Пахне свіжою випічкою та кавою. Приміщення – у новорічному оформленні. На вітрині – різдвяний пряниковий будиночок. За одним з столиків – двоє хлопчиків шкільного віку дивляться щось у смартфоні. За іншим – жінка смакує кавою з тістечком. Заходять і виходять покупці, які беруть смаколики з собою. Грає музика. Чути звуки кухні, відділеної від зали для відвідувачів лише прилавком та вітринами.
Та варто подивитися у вікно, як до цієї ідилії додаються херсонські реалії – антидронові сітки.
“Дуже добре, що вони з’явилися, – каже Наталія, касирка “Першої пекарні”. – Раніше тут російські дрони активно полювали на машини, скидали вибухівку”.
Цей заклад – більш ніж красномовна ілюстрація того, як зараз живе Херсон. Місто перебуває у постійній небезпеці, захищається від неї усіма доступними способами. І разом з тим відчайдушно зберігає атрибути мирного життя: задоволення від смачної їжі та запашної кави, прикрашання приміщень до свят, музику і затишок.
Щоправда, херсонський затишок вартує значно більших зусиль, ніж на територіях, які не є прифронтовими.
Не завдяки, а всупереч
Франшиза “Перша пекарня твого міста” або, як зазвичай називають у народі, “Перша пекарня”, з’явилася у Херсоні у 2018 році. Перший заклад відкрився на вулиці Університетській неподалік лікарні імені Лучанського.
“Потім ми відкривали новий заклад кожні півроку”, – розповідає Олександр Власов – власник закладів “Перша пекарня” у Херсоні.
Зараз мережа – це чотири заклади в обласному центрі. Контроль над двома закладами, в Олешках та у селі Великі Копані, втрачений через російську окупацію лівобережної частини Херсонщини.
Заклад у Великих Копанях мав відкритися 8 березня 2022 року. Олександр Власов каже, що це був дуже амбітний проєкт: “Джерело електроенергії – сто квадратних метрів сонячних панелей, джерело води – власна свердловина глибиною 33 метри”.
Розповідаючи про роботу у Херсоні, Власов зазначає, що тут важко працювати не тільки через російську агресію. Велика проблема – відсутність у місті якісних продуктів. А дещо, необхідне для роботи, купити тут взагалі неможливо. Чимало компаній, які виготовляють і продають закладам харчування компоненти страв, не працюють у Херсоні через безпекову ситуацію.
“Борошно, картоплю і ще деякі продукти доводиться возити з Миколаєва, бо те, що продають у Херсоні, – просто жах. Виникає враження, що у місто везуть непотріб, який неможливо продати ще десь”, – каже підприємець.
Щось доводиться купувати у інших областях і доставляти в Херсон “Новою поштою” чи ще якось. Наслідок – дуже великі витрати на логістику.
“Бувають дні, – розповідає Олександр Власов, – коли я “накручую” на машині по Херсону до 120 кілометрів, бо потрібно забрати продукти на тій же “Новій пошті”, розвести по закладах, а інакше ми не зможемо працювати”.
На запитання про участь “Першої пекарні” у програмах підтримки бізнесу на прифронтових територіях, Власов каже, що бере участь у таких програмах. Щоправда, програми ці – не херсонські і не українські.
“Отримав, – каже підприємець,– грант від DRC (Данської ради у справах біженців, – МОСТ) – купив пічки для хліба. Завдяки американському гранту у нас є обладнання для розкочування тіста. Є перспективи щодо співпраці з британцями”.
Від місцевої влади Олександр не у захваті. Каже, що херсонські чиновники досі не розуміють, у яких умовах тут працюють підприємці, і намагаються усюди шукати порушення та підстави для штрафів.
“Підтримки на місці немає. Втім, хоч би не заважали”,– говорить підприємець.
Велика проблема – генератори, дуже необхідні в умовах частих перебоїв з електропостачанням у Херсоні. Зараз генераторів, здатних забезпечити роботу пекарні, у мережі – два, один з яких Олександр Власов взяв у користування у знайомих.
“У нас, – каже він, – не кав’ярні, де можна обійтися простими і недорогими генераторами. Генератор на 30-35 кіловат, здатний заживити обладнання пекарні, коштує 12-15 тисяч доларів. Ми не можемо дозволити собі такі витрати”.
Як вижили під час окупації
Вісім місяців, протягом яких Херсон та правобережна частині області перебували під російською окупацією, стали для “Першої пекарні” часом випробування на життєздатність.
“Кілька перших днів, – розповідає Олександр Власов, – ми перебували у стані невизначеності, та згодом відновили роботу закладів. У такій ситуації якщо нічого не робити, можна з глузду з’їхати”.
Каже, співробітники та покупці теж зраділи відновленню роботи: “У нас одразу утворилися черги. Можливо, через нас і деякі інші бізнеси активізувалися, бо тоді люди дивилися, а як поводитимуть себе ті, хто поруч”.
