Херсонщина опинилася на межі нової кліматичної реальності. Після руйнації Каховського водосховища регіон втратив не просто джерело води, а основний лімітуючий фактор, без якого руйнується екосистема, яка формувалась протягом десятиліть. Процес, що тривав з середини ХХ століття і змінив аридний південь України на родючий аграрний край, сьогодні розпадається на очах. Зниження кількості опадів, дефіцит вологи, зникнення стійкої зими та зростання температурного навантаження ставлять під загрозу не лише аграрний сектор, а й здатність людей жити в цих громадах.
Штучний мікроклімат: створення і крах
Юрій Кіріяк, начальник Херсонського обласного центру з гідрометеорології, нагадує: за 70 років природна екосистема регіону кардинально змінилася. Створення Каховського водосховища, меліоративно-зрошувальної системи, системи лісосмуг, висадка лісів на Олешківських пісках трансформували клімат півдня – сухі степи з палючим вітром перетворилися на зелені оази. Саме водосховище знижувало температуру оточуючого середовища, випаровування з водосховища і полів під час поливу збагачувало атмосферу вологою, а фільтрація води з водосховища поповнювала ґрунтові води регіону. У другій половині ХХ століття кількість опадів у регіоні зросла орієнтовно на 30 % – це було прямим наслідком впливу на клімат, перерахованих вище факторів.
Руйнація Каховського водосховища зруйнувала цю модель. Екосистема, яка десятиліттями існувала завдяки воді водосховища, втратила фундамент. А повернення до «природного» стану неможливе: втручання в геологію, зміна природного рельєфу балок, пойм і русел річок, розбудова системи каналів остаточно перекроїли територію, зруйнувавши природні екосистеми, що існували тут тисячі років.
Без води – без врожаю
У 2024–2025 роках стало очевидно: вирощування класичних для регіону культур без зрошення є надзвичайно ризикованим. Клімат навколо колишнього Каховського водосховища змінюється не лише на територіях, де було зрошення, а і на всій іншій території. У Великоолександрівській та Високопільській громадах, які ще нещодавно демонстрували стабільну врожайність, цьогоріч зафіксовано масову загибель посівів. Озимі пшениця та ячмінь, соняшник, ріпак, горох – культури, що були основою агровиробництва, в 2025 році не витримали аномальної посухи.
Офіційні метеоспостереження підтверджують глибину проблеми. У 2025 році станом на 1 жовтня в Херсоні випало лише 160,6 мм опадів, що становить лише половину від середньої кількості опадів на цю дату і одну третю частину від річної норми. У Великій Олександрівці – 216,8 мм, станом на 1 жовтня при річній нормі 497 мм. Тобто волога надходить у регіон в обсязі, який значно нижче тих показників, які були при існуванні водосховища.
Але якщо взяти період до побудови водосховища, то в Херсоні офіційно зафіксовані річні мінімуми опадів на рівні 159 мм у 1921 році, 185 мм у 1945 році, 218 мм у 1951 році. Наведені дані свідчать про те, що після руйнації водосховища цілком можливе зниження річної кількості опадів саме до таких низьких показників. І якщо врахувати, що в останні 30 років при середній нормі в 430 мм, регіон вважався зоною ризикованого землеробства, при 160-300 мм опадів можна і не мріяти про отримання врожаю.
Нерівномірність опадів: коли дощ – не рятує
Втім, проблема не лише в загальній кількості опадів. Як пояснює Юрій Кіріяк, критичним є і характер їх розподілу. У 2023 році, при загальній кількості опадів – 508 мм, у Великій Олександрівці 288 мм випали за кілька декад – тобто в короткий період з аномальною інтенсивністю. Волога не встигає просочитися в ґрунт, практично вся вона стікає в поверхнево водні об’єкти, а та, що залишилась на поверхні стрімко випаровується під впливом високих температур. Тож ефективно корисна для рослин кількість вологи – суттєво менша, ніж фіксує статистика.
