Кілька місячне протистояння між Президентом та Прем’єром завершилось гучною заявою, яка фактично означає готовність останнього самостійно брати участь у парламентських перегонах 2019 року.
Очевидно, що це рішення не виникло спонтанно, а стало результатом планомірної антипремєрської кампанії, яку Банкова вела проти Гройсмана з кінця минулого року. Розпочалася вона після того як Гройсман не захотів стати ключовим VIP агітатором у новому політичному проекті, який Банкова активно створювала останні кілька місяців. Відмова Гройсмана виконувати у ньому роль своєрідного “весільного генерала” дала старт кампанії з середовища оточення Президента метою якої було змістити непокірного Премєра. Офіційним приводом для відставки мала стати негативна оцінка звіту уряду, який був запланований у парламенті на середину квітня.
Опоненти Гройсмана активно розробляти кілька сценаріїв: відставка та призначення нового Премєра (Луценко, Аваков, Турчинов), звільнення Премєра без призначення нового (в.о. Премєра згідно сценарію має стати С.Кубів), послабити позиції Гройсмана шляхом звільнення у парламентів низки міністрів лояльних до Премєра (У.Супрун, А.Реву, О. Саєнка).
Однак антипремєрська кампанія провалилась, оскільки противникам Гройсмана не вдалося знайти серед депутатів 226 бажаючих, які б висловили негативну оцінку Уряду. Ну а після рішення профільного комітету відкласти звіт уряду до 20 червня опоненти Премєра прийняли рішення тимчасову відкласти публічну атаку на Премєра, перевівши її у “кулуарну площину.”
Не чекаючи другої фази «підкилимної атаки» Прем’єр розпочав контратаку, перевівши протистояння на “поле” де він почуває себе сильнішим, а саме у публічну площину.
Ключовим завдання у цій боротьбі для Премєра стало – отримання суспільної підтримки та довіри своїм діям. На думку оточення Премєра, підставою для такої тактики є низка реальних успіхів у соціальній (медична та пенсійна реформи, зокрема в рамках останньої відбулось осучаснення пенсій 9 млн пенсіонерам), гуманітарній (освітня реформа) та інфраструктурних сферах, які досягнув Уряд протягом своєї діяльності.
Інформаційний наступ відбувся одразу на двох фронтах: участю у передачі Свобода Слова та виступом на Форумі організованому Реанімаційним Пакетом Реформ.
Що характерно, на обох цих заходах з Премєром були присутні виключно міністри, які або є представниками Народного Фронту, або є членами його особистої команди. Жоден міністр, який представляє в уряді фракцію БПП не бу присутнім на цих заходах. Така репрезентативність черговий раз продемонструвала, що в уряді Премєр має як однодумців, так і потужну фронду, яка в подальшому з великою імовірністю ставитиме палки в колеса його ініціативам.
Ці дві інформаційні площадки дали можливість Прем’єру зробити перед суспільством та експертним середовищем публічний звіт Уряду, продемонструвавши ключові минулорічні досягнення Уряду, яких на думку експертів, було досить багато.
Отримавши стримані позитивні оцінки від суспільства, та маючи стабільну електоральну підтримку, яка знаходиться в межах 4%, Гройсман вирішив розвивати успіх пішовши у ва-банк та зробивши заяву, яка по суті означає старт самостійної політичної карєри: “Я хочу боротись за Україну і буду брати участь у чергових парламентських виборах. Також я хочу привести із собою відданих людей, які конкретними рішеннями та кроками будуть змінювати Україну.”
І хоча заява про старт самостійної політичної гри стосувалась участі у парламентській кампанії, в першу чергу заява Гройсмана та його подальші політичні кроки будуть мати прямі наслідки на майбутні Президентські вибори.
Цілком очевидно, що на цьому етапі ще рано говорити про Президентські амбіції Гройсмана, а от знову очолити Уряд при новому Президентові у нього точно є бажання та амбіції. Наразі давайте розглянемо три найбільш вірогідні сценарії створення політичних тандемів, за яких Гройсман стає Премєром при Президентах Порошенко, Тимошенко або Вакарчуку.
Порошенко. У Порошенко ситуація не найсприятливіша, оскільки їх електоральна база пересікається. І якщо Гройсман, за підтримки “Народного фронту”, розпочне свою повноцінну політичну кампанію є імовірність, що частина “виборців Порошенка” переорієнтується на нього.
Порошенко наразі мають турбувати два ключових запитання: чи буде Володимир Гройсман балотуватись у Президенти самостійно чи можливо він підтримає іншого кандидата. За таких умов виникає ризик коло Порошенко, може навіть не потрапити до другого туру.” Тому наразі ключове завдання для Президента знайти будь-які аргументи аби повернути не поступливого Премєра у свою орбіту впливу. Ключове питання для обох гравців, як при цьому повернути втрачену довіру у взаємовідносинах між ними та їхніми командами.
Тимошенко. Володимир Гройсман не самий приємний суперник для Юлії Володимирівни. Його досить незручно публічно атакувати оскільки за два роки Уряд Гройсмана з одного боку оминули публічні скандали, а з іншого він продемонстрував, систематичні кроки у напрямку захисту простих громадян шляхом регулярного підвищення соціальних стандартів. І хоча Володимир Гройсман та Юлія Володимирівна неодноразово обмінювались публічними випадами остання була б потенційно зацікавлена спробувати заробити непоступливого Премєра своїм союзником. Хоча це буде не просто, зважаючи на кардинально протилежні їхні погляди в економічній сфері, зокрема у питаннях земельної реформи. Але як показує досвід в українській політиці немає нічого не можливого.
Вакарчук. Святослав Вакарчук поки офіційно ніде не оголошував, про своє бажання взяти участь у майбутніх Президентських перегонах. Незважаючи на це, його потенційна участь у президентських перегонах активно обговорюється в експертному середовищі, а понад 7% українців готові за нього проголосувати. Прихильники співака з нетерпінням очікують концерту Океану Ельзи 24 серпня, на якому прогнозується його публічне висування кандидатом у Президенти.
Імовірний союз двох молодих лідерів досить перспективний, оскільки дає можливість обом підсилити і органічно доповнити один одного. Харизматичний співак та успішний управлінець реформатор цей тандем потенційно привабливий для виборців оскільки викликає у них переважно позитивні асоціації.
І хоча цьому потенційному союзу ще не гарантована перемога на виборах, але цілком очевидно, що тандем Вакарчука та Гройсмана, за умови рекрутингу фахової команди та правильно проведеної виборчої кампанії, буде здатний як мінімум кинути достойний виклик ваговикам української політики Порошенко і Тимошенко.
А результат цієї боротьби визначать виборці, яких чекає дуже цікавий та напружений передвиборчий рік.
