З розбитого вікна будинку культури відкривається вид на центральну вулицю колись заможного села на узбережжі Каховського водосховища на Херсонщині. У масивних литих стовпах ліхтарів видніються дірки від уламків. Ледь не кожен будинок довкола – зруйнований або пошкоджений. Білий мармур на підлозі будинку культури всипаний розбитим склом, а великий концертний зал – знищений повністю.
Фото: Іван Антипенко
Це – Осокорівка. До російського вторгнення у цьому селі Нововоронцовської громади мешкали близько 2500 людей. У квітні 2022 року підрозділи Збройних Сил України звільнили його від російських військ. Проте аж до звільнення усього правобережжя Дніпра на Херсонщині тут тривали активні бойові дії. Більшість сіл громади перебували в окупації – не змогли захопити загарбники лише Нововоронцовку.
Місяці виснажливих боїв у цій громаді залишили по собі тисячі зруйнованих приватних будинків та об’єктів інфраструктури у більшості сіл. Після підриву Каховської ГЕС громада опинилася перед новим викликом – втрата запасів води, яка пішла вниз по течії крізь зруйновану греблю.
Сьогодні тут усе ще періодично прилітає з окупованого лівого берега, де за 15-20 км від центру Нововоронцовки розташовані позиції російських військ. Уже в 2024 році через ворожий обстріл центру селища поранень зазнала жінка. Проте в цих умовах місцеві мешканці, волонтери та адміністрація за підтримки міжнародних організацій намагаються відновити житло для людей і повернутися до умовно спокійного життя.
Фото: Сергій Нікітенко.
Як їм це вдається і чи можна використати досвід Нововоронцовки для інших постраждалих від війни громад? Про це ми поговорили з місцевою владою та волонтерами.
“Є села, де пошкодили кожен будинок”
Алла Торчанська працює заступницею голови Нововоронцовської селищної військової адміністрації рівно рік. Вона передусім відповідає за відбудовчі процеси в громаді та комунікацію з мешканцями через онлайн платформи. З часу звільнення усіх сіл громади тут іще досі обраховують увесь масштаб пошкоджень.
“Є населені пункти, такі як Осокорівка, Любимівка, Миролюбівка, Трудолюбівка, де пошкоджень зазнав кожен будинок. Чи то легкого ступеню, чи трохи складніше, чи повністю руйнування… Загалом, приблизно тисяча домогосподарств зазнали суттєвих руйнувань і приблизно стільки ж – з некритичними руйнуваннями, які мешканці полагодили або самі, або з чиєюсь допомогою”, – розповідає Алла Торчанська.
Фото: Іван Антипенко
Відбудовчі процеси в громаді наразі сконцентровані на приватних будинках, до яких повернулися або хочуть повернутися люди. Попри значні пошкодження і періодичні прильоти по прибережжю, в ту ж Осокорівку, наприклад, уже повернулося близько 700 мешканців. Під час активних бойових дій у селі лишалося до півсотні людей.
За словами Алли Торчанської, на пошкоджене майно від мешканців громади надійшло 495 заявок через ДіЮ за програмою Є-відновлення. 225 із них отримали компенсації. На зруйноване майно надійшло 65 заявок, 45 із них отримали сертифікати. Понад 200 будинків відремонтовлиі частково за рахунок благодійних організацій. Одна з поширених проблем, з якою стикаються люди під час подання заявок на відшкодування втраченого майна – відсутність документів на право власності. З оформленням також допомагають у селищній адміністрації.
Значний об’єм робіт з відбудови Нововоронцовської громади взяли на себе українські та міжнародні благодійні фонди. Організацій, які надають допомогу, багато, проте й потреби у мешканців деокупованих територій – різні. Як звести їх разом, аби допомога була ефективною? Алла Торчанська переконана, що в цьому процесі є кілька важливих складових:
- відкритість до пропозицій фондів;
- проактивна позиція влади і самих громадян у пошуку необхідного;
- звітність і прозорість у використанні отриманої допомоги;
- відверта комунікація проблем із мешканцями;
- співпраця мешканців всередині самої громади.
“Умовляли і показували все, як є”
“Ми почали працювати над тим, щоб люди, які залишилися та які повернулися після звільнення, змогли перезимувати в своїх домівках. Старости обходили кожен будинок, записували потреби, а ми шукали в інтернеті організації, які надають допомогу. З кимось була одиночна співпраця, з іншими – довготривала. Наприклад, організація «Проліска» надавала ремонтні набори, а люди самі вже лагодили пошкодження. А від благодійної організації «Карітас» була фінансова підтримка від 22 тисяч гривень до 120 тисяч на оселю, залежно від характеру руйнувань. Згодом деякі організації самі нас знаходили і пропонували допомогу. Ми ж постійно моніторимо потреби, оцінюємо пошкодження і теж намагаємось співфінансувати своїми силами”, – каже Алла Торчанська.
