати важко. Новий закон був спрямований на протидію контрабанді та впровадження прозорості в цьому секторі. Та ще в новинах не написали, що в Україні подолано корупцію, тому чи спрацює ця новація проти контрабанди, сказати поки важко. Але проти отримувачів допомоги вона вже працює.
Як думаєш, чи стане через це менше громадських організацій?
Ну точно стане менше організацій, які працювали за рахунок підтримки міжнародних організацій. Тобто, якщо вона працювала виключно на «гуманітарці», яку надавала донорська організація з-за кордону, то така ГО не буде існувати, якщо вона не зареєструється. Зараз багато організацій та окремих волонтерів шукають партнерство з такими організаціями, як наша, хто б міг взяти на себе цю нову бюрократичну процедуру, а відшукування допомоги за кордоном та її розподіл тут – буде на їх плечах.
Не раз звучало про те, що Місто Сили реалізувало «під ключ» проєкт водопостачання для Дар’ївської громади. Це була консолідація зусиль з бізнесом, правильно?
Справді, тут була класна взаємодія з бізнесом. Я говорю про велику IT-шну компанію DataArt і її херсонського очільника Дмитра Щедролосьєва – вони виступили найбільшими спонсорами цього проєкту. Ще три організації надали 200 000 грн. загалом на нього. В результаті проєкту вдалося забезпечити водою понад 700 домогосподарств – це понад 2000 людей, які отримали доступ до базової потреби – питної води. Адміністрування, залучення експертів, комунікацію та адвокацію проєкту взяли на себе ми.
-Нещодавно ви почали співпрацю з Ukraine Support Team. Це досить відома спілка громадського сектору, повʼязана із експремʼєром Олексієм Гончаруком. Що це дасть Херсонщині?
-UST – це коаліція громадських організацій, експертів та інших, обʼєднаних ключовою метою – як допомогти відновити життя в регіонах, постраждалих від війни в Україні. Місто Сили очолила Херсонський регіональний офіс UST. Але, по суті, це могла б бути будь-яка громадська організація, яка сфокусована на тих самих завданнях, що й ми – відновлення та розвиток громад. По суті, йдеться про додаткове навантаження, яке полягає в організації на території Херсонщини системної роботи за стандартами UST. Це, з одного боку, об’єднання громадського сектору, з іншого, – налагодження державно-приватного партнерства і ще з іншого, – залучення ресурсів міжнародних організацій, коаліцій різних донорів до задоволення потреб Херсонської області. І ця робота була розпочата саме з оцінки потреб у наших громадах. Ми, за підтримки Херсонської ОВА, вже почали працювати з Нововоронцовською, Дар’ївською та Кочубеївською громадами. Якщо за класикою, то задоволення потреб йде від їх виявлення, оцінки та пріоритизації порівняно з іншими потребами. Виявляємо – проводимо оцінку – пріоритизуємо ключові потреби – шукаємо для них ресурс – а потім їх задовольняємо. Але ж ми помітили, що в Херсонській області радикально інша ситуація.
Можеш з подробицями пояснити?
Потреби задовольняються не від їхньої оцінки та пріоритизації, а від можливостей донорів. І складається вже таке враження у громад, що оця оцінка, пріоритизація – воно все непотрібне. Зайшла організація, купила техніку, ніхто не проводив оцінку. Або після зустрічі з начальником районної військової адміністрації один донор симптоматично виділив кошти на ремонт лікарні. Ну й що, що вчора туди знову прилетіло?… І виходить, що в цьому хаосі обстрілів прямо протилежним чином змінився принцип задоволення потреб у громадах. Часто донори не встигають витрачати сили і ресурси на оцінку потреб та їхній детальний аналіз. А просто дивляться – ага, у нас є можливість, от давайте отут вам допоможемо. І нікого не цікавить, наскільки це релевантно та в якому пріоритеті ця потреба відносно всіх інших. По факту, всі неурядові організації (НУО), хто працює в Херсонській області, зараз мають виконувати дві функції одночасно: класичну оцінку з активним пошуком донорів для вирішення ургентних потреб, нехай і не верифікованих.
Всі ми чекаємо якнайшвидшого визволення лівобережжя. Але чи готується Місто Сили до деокупації решти територій Херсонщини? Можливо, є якісь напрацювання, що робитимете одразу після визволення лівобережжя, як, чим і кому допомагатимете?
На сьогодні ми підготували стратегію роботи на лівобережжі Херсонщини одразу з появою гуманітарної логістики на той бік. Ми вже знаємо, в яких населених пунктах розміщуватимуться наші штаби і маємо ресурс для їхнього забезпечення технікою. Знаємо, хто координуватиме роботу в цих штабах. Маємо розуміння логістики, зокрема, річкової, як доставлятимемо гуманітарну допомогу, транспорт і все інше на лівий берег. Маємо досить деталізовану дорожню карту, з розумінням площ і ресурсів для забезпечення потреб людей. До визволення лівобережжя ми почали готуватися ще в травні минулого року. Ми продовжуємо вірити, що скоро ми зможемо туди потрапити і допомогти людям там.
Що б і кому Вам хотілося сказати зараз, коли добіг кінця 2023-й і починається 2024-й рік?
Хочу подякувати команді ГО «Місто Сили», кожному волонтеру, який шукає гуманітарну допомогу, привозить її, хто комунікує з партнерами, донорами, представниками органів влади, і хто залишається в Україні і їй допомагає. І ще – звертаюся до всіх: як би там не було, а ця війна закінчиться, вона не триватиме вічно. І ми повинні вистояти з гідністю і з вірою в Україну, її щасливе майбутнє. Країна з такою великою територією, з такими землями, річками, морями не може бути бідною. Вона 100% буде заможною, завдяки всім нам. Дякую всім вам, друзі, що допомагаєте Україні!