Востаннє кореспондент МОСТа зміг побувати у мальовничому Станіславі восени 2023 року. Вже тоді селище було значно поруйноване, але проїхати по трасі від Білозерки туди можна було умовно вільно. На блокпосту вже не пропускали журналістів, але місцеві мешканці їздили вільно. Наразі проїхати туди майже неможливо. Росіяни атакують дронами все, що рухається по трасі та в самому Станіславі. Але ми знайшли можливість розповісти про життя в заблокованому селі.
Тут можна було б розповісти про мальовниче місце на карті Херсонщини, дивовижні краєвиди, скелі над лиманом і широкі можливості для туристичного бізнесу. Але війна перекреслює багато чого, приправляючи все запахом крові, відчаєм та болем.
Селище Станіслав українська армія звільнила ще в листопаді 2022 року. Втім, відтоді і до сьогодні, воно є під постійним ворожим вогнем, що стало основною причиною виникнення гуманітарної кризи.
Про життя в місці, яке колись було магнітом для багатьох туристів, поговорили з місцевою жителькою Оленою.
За її словами, безпекова ситуація – найбільша проблема для селян.
“Безпекова ситуація з кожним днем тільки погіршується. Буває більше обстрілів, буває менше. При цьому дронових атак навіть більше, ніж роботи артилерії”, – каже Олена.
Через цілодобовий контроль росіянами траси на Білозерку та Херсон, сюди все менше приїздить волонтерів, відповідно, гуманітарна допомога не надається.
“Гуманітарку нам не дають взагалі. Така ситуація з літа 2024 року. Сюди не приїздять волонтери, всі бояться їхати”, – описує ситуацію Олена.
Вона додає, що в селі зараз відсутнє енергопостачання, не надається екстрена медична допомога, зачиняються продуктові магазини та фізично відсутні представники місцевої влади.
“Світла немає з 22 жовтня 2024 року взагалі. Воду дають раз на 1-2 тижня. Після чергового пошкодження газомережі 4 жовтня, газопостачання відновили 25 листопада. То добре, що на сьогодні, єдине, що маємо – це газ. До влади можемо звернутись лише онлайн. Вони всі виїхали і працюють в Миколаєві”, – розповідає Олена.
Щоб краще описати сьогоднішню ситуацію, Олена розповідає, як Станіслав жив до повномасштабного вторгнення. Це досить велике село, в якому проживало 5000 людей. Була своя лікарня, заправна станція, магазини з різним асортиментом: можна було придбати і меблі, і квіти, і одяг. У селі надавали послуги стоматологи, заклади харчування, розвивався туристичний бізнес, була екоферма. Станіславці могли не виїжджати навіть до Білозерки чи Херсона, бо більшість потреб була закрита на місці.
На сьогодні в селі проживає до 1000 осіб. Переважна більшість – пенсіонери. Але присутні і родини з дітьми, неповнолітніх жителів налічується до 70. Через безпекову ситуацію люди ледь не щодня намагаються виїхати.
“Евакуація у нас є, але вона добровільна. Нам кажуть: “Якщо хочете, можете евакуюватися”. І так говорять з літа 2023 року. Але ж виїхати можна на 3-4 тижні, де тебе поселять десь в шелтері, а далі шукай сам куди влаштовуватись. Тому були випадки, коли люди після евакуації повертались назад в село. Гроші ж закінчуються”, – каже Олена.
Зараз в селі залишилось 4-5 продуктових магазинів та аптека при місцевій лікарні. Але і вони зачиняються.
“Товар сюди ніхто не везе. Власники самостійно їздять на закупівлю товарів до Миколаєва. Двічі на тиждень йдуть на ризик. Ліки також перестали завозити. Аптека при лікарні допродує своє. На щастя, працює Укрпошта. Це зараз наша єдина радість. Бо можемо скористатися послугами доставки і замовити ліки, одяг чи потрібні речі побутового вжитку”, – розповідає Олена.
Медична галузь Станіславу також зазнала втрат. З наявної бригади екстренки та лікарні, роботу продовжує лише лікарня зі штатом сімейних лікарів.
“Швидка медична допомога ніяк зараз не надається. Десь місяць-півтора назад місцевий медик потрапив під обстріл. Йому на виклик поїхала наша швидка. Трьома дронами її знищили. Це вже була четверта швидка, яку знищили росіяни в селі. От вони і закрились. Є у нас ще лікарня, яка продовжує свою роботу. Там є сімейні лікарі. Можна також здати базові аналізи. Але екстрену медичну допомогу ніхто не надасть зараз. Нещодавно була ситуація, коли на місцеву жительку напав пес. Вона прийшла погодувати собаку, яку залишили господарі. Та на неї напала та сильно пошкодила руку. Допомогу не було кому надати. Сказали, дзвоніть в Широку Балку, там староста не виїхав, звертайтеся до нього. Але і там не змогли знайти рішень”, – каже Олена.
Щодня життя в Станіславі сповнене випробувань. Цілодобово тут спостерігається присутність російських дронів. Та попри роботу, яку ворог проводить завдаючи вогневі удари, великі зусилля докладаються і в напрямку інформаційного впливу на місцевих.
“Траса від Станіслава до Херсона добре проглядається росіянами. Там дуже багато дронів, які полюють на цивільні авто. Їм все одно, цивільна це автівка чи військова. Одного разу нам скинули листівки, де було написано, що вони не будуть чіпати маршрутні автобуси. Але ж це не правда. Автобуси попадали під обстріл неодноразово. Тому в сторону Херсона вже немає маршрутів зовсім. І понад місяць ми не можемо поїхати в сторону Миколаєва”, – каже Олена.
Російські військові неодноразово скидали на Станіслав інформаційні листівки з різним змістом. Вони звертаються до представників Збройних Сил України та до місцевих жителів. Кілька таких нам надали місцеві. В них, від імені “братьєв славян” росіяни прямо кажуть, що дитячий садок та школа є законними цілями та закликають покинути зону бойових дій, перемістившись “вглубь страны”, бо “СВО расширяет свои границы”.
За словами Олени, такі листівки додають психологічного напруження, і є ті, хто його не витримує. Решта ж, продовжує триматись стійко та вірити в перемогу.