Фото: Іван Антипенко
Наразі у громаді працює дві великі організації – Червоний Хрест і ADRA. Попри безпекові ризики через близькість до окупованих територій місцевим вдалося переконати їх надати чималий обсяг допомоги, передусім – будівельні матеріали для перекриття дахів, вікна, двері та інше. Навіть у прибережну Осокорівку завезли багато будматеріалів від кількох фондів. Як це вдалося зробити? Алла Торчанська говорить, що дуже важливо показувати благодійникам ситуацію наживо, а не на папері.
“Умовляли і показували все, як є. Коли ти перед собою бачиш зруйнований будинок, від нього віє якоюсь атмосферою або історією, як там жили люди. Показуєш ту ж Осокрівку з її проспектом, будинком культури, фігурними ліхтарями і красивими будинками з виноградниками. Усе це знищене, тут неможливо жити, виглядає, як у фільмі про апокаліпсис. І тут бачиш бабусю, яка гребеться на подвір’ї між уламків і бур’янів. І от вона каже: «Я вже нікуди не поїду, це моя земля». Інша родина живе в гаражі, бо хату знищили. Страшно і сильно водночас. Отак показували різним організаціям справжню картинку, обґрунтовували, чому нам потрібна їхня підтримка, наскільки це важливо для людей – і вони йшли нам назустріч”, – пояснює чиновниця.
Разом з тим у громаді лишається ще дуже багато невирішених проблем, спричинених російським вторгненням. Після підриву Каховської ГЕС мешканці прибережних сіл, які використовували воду з водосховища для зрошення, наразі опинилися у скрутному становищі. У селах намагаються розчищати старі свердловини, колодязі. Швидко вирішити проблеми з водопостачанням неможливо. Крім того, пошкодженими залишаються чимало адмінбудівель, де до війни люди отримували різні послуги.
Фото: Іван Антипенко
“Я з 2016 року працювала в медіа. Ми запрошували в студію політиків і чиновників різного рангу: від сільських голів до міністрів. Бачила, що влада не докомуніковує. Коли я прийшла в місцеву владу, вирішила, що буду з людьми відкритою, говоритиму їм правду. Навіть якщо вона їм не буде подобатись. Я розумію, що не все може подобатися: бюрократія затягує вирішення проблем. І люди не завжди можуть зрозуміти, чому тут не робиться те чи інше, а в інших селах – робиться. Це важливо пояснювати”, – каже Алла Торчанська.
БУР-допомога. Як залучити волонтерський табір до відбудови?
Крім приватних будинків, у Нововоронцовській громаді залишаються пошкодженими десятки адмінбудівель та закладів соціальної інфраструктури. Школи і садочки наразі не в пріоритеті – через безпекову ситуацію навчання офлайн тут проводити неможливо. Така сама ситуація з будинками культури. Проте у Нововоскресенському (у складі Нововоронцовської ТГ), розташованому подалі від Дніпра, громаді вдалося залучити на допомогу громадську організацію “Будуємо Україну разом” (БУР), яка відновила приміщення місцевої сільради.
Проєктна менеджерка БУРу Ольга Савченко розповідає, що вони самі вийшли на громаду, розповіли про себе і запропонували допомогу.
“Нам було важливо, щоб об’єкт використовувався одразу після того, як ми відремонтуємо, а не просто, щоб стояла красива будівля. Ми поїхали селами і деякі об’єкти не змогли взяти через безпековий фактор, інші – через специфіку робіт. А от у Нововоскресенському люди хотіли відновити сільраду, щоб там був і ЦНАП, і гуманітарний штаб, і навіть у великій залі проводити різні заходи для дітей, бо будинок культури повністю розбомблений. Нам сподобалася ця ідея багатофункціональності, плюс сама громада була дуже налаштована на співпрацю”, – ділиться Ольга Савченко.
Волонтери БУР у Нововоскресенському. Фото з архіву БУР.
Зрештою, у селі організували волонтерський табір, який у кілька заїздів проводив ремонтні роботи. Приїздили волонтери з багатьох регіонів України, а також добровольці зі США, Франції, інших країн. БУР продовжує вести низку проєктів у різних регіонах України і запрошує громади до співпраці.
