Мечислав Чеканович – заслужений винахідник України, кандидат технічних наук, дійсний член Академії будівництва, викладач кафедри будівництва, архітектури та дизайну. У Херсонському державному аграрно-економічному університеті він читає дисципліни, безпосередньо пов’язані з його практичною діяльністю: «Залізобетонні та кам’яні конструкції», «Обстеження та методи підсилення будівельних конструкцій», «Випробування будівельних конструкцій на основі наукових досліджень» та інші.
У науковому доробку кандидата технічних наук – 357 наукових і навчально-методичних праць, серед яких патенти, монографії, навчальні посібники. Він брав участь у провідних конгресах, форумах та міжнародних конференціях з будівництва. Чеканович є фахівцем у галузі залізобетонних конструкцій, розробляв і досліджував методи створення міцніших конструкцій із використанням попередньо напруженого залізобетону, що значно підвищує їхню несучу здатність, жорсткість і довговічність.
Крім того, Мечислав Чеканович – сертифікований провідний експерт України з обстеження будівель і споруд. У час, коли бойові дії не вщухають, а Росія щодня завдає масованих ударів по Україні, його робота набуває особливої ваги.
МОСТ поспілкувався з експертом про відкриття, які війна принесла у сферу обстеження будівель і споруд, про майбутню відбудову країни та гостру потребу в професіоналах.
Уже під час повномасштабної війни Мечислав Чеканович досліджував руйнування найбільших споруд України. Серед них – ДніпроГЕС, яку так часто згадують у своїх відео й мріють знищити російські пропагандисти, а також Київська та Канівська ГЕС. Це надскладні дослідження, але вкрай необхідні – і для подальшого відновлення, і для розуміння того, як поводяться конструкції під час ударів різного типу.
“Коли ці об’єкти будувалися, ніхто не передбачав, що їм доведеться переживати ракетні удари. А сьогодні ми проводимо обстеження і приходимо до нових висновків, подекуди навіть відкриттів. Наприклад, Канівська ГЕС зазнала значних пошкоджень після ракетного удару: у місці влучання сталося руйнування. А за 5–8 метрів розташовані високовольтні лінії передач, які за всіма законами мали б зруйнуватися. Але вони вціліли. Чому? Виявилося, що роль зіграли деформаційні шви. Якщо конструкцію “розрізати” такими швами, ушкодження не поширюються далі. Тобто ракета може зруйнувати одну ділянку, але за швом усе залишиться цілим. Ці деформаційні шви ніхто ніколи не проєктував із розрахунку на ракетні удари”, – пояснює Чеканович.
Обстеження таких масивних споруд, як гідроелектростанції чи мости, є надзвичайно складним. Щоб визначити характер і масштаби пошкоджень, необхідно створювати моделі, проводити розрахунки, розставляти колони машин у різних місцях і визначати найгірші сценарії навантаження. Міцність бетону вимірюють ультразвуковим методом і методом ударного імпульсу – обидва ефективні навіть в умовах війни.
За словами пана Мечислава, якщо раніше максимальне навантаження на мости становило близько 80 тонн, то нині необхідно враховувати 100-тонні навантаження, щоб споруди витримували військову техніку. Далі йдуть складні розрахунки та висновки щодо ступеня пошкодження об’єкта.
“Іноді результати дуже непередбачувані. Але ці дослідження життєво необхідні, щоб зберегти або відновити конструкцію. Був випадок, коли на мосту зверху був невеликий отвір, його накрили металевим листом і залатали асфальтом. А знизу виявився масштабний вивал бетону – це серйозна небезпека. Це відомий ефект ще з часів Другої світової: перші танки мали броню, яку не пробивав снаряд, але екіпаж усе одно гинув – уламки сталі летіли всередині. Тут те саме: удар зверху, а основні пошкодження – знизу. Якщо по такому мосту й надалі рухатимуться машини, руйнування лише посилюватиметься. Це один із нових висновків щодо поведінки залізобетонних конструкцій”, – зазначає експерт.
Ще однією особливістю реакції бетону на ракетно-бомбові удари науковець називає розшарування – коли тріщини проходять усередині конструкції.
“Ми знали, що бетон може пошкоджуватися зверху або знизу. Але щоб він розшаровувався всередині – з таким ми зіткнулися вперше. Буває і так, що удар стався в одному місці, а найбільша тріщина виникає за кілька метрів. Усі ці спостереження дають змогу розробляти нові методи запобігання подібним руйнуванням”, – каже він.
Мечислав Чеканович наголошує: щоб запобігти катастрофам, спричиненим руйнуванням об’єктів унаслідок бойових дій, до обстежень необхідно залучати саме провідних експертів – фахівців, які добре розуміють, як працюють конструкції, і мають досвід проєктування та обстеження сотень і тисяч об’єктів.
“Поки ми випустимо якісь нові норми щодо обстеження, мине ще багато часу. На сьогодні норми для будівель у нас від 2016 року, а для мостів – від 2022-го. І ті, і ті писані до війни. В будівлі чотири категорії технічного стану, в мосту – п’ять. І на випадок війни в нас немає обґрунтованої єдиної нормативної бази. Але робота така має тривати невідкладно. Єдиний вихід – долучати провідних експертів з обстежень споруд, які мають посвідчення категорії СС3 – це найдосвідченіші і найвідповідальніші професіонали, які можуть це робити”, – переконаний Чеканович.
Щодо того, якою буде майбутня відбудова, у кандидата технічних наук також є власний погляд. Звичайно, основним він вважає питання безпеки.
