В селі Новокаїри у Милівській громаді Херсонської області росіяни майже півтора роки тому викрали місцевого жителя Миколу Гарбара.
З того часу про нього немає жодної інформації.
Про це на своєму сайті повідомила Медійна ініціатива за права людини.
Микола Гарбар потрапив у поле зору росіян з самого початку окупації села Новокаїри у березні 2022 року.
Він був у списках учасників війни на сході України та мисливців, які були у росіян. Під час обшуку окупанти забрали у Миколи Гарбара рушницю та патрони до неї.
А 17 серпня росіяни викрали чоловіка. Це побачила сусідка Миколи Гарбара.
«До будинку під’їхала російська військова машина, їхній “Тигр”. Їх там чотири чоловіки було. Вони зайшли у двір, потім у будинок і довго не виходили звідти. А потім Микола відчинив ворота, вигнав свою ж машину, підморгнув сусідці, мовляв, бачиш, забирають, сів за кермо, поруч із ним всівся російський військовий зі зброєю і вони поїхали з села», – переповіла слова сусідки дружина бранця Тетяна.
У будинку Миколи Гарбара після викрадення сусідка побачила відчинений сейф, порожній гаманець господаря і зафіксувала відсутність його документів.
Родичі та друзі Миколи Гарбара шукали чоловіка у Новій Каховці, Чаплинці та інших місцях, де Росія утримує українців.
Також родичка родини Гарбарів шукала чоловіка на машзаводі у Бериславі, де росіяни утримували мирних жителів.
Її водили по цехах, де вона бачила тіла і покалічених людей, але Миколи Гарбара серед них не було.
«Вона думала, що вже й не вийде звідти. Її водили, показували, вона бачила гори трупів, а ті, що живі, то дуже побиті були. Розповідала, що один чоловік був майже без ознак життя. Бачила також скрученого, який лежав на підлозі. Були там і в цивільному одязі, і у військовому. А тоді той, хто її водив, каже: “Ви його такого хочете?”. Кума відповідає: “А в мене є вибір?” На що почула: “Ви зараз виходите звідси і більше тут не з’являєтесь”», – розповіла Тетяна Гарбар.
Дружина бранця припускає, що росіян на Миколу Гарбара міг навести голова окупаційної адміністрації села Новокаїри Олександр Позднєєв.
“Микола з ним часто сперечався. Після викрадення чоловіка я спілкувалася з місцевими і вони мені казали, що цей колаборант причетний до зникнення мого чоловіка”, – сказала Тетяна.
Родичі подали заяви про зникнення Миколи Гарбара до всіх уповноважених державних і не тільки органів. Але інформації про його місце перебування немає.
Росіяни тероризують цивільне населення територій України, які потрапляють під її окупацію, ще з 2014 року.
Першим таким прикладом є викрадення і вбивство в Криму кримського татарина Решата Аметова.
У Донецькій області яскравим прикладом нелюдського поводження росіян з українцями була катівня “Ізоляція” в Донецьку.
Восени 2021 року українські правоохоронці затримали її колишнього голову Дениса Куликовського на підконтрольних уряду територіях.
На початку цього року він отримав 15 років в’язниці (з конфіскацією майна).
З розширенням війни на нові території у 2022 році розширився і терор росіян проти українців. У Херсоні репутацію донецької “Ізоляції” зажив ІТТ на вулиці Теплоенергетиків.
Викрадали херсонців не тільки росіяни, а й колаборанти. Особливо сильно цим займалась створена росіянами квазіспецслужба «Державна служба безпеки».
Її очолив колишній голова СБУ часів Януковича Олександр Якименко. В межах розслідувань кримінальних проваджень Служба безпеки України встановила ряд його спільників.
Це Дмитро Леонов, Денис Насипанний, Олексій Супруненко, Олексій Селіванов, Олександр Улізько, Сергій Сачук, Артем Коломоєць і Михайло Гребенюк.
Також СБУ встановила причетність до «ДСБ» Костянтина Носкова, Сергія Ламтюгова, Олександра Бєлоєдова, Володимира Просянка та Андрія Марчука.
Причетний до її діяльності і голова окупаційної адміністрації Херсонської області. Вийшла така собі збірна солянка з росіян та зрадників.
«Державна служба безпеки» викрадала проукраїнських активістів, противників окупаційної адміністрації та інших людей, яких намагались видавати за військових або диверсантів.
Бранців позасудово репресовували, катували, примушували брехати про причетність до ДРГ та допомогу ЗСУ.
Людей утримували у підвалах, без вікон, природнього освітлення, опалення, з постійно увімкненим світлом або без такого, майже без будь-яких меблів.
Також бранців кайданками або стяжками приковували у кімнаті до металевих труб, що унеможливлювало їх вільне переміщення.