За три роки війни всього одна справа щодо перешкоджання херсонським журналістам дійшла до суду і нападник отримав хоч і символічне, але покарання. Інші справи або досі розслідуються, або закриті. Такі дані Інститут масової інформації отримав у відповідь на запити до поліції, прокуратури та судів Херсонщини, при тому, що статистичні дані поліції та прокуратури дещо різняться.
Одного засудили — інший втік
Єдиним засудженим за перешкоджання журналістській діяльності в останні три роки – з 2022 по травень 2025 року, скоріше за все, є Олександр Касторнов. Його засудили у листопаді 2024 року за напад на журналістку МОСТа Олену Гнітецьку. Напад стався 30 вересня 2024 року під час зйомки репортажу про будівництво підземної школи в Херсоні. Напав на неї директор компанії ПП «АНК», яку найняли на субпідряд.
Чоловік штовхав журналістку, яка знімала будівництво та забрав телефон, який викинув в котлован, де працювала будівельна техніка. Далі, за словами Олени, чоловік відмовився повернути їй телефон, вона відійшла від будівництва та попросила перехожу викликати поліцію. В цей момент, додала вона, на будівництво приїхав чоловік, який представився Віктором Спурзою.
«Він мені відразу заявив, що все про мене і онлайн-медіа МОСТ знає. Передав вітання редактору медіа. Почав казати: “Ви постійно про мене пишете погано. Чого ти взагалі сюди прийшла?”. В цей момент підʼїхала поліція і цей Спурза дав команду нападнику повернути мені телефон», – сказала Олена.
Поліцейські, які прибули на місце події, опитали присутніх, які почали казати, що ніякого нападу на журналістку нібито не було, а нападник, на якого вказала Олена, просто випадково начебто виронив її телефон.
У результаті, наприкінці 2024 року Касторнов визнав свою винуватість повністю і отримав покарання у вигляді штрафу в сумі 850 гривень. У зведеній статистичній таблиці, наданій судовою адміністрацією, вказано, що за 2024 рік одна така справа розглядалася судом і по ній винесли вирок.
У 2023 році справ про напади чи перешкоджання журналістам до суду не надходило, а у 2022 році Херсонський міський суд, як і інші суди області, не працював через окупацію.
Цікава історія ще одного нападника на журналістку МОСТа Олену Гнітецьку. Ввечері 8 липня 2024 року у Херсоні невідомий чоловік напав на журналістку і погрожував їй розправою. У момент нападу Олена була в бронежилеті та касці з написом PRESS, тому нападник чітко розумів, що заважає роботі журналістки.
“Я знімала пошкоджений російськими обстрілами головний корпус Херсонського державного університету, коли до мене з лайкою підʼїхав чоловік на велосипеді та почав погрожувати й бігти на мене і вимагав прибрати камеру. Я відбігла від нього та попросила іншого чоловіка, який ішов повз, викликати поліцію. Це злякало нападника, і він утік”, – розповіла Олена.
На її думку, чоловіка могло обурити те, що він потрапив у кадр.
Журналісти МОСТа відразу зʼясували, що нападника звати Микола Койчев. Людина з таким прізвищем у 2014–2018 році отримала дозвіл на носіння травматичної зброї від херсонської поліції на підставі того, що він нібито журналіст.
Поліція розшукала Койчева, його допитали, справу внесли до ЄРДР за статтею 171 ККУ, а далі нападник… зник.
Як повідомили джерела МОСТа з оточення Койчева, після допиту він виїхав в одну з європейських країн. Хоча, за законом, такого права у нього не було. У поліції Херсонщини інформацію про виїзд нападника за кордон не підтверджували, але підтвердили факт його зникнення. З того моменту у справі не було жодних рухів. Койчева ніхто не оголошував у розшук, адже в реєстрі розшукуваних осіб його немає, суди не ухвалювали жодного рішення про привід чи подання у розшук. Поліціянти продовжують розслідувати справу.
Статистика “не бʼється”
Статистика судів Херсонщини дуже проста — є вирок по одній справі. А от обласні поліція і прокуратура не змогли підрахувати точну кількість проваджень за журналістськими статтями. Так, у Херсонській обласній прокуратурі повідомили, що з лютого 2022 по травень 2025 року в області порушили чотири кримінальні провадження, по два за ст. 345-1 (Погроза або насильство щодо журналіста) і ст. 171 ККУ (Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів). В обласному управлінні Нацполіції повідомили, що цей же період вони відкрили пʼять таких проваджень: два по статті 345-1 ККУ та три — по 171.
Також від початку повномасштабного вторгнення правоохоронці закрили вісім проваджень за 345-1 і 171 статтями Кримінального кодексу, в тому числі, порушені в минулих роках, але без уточнення, за який період. Дізнатися, що це за справи і їх фігурантів, нині неможливо через законодавчі обмеження.
Що кажуть журналісти
Серед всіх проблем, з якими щоденно стикаються херсонські медійники, перешкоджання їхній роботі займає далеко не перше місце. Колеги частіше згадують про дрони та обстріли, що в принципі, очікувано. Втім факти перешкоджання є.
Журналіст Центру журналістських розслідувань Олег Батурін не знає, на якому етапі знаходиться справа про погрози, які він отримував після публікації, що депутат Херсонської облради Валерій Салтиков зареєстрував свій бізнес у нині окупованому місті Каховка за російським законодавством. Ще 4 січня 2024 року журналіст звернувся із заявою до Нацполіції України про скоєння злочину за ознаками ч. 1 ст. 345-1 Кримінального кодексу України – погроза або насильство щодо журналіста. “Справу зареєстрували, і мене допитали. Потім ще раз на мене виходив слідчий і все. Наразі я не знаю, на якому етапі знаходиться справа і чи не закрили її”, – розповів він.
Кореспондентка МОСТа Олена Гнітецька теж нічого не чула про стан справи про напад на неї Койчева. Її допитували по справі, потім поліція довго зʼясовувала, чи, дійсно, вона журналістка. І на тому настала тиша.
Багато хто з колег каже, що вже не звертає уваги на спроби завадити зйомкам та іншим викликам. “Часто таке буває, що люди забороняють знімати в публічних місцях, інколи дуже агресивно, посилаючись на те, що після зйомки обовʼязково станеться обстріл. Доводимо, що це не так, заспокоюємо, пояснюємо, що у нас немає цілі нанести шкоду, бо самі живемо тут”, – каже фотокореспондент видання Вгору Олександр Андрющенко.
Маємо констатувати, що ситуація із розслідуванням справ щодо порушень прав журналістів залишається незадовільною, хоч таких справ стало значно менше. Більшість з них, скоріш за все ніколи не дійдуть до суду, що розуміють самі постраждалі журналісти.
Розслідування затягуються, нападники зникають, справи не доходять до суду, а журналісти — змушені самі шукати інформацію, збирати докази та вимагати справедливості. Водночас правоохоронні органи не демонструють ініціативи в пошуку та покаранні винних, навіть коли йдеться про насильство чи системні погрози.
Це не лише про байдужість до професії журналіста — це про відсутність політичної волі захищати свободу слова. А безкарність породжує нові злочини. Якщо система не зміниться — журналісти, які щодня ризикують життям, аби люди мали доступ до правди, залишаться наодинці зі своїми кривдниками. І це — удар не тільки по медіа, а й по всьому демократичному суспільству.
Сергій Нікітенко, регіональний представник Інституту масової інформації у Херсонській області