Херсонка Валерія під час окупації міста росіянами була змушена переїхати до Німеччини. Там вона знаходиться вже другий рік.
Про своє життя за кордоном та волонтерство, яким займається Валерія розказала МОСТу.
До повномасштабного вторгнення, жінка мала невеликий бізнес. Коли почалась війна, Валерія, разом з сотнями інших жителів міста, мусила його закрити.
Сидіти і нічого не робити для сім’ї херсонки було не варіантом – вони з тисячами містян вирішили виходити на мітинги проти росіян.
“На мітингах було дуже багато окупантів зі зброєю, і у вікні завжди сидів снайпер, тому ми нічого такого не робили. Це моє рідне місто, з одного боку школа мого сина, з іншого, дитячий садочок молодшої дочки”, – згадує Валерія.
На початку все було відносно мирно, але потім російські військові почали поводитися агресивно.
Були шумові гранати; одну з них, пригадує херсонка, кинули в літнього чоловіка. Йому на нозі перебило вену. З кожним днем у місті і на мітингах ставало гірше.
“Вони вмикали дуже голосну музику, аби заглушити людей, гнали сюди свою техніку”, – розповідає Валерія.
Інтернету тоді в Херсоні не було, але люди намагалися знаходити зв’язок, аби якось розповідати про те, що коїться у місті. Знайомі Валерії, з інших країн, з Італії, Німеччини, Іспанії, Аргентини, допомагали розповсюджувати відео та історії про те, що відбувалося в окупації.
Валерія вирішила виїхати з окупованого міста, бо магазини та аптеки були порожні, а російські військові забирали людей в полон.
Хоча і було страшно виїжджати та проходити блокпости, вона зі своєю родиною і собакою все-таки вирішили переїхати в безпечніше місце.
До Одеської області родина добиралася вночі на човнах через плавні. На човні їх вивозили знайомі Валерії. Хлопці виросли у цих плавнях, тому добре їх знали.
“Коли вони висадили нас протягом тижня не виходили на зв’язок. На березі знайшли їхній пробитий човен, самих хлопців не могли знайти. Як виявилося пізніше, окупанти взяли їх в полон та сильно побили. Згодом наші рятівники все ж повернулись додому”, – ділиться Валерія.
На Одещині родину зустріла українська поліція. Близько трьох годин працівники поліції передивлялися всі речі, запитували про кількість військових, ворожої техніки та ситуації у Херсоні в цілому.
Дорога зайняла три дні, і вже 21 квітня 2022 року о 18:00 родина Валерії, виснажена фізично та емоційно, дісталася до Німеччини.
“Втім, зустріли нас не дуже привітно. Як виявилося потім, з переїздом нам допомагала жінка з відверто проросійськими поглядами”, – каже жінка
На новому місці їм дозволили залишитися тільки на одну ніч. Далі сказали шукати житло самостійно.
“Ми знайшли сім’ю – ці люди надали нам притулок на декілька днів. Пізніше я познайомилася з волонтерами. Ми намагалися триматися разом”, – пригадує херсонка, трималися і підтримували один одного.
Волонтерська діяльність Валерії почалась після підриву Каховської ГЕС – жінка намагалася знайти спонсорів та людей, які б могли допомогти або грошима, або провізією для постраждалих людей внаслідок підриву.
“Я з командою тоді вийшла на фірму Nestle, у нас почалися перемовини з компанією, які призвели до того, що фірма надала нам зондове харчування. Ми доставляли його спочатку до Херсонського пологового будинку №1, а потім до обласної лікарні.”, – згадує Валерія.
Волонтери зв’язувалися з головними лікарями та передавали харчування. Воно надавалося і військовим, і людям, які перебували в лікарні.
Пізніше волонтери почали співпрацювати з онкологічною лікарнею. Медичний заклад робив запит на зондове харчування, а волонтери відправляли його.
Наразі, Валерія передає військовим енергетичні батончики, калорійності яких вистачає на добу, а також різні йогурти. У день розмови Валерія забрала близько 5 тонн батончиків. Вони передаються абсолютно безплатно.
Ще одна гілка волонтерської діяльності херсонки у Німеччині – допомога українцям, які опинилися в скрутній ситуації через війну. Валерія в команді з трьома волонтерами допомагає оформляти необхідні документи, знаходити роботу, а також влаштовувати дітей до дитячих садочків та шкіл. Загалом, вони допомагають людям соціалізуватися в новій країні.
Наразі в Німеччині українська община налічує близько 700 людей. Волонтери організовують різні екскурсії для дітей, в тому числі для німців, їм розповідають про культуру України.
Люди також збирають різні види гуманітарної допомоги для військових: засоби гігієни, консерви, грілки, продукти та багато іншого.
“Мені дуже хочеться повернутися до рідного Херсона, але, на жаль, мій будинок повністю пограбували окупанти, звідти винесли абсолютно все. Але я впевнена, що скоро Херсон стане ще краще, ніж був. Його відбудують, і моя родина зможе повернутися додому”, – говорить Валерія.