“Ми наразі в активному пошуку громад для підтримки їхньої відбудови. Як нас знайти? Можна на нашому сайті перейти на вкладку «Співпрацювати». Там є анкета, детальний опис проблеми, об’єкту в громаді, який вони хочуть відновити. Туди можна підкріпити фото, відео і плани приміщення. Зазначаєте інформацію, що ви хочете зробити, для чого – і подаєте заявку”, – пояснює механізм співпраці з БУР Ольга Савченко.
Фото з архіву БУР.
За її словами, дуже важливий ефект, якого вдалося досягти у Нововоскресенському та інших громадах – залученість місцевого населення. І йдеться не тільки про ремонтні роботи, а й культурні заходи, майстер-класи, неформальні зустрічі, які створили комфортну атмосферу і надихнули місцевих мешканців.
“Ми стали як маленька родина за ці тижні. Коли їхали, староста села пані Зінаїда казала: «Що я без вас буду робити? Прийду в кабінет і буду плакати». Вони дуже допомагали нашим волонтерам із розміщенням, намагалися створити зручні умови для проживання: приносили розкладачки, теплі коцики, коли похолодало. Люди безкоштовно готували нам їжу. Ми хотіли оплатити їхні послуги, але вони сказали, що хочуть віддячити у такий спосіб. І до відбудови, звісно, долучалися”, – говорить менеджерка.
Фото з архіву БУР.
Ольга додає, що була вражена, як люди позитивно сприймали відбудову сільської ради в той час, коли у багатьох їхніх будинках були руйнування, а деякі і зовсім знищені. Нововоскресенці позитивно сприйняли сам факт, що хоча б щось уже відновлюється маленькими кроками. І їх не покинули наодинці зі своїми проблемами.
“Не можна сидіти і чекати, поки хтось прийде і зробить”
Мешканець Хрещенівки Нововоронцовської громади Віталій Біднина повернувся до батьківського дому після звільнення села. Відтоді активно працює з різними волонтерськими організаціями, щоб залучити будь яку допомогу до постраждалих сіл. Він переконаний: не обов’язково представляти органи влади чи організації, аби займатися відбудовою. Іноді достатньо взяти телефон і подзвонити до благодійного фонду, щоб розповісти про проблему і запитати, чи вони в силах її вирішити.
“Ми самі відновили централізоване водопостачання у Хрещенівці. Залатали пошкоджений водопровід, башню, запустили. Але через зношеність мереж були великі втрати води. Почули, що в одній громаді організація «Десяте квітня» надала водогінну трубу. Я подзвонив їм просто від себе, пояснив ситуацію в нашому селі. Потім зі мною зв’язався інженер, я надав контакти старости, щоб вони узгодили деталі. І на сьогодні прийнято рішення про виділення труби для ремонту цього водогону”, – розповідає Віталій Біднина.
Так, працюючи напряму з кількома благодійними організаціями, Віталію разом з небайдужими мешканцями вдалося підготувати 7 бомбосховищ, які обладнали генераторами, ємностями для води, біотуалетами. Далі з Червоним Хрестом чоловік почав допомагати у відбудові приватних будинків. З іншими благодійниками йому вдалося організувати доставку по 2,5 тонни паливних брикетів для тисячі домогосподарств у Нововоронцовській громаді. Це – значний запас, якого може вистачити навіть на кілька зим.
“Якщо ви хочете допомогти своїй родині чи своєму селу, я б рекомендував телефонувати на гарячі лінії всіх благодійних організацій, про які ви чули, і напряму запитувати, – каже Віталій. – Якщо сидіти і чекати, що вам хтось прийде і щось зробить, то можна просидіти все життя”.
Алла Торчанска додає: тільки проактивна позиція місцевих і взаємодопомога можуть зрушити процеси відбудови і відновлення. Проте часто люди воліють займати позицію жертви.
“Ми намагаємося розвінчувати цей неправильний меседж про те, що нам усі винні, що нам принесуть. І найгірше, що може статися, це звикання до цього стану, до гуманітарної допомоги, якою завалювали людей, – каже Алла. – Треба пояснювати, що постраждалих дуже багато: хтось утратив рідних, здоров’я, житло, хтось зазнав інших травм. Тому ми намагаємося залучати мешканців до взаємодопомоги. Допоможи тим, хто навколо тебе, односельцям, твоїй громаді. Більше нема кому це зробити. Чекати – не вихід. Вихід – боротися, об’єднуватися, зціпити зуби і вперед. Тільки так”.
Цей матеріал є частиною спецпроєкту про відновлення України. Проєкт реалізовано ГО “Інтерньюз-Україна” за підтримки Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.
