Важкі бої, страх і руйнування — з цим зіштовхнулася Херсонщина. Чимало сіл та містечок місяцями були на лінії фронту. Багато з місцевих залишилося без даху над головою та медичної допомоги.
«Лікарі без кордонів» (MSF) почали працювати на Херсонщині у червні.
«Вийдеш на вулицю, глянеш – купа сміття, більше немає нічого»
По селу сновигають собаки. Покинути, голодні і замерзлі — вони шукають їжі та уваги. До великої війни тут, в Іванівці на Херсонщині, жило понад півтисячі людей. Тепер їх залишилось зовсім мало. Вулиці — порожні та розбиті. В амбулаторії теж продірявлений дах. Медичні картки, ліки, рукавички тепер лежать посеред скла і бруду.
Село Іванівка на Херсонщині. Фото: Карін Екгольм/MSF
«Вийдеш на вулицю, глянеш – купа сміття, більше немає нічого», — каже місцева жителька Людмила.
Жінка ділиться: обстріли були щодня. І хоч Україна відвоювала село на початку липня, Людмила і досі не може оговтатись. Вона каже: «Я погано сплю, у мене трясуться руки».
Через відсутність медичної допомоги у людей погіршилось здоров’я.
Тепер до Іванівки, як і до інших сіл та міст Херсонщини, що повернулись під контроль України, приїздить мобільна клініка «Лікарів без кордонів». На Херсонщині проведені понад 3000 медичних консультацій та більше 1500 психологічних сесій. Також безоплатно видаються людям ліки.
Лікар Іван Хохлов каже: у селах та містах Херсонщини бракує медиків та ліків.
«Якось до нас підходив хлопець, якому потрібно перев’язувати рану, але не було чим. Не було ані дезрозчинів, ані антисептиків, ані перев’язувальних матеріалів. Прали їх і заново використовували».
Більшість з тих, хто залишався у селах і містах, що були під контролем Росії, — люди літнього віку. Вони мають хронічні захворювання, як-от гіпертензія, цукровий діабет або недостатність щитової залози. Через відсутність ліків у них погіршилось здоров’я, каже Іван Хохлов. До всього, люди живуть у постійному стресі. Вони бояться за життя і за майбутнє.
«Я в розпачі. Плачу, бо не можу нічого зробити. Мого чоловіка 15 жовтня паралізувало. Мабуть, через нервування», — каже пані Надія з Високопілля на Херсонщині.
Населений пункт повернувся під контроль України на початку вересня, але доступ до медичної допомоги тут і досі обмежений. У місцевій лікарні, мабуть, немає жодного вцілілого вікна. Раніше тут надавали допомогу людям із 14 довколишніх сіл.
«Звернутися за допомогою немає до кого. Зателефонували в Кривий Ріг. А вони кажуть: дуже далеко. Якщо у мого чоловіка такий стан, то його не бажано везти», — каже пані Надія.
Робота у прифронтовій лікарні
Снігурівка – містечко на Миколаївщині, яке місяцями було на лінії фронту. У листопаді його відвоювала Україна. Вздовж вулиць, усіяних осколками, розбомблені будівлі. У холодній і темній лікарні залишилось небагато медсестер і лікарів, які надавали місцевим всю можливу допомогу.
Осколкові поранення, переломи, різані рани пилами – з таким доводилося працювати тутешнім медсестрам.
«У місті було багато покинутих голодних собак. Вони кидалися на людей, тож у нас були і пацієнти з укусами. Ми самі колотили перекис. Виходили із ситуації, як могли», — каже медсестра Наталя, яка ще з кінця березня фактично живе у лікарні.
Медичні матеріали потроху почали закінчуватися. Замість сечоприймача лікарям доводилось використовувати пляшки. Інші інструменти — замочувати у спеціальних розчинах, щоб повторно їх використовувати.
Медичний директор лікарні Володимир Тодосенко залишався у місті до 15 серпня. Він каже: кілька разів передавав росіянам списки необхідних ліків.
«З цього списку на 86 пунктів вони привозять список на 16 пунктів. Це бинт, марля, клейонка, канюля, шприц. З медикаментів – знеболююче, діклофенак, анальгін… Я запитую їх: «А як я маю лікувати, наприклад, артеріальну гіпертензію чи цукровий діабет?»
Нині команда «Лікарів без кордонів» працює в цій лікарні. Проводяться медичні та психологічні консультації, а також видаються ліки.
З березня у Снігурівці не було електрики. Лікарня має генератор, та палива часто бракує. Тож його вмикають тільки зранку або під час операцій. Окрім палива, лікарні потрібне обладнання, хірургічні інструменти та ліки. А головне — щоб повернулись лікарі.
Пресслужба організації «Лікарі без кордонів» (MSF)