Село Іванівка на Херсонщині майже повністю зруйноване російськими ударами. Останніми, хто залишив його, стали Василина Дюкар та її односельчанин Юрій.
Про це йдеться в матеріалі “Суспільне Херсон”.
Пів року вони жили в одному з небагатьох вцілілих будинків, постійно перебуваючи під обстрілами. У 2024 році атаки російських військ посилилися, почалася евакуація. Однак Василина вирішила залишитися.
“Я ж не думала, що так все буде складно. Ну, і дійшло до того, що страшно було вийти у двір, страшно було навіть на порозі стояти — кухні або хати. Страшно було, бо дрони. Велосипед стоїть, муляв їм той велосипед і вони кинули гранату з дрона. Відірвало колесо та половину руля. І той велосипед на частини. Я зрозуміла, що потрібно вибиратися”, — сказала Василина журналістам.
Разом із Юрієм вони були останніми мешканцями села. Чекали на дощ або туман, щоб вийти непоміченими. Коли рушили, за ними відразу почав стежити дрон.
“Ми чекали, коли буде або туман, або дощ. І ми вийшли. Почали йти, пройшли півтора кілометра. Тут за нами узявся дрон. Ми йдемо, а він за нами летить і летить. Потім він улетів. І почали бити снаряди. Один снаряд прилетів вліво в полі, другий — справа в полі. А третій снаряд прилетів біля мене. Мене обсипало землею. Я оглухла на одне вухо. Потім ніби тиша була і ми ще трохи пройшли. А потім чуємо — щось летить, свистить. Це був дрон із вибухівкою. Він потім нас шукав. Ми заховалися в кущі, у дерева і нас це врятувало, врятувала посадка”, — розповіла Василина журналістам Суспільного.
Виживати в Іванівці ставало все складніше. Щоб набрати води, доводилося виходити вночі, коли дрони не могли їх помітити.

“Нас лишалося двоє. Хлопець з іншої вулиці мені допомагав. Просто вже, коли порозбивалося все, то ми разом трималися, щоб хоч не так страшно було: або води піти набрати, або щось зварити, чи щось інше. Щоб набрати води, навіть дві баклажки, нам треба було вставати о третій годині ночі, перебігати через дорогу до колодязя і набирати воду. Вночі, щоб ніхто нас не бачив, щоб тихо було і не побачили дрони”, — пояснила жінка.
Зазначається, що покинути село мешканцям вдалося лише після 10-кілометрового шляху – три кілометри через посадки та ще сім трасою. Далі їх підвезли військові, а волонтери ГО «Сильні Бо Вільні» допомогли виїхати у безпечне місце.
Зараз Василина перебуває у тимчасовому прихистку в Херсоні, де їй допомагають відновити документи. Після цього вона планує евакуюватися до Одеської області.

«Я хочу сказати людям, що якщо у них є можливість виїжджати, евакуйовуватися, то не сидіть до останнього. Це буде страшніше, ніж було. Це не буде життя нормального», — сказала Василина журналістам.