Не стало Віктора Івановича Кисіля. Заслужений працівник культури України, етнограф, викладач-методист Херсонського фахового коледжу музичного мистецтва, художній керівник, диригент оркестру української музики «Венцерада» пішов у засвіти на Великдень… Йому був 71 рік. Забрала тяжка хвороба, з якою так відчайдушно боровся. Звістка про смерть пана Віктора шокувала громадськість. Завжди важко, коли йде яскрава постать, людина-глиба, незамінна, без якої залишається порожнеча… Віктор Іванович був саме таким. Випускник Київської консерваторії ім. П.І. Чайковського, беззаперечний професіонал, він віддав Херсонському музичному училищу 43 роки, відколи прийшов сюди викладачем відділу народних інструментів. За цей час виховав сотні самобутніх, яскравих музикантів, які працюють у різних куточках України і навіть за її межами.
Багато років Віктор Кисіль був незмінним керівником оркестру українських народних інструментів «Венцерада» Херсонського музучилища. Історія колективу починалася з фольклорного ансамблю, який сам Віктор Іванович і створив. Репертуар оркестру неповторний: українські народні пісні, які керівник аранжував особисто, твори українських композиторів для оркестру народних інструментів у перекладі, знову ж таки, Віктора Кисіля. Останніми роками він створив оркестрове аранжування для 11 епізодів з опери С. Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм», зимових календарних пісень, стрілецьких пісень і. д.
Оркестр українських народних інструментів «Венцерада» виконує унікальні пісні, зібрані в багатьох населених пунктах. Народжений у Новій Маячці, Віктор Кисіль понад усе любив рідну Херсонщину та Україну. І завжди переймався тим, що зникають старовинні традиції в тому чи іншому селі, районі. Прагнув якомога більше записати тих безцінних скарбів, які тримали в собі старожили. В етнографічні експедиції Таврійським краєм Віктор Іванович почав їздити ще з 1978 року. Побував чи не в кожній глибинці, і сам зізнавався – пішки обійшов половину Херсонщини. Тижнями залишаючись у далеких селах, завжди знаходив щось особливе, занотовував живу мову корінного населення, автентику, якої не було в радянських підручниках. Так зібрав унікальну фонотеку із фольклорних творів на базі відділу мистецтв Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Олеся Гончара. У грудні 2017-го київське видавництво «Арт-Велес» презентувало «Антологію традиційної музики України» з 10 компакт-дисків. Дев’ятий та «Південь» на 80 % складається із записів нашого земляка.
Відданий українській мові, він говорив і працював завжди солов’їною. Того ж вимагав і від своїх студентів. Створив Херсонський міський осередок Товариства української мови, і аналогічні стали з’являтися в Новій Каховці, Бериславі, Голій Пристані і т.д. Невимовний патріот, стояв у витоків Народного Руху України на Херсонщині. Відтак не дивно, що завжди пропагував проукраїнську позицію. Був активним учасником київського та херсонського Євромайдану. На патріотичні зібрання вирушав, не рахуючись ані з часом, ані з загрозами потрапити в немилість до влади. За позицію Віктор Кисіль звик мати проблеми ще з радянських часів, але цього ніколи не боявся. Йшов своїм шляхом – пропагував українське, рідне, з витоків, напівзабуте.
Втім, разом з тим, бували й моменти, коли у високих кабінетах цінували заслуги Віктора Кисіля. У 2002-му йому присвоєне звання «Заслужений працівник культури України», у 2009-му – отримав орден «За заслуги» ІІІ ступеня, а в 2019-му – «За заслуги» ІІ ступеня. У 2017 році Віктор Кисіль нагороджений президентською відзнакою «25 років Незалежності України». На жаль, був і той прикрий момент, коли депутати міськради відмовилися присвоїти Віктору Кисілю звання «Почесний громадянин Херсона». Не проголосували. І тепер це вже на їхній совісті…
Служінню Україні, студенству, музиці, фольклору він зостався вірним фактично до останнього подиху. Сум і гордість – два відчуття, які накривають тебе після звістки, що не стало людини-легенди Віктора Кисіля.
Марина САВЧЕНКО.