Херсонщина завжди була синонімом соковитих кавунів, безкраїх золотих ланів та щедрого сонця. Сьогодні це край, де кожен сантиметр землі може бути пасткою. Замість зрошувальних систем поля порізані бліндажами та всіяні залізом.
Журналісти МОСТа вирушили у Калинівську громаду, щоб на власні очі побачити, як проходить посівна. Ми пройшли через покинуті бліндажі та випалені поля, аби дізнатися: чи буде врожай на землі, яку аграрії відвойовують у смерті?
Як фермер повернув трактор, викрадений окупантами
Селище Велика Олександрівка. Роман Головко, місцевий фермер, показує свою техніку. Посічена уламками, колись викрадена окупантами.
Роман розповідає: коли зайшли росіяни, вони забирали все. Фермерську техніку використовували для власних потреб, а потім просто залишали де бачили. Свій трактор Роман знайшов майже детективним способом в іншій громаді: «Знайшли через людей за фотографіями. Люди зробили свої канали, свої групи. Я знайшов свій трактор в Борозенському в іншого фермера. На ньому руські возили воду для своїх потреб. І так він залишився. Він вже був зламаний, на ньому неможливо було пересуватись».
Невелику частину з викраденого вдалося повернути. Ще меншу – полагодити. Для Романа цей сезон – чергова спроба почати все з нуля.
«Цього року ми збираємося сіяти соняшник. Посіяли вже озиму пшеницю, внесли трохи добрив. За планом буде ще бризкання. Потрібен дощ. Бажано такий, щоб він був не один раз, а раз в місяць стабільно», – розповідає Роман.
На дощ аграрій буквально молиться. Адже торік спека спалила посіви, які Роману дивом вдалося засіяти під обстрілами: «2025 рік він був дуже важкий. Посівна була, все пройшло дуже добре. Дуже гарний був на початку соняшник. Але потім спека зробила своє діло. І з цього врожаю нічого зовсім не було. Він виріс 25-20 сантиметрів», – розповідає Роман.
Гроші, вкладені в минулий сезон, випарувалися разом із вологою з ґрунту. Тепер фермери чекають на компенсації – обіцяють підтримку до 80% за меліорацію та відшкодування за втрачені посіви. Пріоритет – саме прифронтовим зонам.
Поле на кістках та мінах
Ми їдемо далі з аграрієм Сергієм Марецьким, з яким познайомилися ще у 2023 році на руїнах його рідної Андріївки. Під колесами хрустить не лише суха трава, а й уламки снарядів.
Сергій веде до бліндажів просто посеред посадки на його полі: «Ідемо, подивимося на бліндажі. Це, як кажуть, злоякісна ділянка, на яку страшно заїжджати. Тут поля попереривали».
Через підриви на російській вибухівці і атаки дронів на полях отримали поранення 43 аграрії, загинули – 17. Це історія самого Сергія. Минулої весни він виїхав обробляти поле. Один спалах — і життя змінилося назавжди: «Був підрив, через який я потрапив в лікарню. Хто його знає, що воно було: рвануло, в очах потемніло і все. Як кажуть, «не хвилина, а секунда». Ось вже майже пройде рік – руки, ноги позаживали. Зір, як медики сказали, вже 100% не буде».
Йдемо краєм поля до вінків та згорілого авто. На металі – напис «ЗСУ». Це місце трагедії. Сергій згадує, як після деокупації знаходили тут речі тих, хто тримав оборону: «Тут багато було загородження з мін. Багато загинуло хлопців, дівчата-медики – так було написано на прапорцях. Тут ми збирали речі з хлопців: взуття, одежа, було все розкидано по полю. Багато безвісті зниклих. Тут їх, мабуть, полягло немало. Ті люди, що забирали рештки наших бійців, так вони сказали, що людські рештки були».
Сергій піднімає з землі гострий уламок металу. Важко зітхає: «І такого добра у колесах буде не одне».
Але сіяти треба. Сергій планує привести поле до ладу та вже восени засіяти землю зерновими.
Боротьба за гектари
Попри бліндажі та міни, життя намагається повернутися. Торік область дала понад 264 тисячі тонн зерна та овочів. Цьогоріч ставки вищі.
Нагадаємо, на Херсонщині запускають проєкт для аграріїв від ООН та ОВА. «Ваучери» на суму від 2 до 6 тисяч доларів для малих господарств. Гроші підуть на насіння та добрива. Держава також обіцяє покрити 100% вартості розмінування.
Але техніка саперів не встигає за бажанням фермерів працювати. Багато хто ризикує, виходячи в поле на свій страх і ризик. Як фермер Сергій Марецький, що виходить на поле після поранення: «Плануємо цю ділянку розчухувати, з Божою поміччю. На цей сезон навряд чи ми тут щось засіємо, бо дуже багато бур’яну. Після тривалого застою його треба вичухувати і вичухувати. Плануємо, якщо все буде добре,на осінь посіять якісь зернові або пшеницю».
Сергій часто зітхає, поки йдемо полем, на якому він минулого року залишив здоровʼя. І каже, що у будь-якому разі буде обробляти це поле.
Цей матеріал створено в межах проєкту Інститутом масової інформації за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів. Зміст публікації не відображає офіційну позицію ІМІ та Королівства Нідерланди