Виявляється, можна роками не працювати, але отримувати мільйон на рік, причому – цілком законно.
Для цього, щоправда, треба стати суддею.
Тема справедливості в українському законодавстві невипадково обговорюється як при прийнятті нового законодавства, так і при внесенні змін в прийняте раніше. Будь-який Закон повинен відповідати критеріям (критерію) справедливості. Тому що будь-який Закон, в першу чергу, повинен бути справедливий.
Тема справедливості є головною при обговоренні і прийнятті Закону «Про мобілізацію».
Справедливості під час війни потребує й інше законодавство, яке начебто регулює питання соціального захисту і захисту трудових прав суддів.
Так, у Херсоні, хоч і через незалежні від них обставини, судочинство не здійснюють, при цьому з бюджету судді роками отримують величезні виплати суддівської винагороди.
Так, за отриманою від джерел в судовій адміністрації області інформацією, у Херсонському міському суді існує декілька таких суддів.
Наприклад, суддя Олександр Гуцалюк. Він був призначений на посаду Указом Президента України від 13 травня 2009 року. Строк його повноважень закінчився 13 травня 2014 року. Гуцалюк практично вже десять років не здійснює правосуддя, але при цьому регулярно отримує суддівську винагороду.
Суддя Херсонського міського суду Херсонської області Дмитро Корецький призначений на посаду судді Указом Президента України від 19 серпня 2010 року. Строк його повноважень закінчився 19 серпня 2015 року. Правосуддя він не здійснює більше 9 років, однак суддівську винагороду отримує щомісячно.
Серед суддів, які не працюють, але отримують непогану винагороду є і Дімітрій Гаврилов, який у 2018 році прославився на всю країну, заборонивши будь-кому транслювати, публікувати або поширювати фільм про голову облради Владислава Мангера.
Рішення судді Гаврилова пізніше відмінив апеляційний суд, але суддя настільки поспішав винести вирок по суті, що побив всі рекорди Херсонського міського суду. Отримавши позов проти журналіста Сергія Нікітенка 20 липня 2017 року, він наступного ж дня виніс рішення про забезпечення позову, а вже 27 липня почав слухати справу по суті. Рішення по справі про захист честі і гідності, без присутності однієї зі сторін, Дімітрій Гаврилов виніс 15 серпня 2017 року.
Пізніше журналістам вдалося виграти справу у Верховному суді України, який відмінив рішення Гаврилова. Сталося це на початку червня 2018 року, а 27 червня строк повноважень Гаврилова закінчився.
Пізніше Владислав Мангер замовив смертельний напад на співавторку фільму Катерину Гандзюк, за що вже отримав 10 років вʼязниці, а суддя Дімітрій Гаврилов продовжує отримувати зарплатню, нічого не роблячи.
Суддя Херсонського міського суду Херсонської області Інна Хайдарова була призначена на посаду судді Указом Президента від 17 січня 2014 року. Строк її повноважень закінчився 17 січня 2019 року і вже 5 років людина, яка не працює суддею, отримує суддівську винагороду.
І суддівську винагороду і наші – бюджетні – кошти на їхнє утримання.
Як повідомив співрозмовник в судовій адміністрації, заробітна платня судді складається з посадового окладу відповідно до ч. 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» -30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, тобто 63 036 грн + у кожного судді свій розмір доплати за вислугу років, проте загальний розмір суддівської винагороди є не менше зазначеного розміру посадового окладу – 63 036 грн. Таким чином, держава на рік мінімум витрачає на одного непрацюючого суддю приблизно 770 тис. гривень. В середньому на п’ять років один суддя коштує 3,8 млн грн.
Але на практиці ці суми ще більші.
Суддя Гуцалюк, який, як ми памʼятаємо, нічого не робить майже 10 років. У 2022 році він отримав 1 177 582 гривень заробітної платні.
Дмитру Корецькому у 2022 році заплатили 1 028 065 гривень, а Дімітрію Гаврилову — 1 049 125 грн.
Інна Хайдарова отримала з бюджету 1 097 663 гривень заробітної платні, а також отримала 25 тисяч гривень через єПідтримку.
Ми ні в якому разі не хочемо звинуватити цих суддів в безпідставному отриманні цих немалих сум, тут питання скоріше до Вищої кваліфікаційної комісії суддів, Вищої ради правосуддя та і, зрештою, до законодавців. Але хто ще у воюючій країні має саме такі «трудові та соціальні гарантії»? На якій ще посаді в державі можна не працювати 5 – 10 років, але разом з цим щомісячно отримувати по 80 тисяч гривень?
Чи відповідає ситуація критеріям справедливості і здорового глузду – питання риторичне. Чи можуть вплинути на це самі судді?
Ініціювати «рух до справедливості» можливо в рамках суддівського самоврядування, реалізація якого здійснюється за рахунок проведення загальних зборів суддів, які не відбулися на минулому тижні з невідомих нам причин, але заплановані на найближчий час.