Такий нерівномірний режим зволоження не дозволяє культурам розвиватись повноцінно. Затяжна весняна посуха, перервана короткими зливами, не сприяє формуванню врожаю, а лише підсилює стрес рослин.
Теплі зими, гарячі ризики
Температурна картина додає ще один тривожний штрих. З 1980-х років середня річна температура в регіоні зросла з близько 9 °C до 13,6 °C у 2024 році. Особливо стрімке потепління відбулося за останнє десятиліття. Одночасно з цим скорочується тривалість зимового періоду: якщо раніше зима тривала до 130 днів, то нині – ледве 40. А у 2023 та 2024 році такого явища як «Метеорологічна зима» взагалі не зафіксовано. Після метеорологічної осені відразу почалась метеорологічна весна.
Це не лише кліматична аномалія, а й біологічна проблема: зменшення холодного періоду сприяє розмноженню шкідників, зміні мікрофлори ґрунтів, а також підвищує ризик нестандартних погодних явищ – смерчів, пилових бур, суховіїв.
Сільське господарство на межі
2025 рік став рекордним за кількістю звернень до обласного гідрометеоцентру щодо втрат посівів: 497 господарств подали запити, було видано 622 довідки про пошкодження культур. Це у 18–20 разів більше, ніж у середньому за 2018–2021 роки. В багатьох районах області цей рік виявився провальним з точки зору врожайності. І це – при тому, що значна частина інформації з тимчасово окупованих територій просто відсутня.
Фундаментальна проблема – дефіцит вологи. На 1 жовтня 2025 року в багатьох районах області сумарна кількість опадів не перевищувала 217 мм. Цього замало навіть для базового вегетаційного циклу. Озимі не проростають, ярові не формують зерна, і навіть відносно посухостійкі культури втрачають потенціал.
Вихід із глухого кута – чи можливий порятунок?
Юрій Кіріяк не приховує: без системного підходу аграрне майбутнє півдня під питанням. Окремі господарства вже експериментують із насадженнями мигдалю, фісташок, інших посухостійких культур. Проте навіть вони не є панацеєю. У 2025 році було зафіксовано масову загибель акаційних лісосмуг через пожежі, спричинені сухою травою. Тобто адаптація вимагає комплексних змін – не лише нових культур, а й управління ландшафтом, профілактики пожеж, наукового супроводу.
Питання води залишається центральним. Альтернатив отримання вологи, крім дніпровської води наразі не існує. Потрібне створення нових механізмів накопичення та збереження вологи, перегляд концепції меліорації, залучення державних і міжнародних інвестицій. Відновлення Каховського водосховища у попередньому вигляді також дискусійне: екологічні проблеми цього об’єкта очевидні, але його роль у підтриманні життя в регіоні – незаперечна.
Під загрозою – не лише врожай
Кліматичні зміни б’ють не тільки по аграрному сектору. У 2024 році в Херсоні зафіксовано понад 130 днів із тепловим дискомфортом, зокрема 61 – у липні. Паралельно зростає забруднення повітря: кількість перевищень добових гранично допустимих концентрацій діоксиду азоту перевищила 350 випадків. Такі показники свідчать про серйозне навантаження на дихальну систему населення, особливо вразливих груп – дітей, літніх людей, хворих на серцево-судинні захворювання. Опади – це природний фільтр атмосфери. При відсутності опадів якість атмосферного повітря значно погіршується з часом.
Це додає до кліматичної кризи ще один вимір – медичний. Зниження якості життя, зростання потреб у медичній допомозі, зменшення працездатності внаслідок теплових ударів – усе це вже фіксується в регіоні.
Херсонщина опинилася перед вибором. Один шлях – системна адаптація, глибокі зміни у водній, аграрній, екологічній політиці. Інший – поступове виснаження і кліматична депопуляція регіону. Поки ще є ресурси й час – шанс зберегти південь як життєздатну територію існує. Але діяти треба вже зараз.