“В першу чергу після війни в нас і надалі гостро стоятиме питання безпеки, – впевнений пан Мечислав. – Тому так звані “ядра безпеки”, де люди могли б пересидіти обстріли, мають бути обов’язково. Це треба враховувати при будівництві. В Ізраїлі, наприклад, такі кімнати є в кожному будинку – там бетонні стіни, все зачиняється, є предмети першої необхідності. Можна робити сховища на дві багатоповерхівки – посередині в підвальному приміщенні. Це раціонально і допоможе врятувати життя”.
За словами пана Мечислава, одним з найважливіших в післявоєнний період буде питання обстеження конструкції. Це своєрідний “діагноз”, який допоможе визначити, де є найбільші пошкодження, чи можливо їх відновити, як підсилити будівлю.
“Найбільш надійними на сьогодні є будівлі з монолітного залізобетону. На другому – цегляні, оскільки вони доволі масивні і можуть захистити від мінометних обстрілів. Менш захищеними є панельні будинки, де товщина панелі всього від 14 до 22 сантиметрів без врахування утеплення, і якщо в місці кріплення буде пошкодження, то вона просто обвалиться. Ну і звичайно найпопулярнішими будуть легкі конструкції – їх зводити найлегше, але вони і найбільш уразливі до руйнувань. Тому укриття, “острівки безпеки”, сховища для таких будинків будуть обов’язковими. Нещодавно ми також робили дослідження, я долучав магістрів, і виявили, що дуже добре витримують удари багатошарові конструкції. Як з тими ж танками, про які я вже розповідав. Що зробили, щоб захистити екіпаж? Зверху міцна броня, а знизу – багатошаровість. При ударі уламки тоді не вилітають всередину, а конструкція лишається міцною. Так само і з будівлями. Ми зробили дослідження в будівельних конструкціях, де окрім залізобетону використовували листи металу. Під металом бетон не кришиться. Краще трубобетонні конструкції або конструкції, які в металевій обоймі. Такі конструкції будуть найбільш стійкими, найбільшу міцність мають. В Китаї будують хмарочоси так – трубу наповнюють бетоном, і вона і міцна, і витримує удари найкраще. Це мої власні дослідження, які будуть корисними для майбутньої відбудови”, – детально пояснює науковець.
Про роботу зі студентами Мечислав Чеканович говорить з особливою теплотою. На кафедрі будівництва, архітектури та дизайну він викладає кілька дисциплін і переконаний: дати гарні знання зможе лише той фахівець, який сам має зв’язок з виробництвом, а отримати гарні навички зможе студент, який долучений до процесу. Тому й до занять викладач намагається долучати діючих проєктувальників, експертів, професіоналів.
“Якщо я обстежив їх тисячі, то я маю досвід, яким можу поділитися зі студентами. В мене є студент, який і сьогодні їздить, відбудовує під обстрілами і при цьому не пропустив жодного заняття. Дехто з наших студентів продовжує свою роботу в Євросоюзі. Наприклад, є такі, які приїхали в Мюнхен і одразу отримали роботу. І не робітниками, а інженерами. Вони навчалися обстеженню будівель і споруд, приїхали туди і там їхній досвід оцінили”, – зазначає пан Мечислав.
Зараз викладач також організовує міжнародні та всеукраїнські конференції, збираючи на платформі Херсонського державного аграрно-економічного університету кращих спеціалістів з будівництва, обстеження, відновлення інфраструктури. Там вони діляться розробками, напрацюваннями, досягненнями та досвідом і вишукують методи, як обстежувати та відновлювати будівлі та споруди.
Під час окупації Херсона Мечислав Чеканович залишався у місті і продовжував викладати. А от дехто зі студентів змінив професію.
“Пам’ятаю, як обстрілювали Хаймарсами Антонівський міст. І приходить мені повідомлення “Як ми вдарили по мосту?” Тоді окупанти відслідковували всі наші телефони, і звичайно я теж був в полі їх зору. Думаю: зараз напишу “Молодці” – прийдуть по мене. Написав коротко: “Профі”. А мені у відповідь – “Ну в кого ж ми навчалися!” Тобто це мої випускники били по мосту. Уявляєте, як важко щось руйнувати, коли твоя професія – будувати, берегти, створювати нове? А вони мусили це зробити, і робили реально як профі – так, що танки проїхати не могли, але відновлювати нам було б легко. Як росіяни відходили, то опори підірвали, руйнували все. А наші думали, як зберегти”, – ділиться Чеканович.
Викладач також згадує, що після деокупації Херсона захист магістерських робіт проводився прямо в Пункті незламності у наметі навпроти Центрального ринку. Голова комісії в цей час перебувала в такому ж наметі в Києві.
“Уявіть собі – обстріли, небезпека, відсутність комунікацій, а ми проводимо захист магістерських. І жоден не пропустив – всі прийшли на захист. Включилися навіть студенти, які в той час були на фронті. Отакі реалії”, – згадує він.
Мечислав Чеканович говорить: війна справжня – зовсім не така, яку описували в книжках чи показували у фільмах. Напрацювання пана Мечислава сьогодні допомагають не лише в тилу для відновлення будівель, а й на фронті.
“Пам’ятаєте, як в книжках чи фільмах описували, що хтось подушкою від кулі закрився і вижив? Яка ж брехня. В реальності ми розуміємо, що це неможливо. Ми зараз вже знаємо, що насипи треба робити величезні. Робити блоки з монолітного масивного бетону, робити багатошаровість, щоб не відлітало зсередини. Це допомагає нашим хлопцям вижити”, – підсумовує Чеканович.