Якщо до лютого 2022 року херсонські заклади мережі “Перша пекарні” були пов’язані із всеукраїнською франшизою, купували там деяку продукцію для своєї діяльності, то війна і російська окупація створили умови, коли вижити міг тільки повністю самодостатній бізнес.
“Коли не було постачань ззовні, – каже Олександр Власов, – доводилося імпровізувати”.
Розповідає, що разом з товаришем, Андрієм Деркачем, їздив по селах: “Купували свиней, гусей, качок, творог, олію, картоплю… І це були не російські продукти. До того ж, усю окупацію пропрацювали на українському борошні: знайшли постачальника”.
Визволення Херсона і правобережної частини області було для Олександра та інших працівників пекарень величезним святом.
“Я знайшов генератор,– розповідає Власов,– приніс 15-метрові подовжувачі, і у нас перші три доби після визволення був 24-годинний робочий день. Люди приходили заряджати гаджети. Був реальний пункт незламності, який дійсно працював. Після деокупації наші пекарні одразу почали працювати, бо ми звикли до екстремальних умов”.
Підприємець каже, що зараз херсонські заклади мережі “Перша пекарня” – автономний бізнес, який не залежить від франшизи. Є власні канали постачання сировини і компонентів для страв. Асортимент формують покупці. Продається те, що має попит. Додаються і нові позиції, якщо люди питають про щось, а такого товару немає.
Життя у фільмі жахів
Наталія Ільченко працює з першого дня роботи у Херсоні закладів мережі “Перша пекарня”. Була касиркою пекарні біля лікарні імені Лучанського, а останні три роки – касирка пекарні на вулиці Кулика.
Жінка каже, що робота для неї – не тільки можливість заробляти на життя, а й “віддушина”, яка допомагає зберегти ментальне здоров’я у херсонських реаліях.
“Дуже допомагає, – каже жінка, – спілкування з покупцями і з колегами. Саме це додає сил. Люблю свою роботу. Люблю своїх постійних покупців, коли вони приходять і чекають від тебе посмішки. Як би там не було, яким би не був настрій, завжди намагаюся їм посміхатися”.
Серед постійних покупців, розповідає Наталія, чимало самотніх людей та пенсіонерів. Останні, до речі, зараз і складають більшість населення міста.
“Деякі люди, – говорить касирка, – коли приходять, купують щось недороге, бо вони – дуже небагаті. Для таких людей кожен візит до нас – подія, бо приходять насамперед заради спілкування, щоб не бути на самоті”.
Жінка не приховує, що жити в Херсоні дуже страшно: “Коли йдеш на роботу ще нічого. Вранці – людно. А повернення додому – фільм жахів. Назустріч – тільки безпритульні собаки. А над головою – дрони”.
Одного разу Наталії навіть довелося тікати від російського дрона, який хотів її вполювати. На щастя, вдалося знайти схованку, й усе обійшлося.
Втім, небезпека чатує херсонців і на роботі. Із закладів “Першої пекарні” у найекстремальніших умовах працює той, що на Університетській, у червоній зоні.
“Цей заклад, – розповідає Олександр Власов,– шість разів зазнавав обстрілів. Були пошкодження обладнання. Але пекарня продовжує працювати. Дівчата там вперті. Як каже мені касирка Олена, їх звідти палками не вибити”.
Ситуація в місті змушує формувати штат кожного закладу так, щоб працювали там люди, які живуть недалеко від роботи.
“Буває, – каже Олександр, – проситься до нас людина, яка і хоче працювати, і має відповідний фах, а взяти її не можемо, бо людині далеко їхати до роботи, а пересуватися містом на великі відстані зараз дуже небезпечно через обстріли, дрони, міни-“пелюстки”.
У планах – власне виробництво і… Миколаїв
Ганна приходить у “Першу пекарню” за смаколиками майже щодня. Купує піцу, пиріжки, тістечка.
“Зазвичай, – каже жінка, – я заходжу сюди після роботи. Купую випічку додому і щоб взяти на роботу для перекусу”.
Вона зазначає, що такі заклади, як “Перша пекарня”, а також кав’ярні, інші невеликі та орієнтовані на потреби людей бізнеси дуже потрібні місту та його мешканцям, щоб мати можливість відволікатися від реалій та відчувати позитивні емоції.
У відповідь на запитання про плани на майбутнє Олександр Власов каже, що вони – великі.
“Є бажання, – говорить підприємець, – розширювати мережу, створити власне виробництво. І хочу почати працювати в інших регіонах, наприклад, у Миколаєві. Думаю, там у нас є перспективи”.
Для херсонського бізнесу, за словами Олександра, зараз головне – вижити, і допомогти у цьому можуть мешканці міста та області.
“Купуючи щось, – зазначає він, – у магазинах великих загальнонаціональних мереж, люди віддають свої гроші в інші області. Краще робити якомога більше покупок у херсонців. Це – і податки у місцевий бюджет, і зарплата для наших людей, і розвиток міста. Думаю, буде чесно, якщо люди, які під час перебоїв з електрикою приходять до нас заряджати гаджети, будуть і нашими покупцями”.