Схоже, в Херсоні почався процес, на який особисто я чекав довго. Херсонські медійники – чи “медійники” – почали процес перевірки, як в суспільстві, фейсбучику та політичній тусовці реагуватимуть на позитивні публікації про людей, які підозрюються у співпраці з росіянами.
Днями в одному із херсонських видань, лояльних до міської влади в особі мера міста Ігоря Колихаєва, з’явився досить неоднозначний – з нашого боку – і однозначний – з боку так званих журналістів цього медіа матеріал, присвячений діяльності Володимира Пепеля. Називався він промовисто – “Володимир Пепель: Я намагався зберегти Херсон та херсонців”.
Ми б на МОСТі не взялися аналізувати подібне, адже аналіз “джинси” – це справа маловдячна, аби не декілька нюансів.
По-перше, до нас вже зверталися представники херсонського адвокатського цеху з питаннями, а чи не маємо ми бажання розібратися в історії чергового колаборанта, адже там “не все так однозначно”. Як правило, такі запити від адвокатів та юристів – це намагання через медіа сформувати або змінити суспільну думку. Тож, я довго пояснював людині, що робити цього не варто, адже пояснити людям щось про упійманого правоохоронцями зрадника майже неможливо.
Це зрозуміє будь-хто, хто відвідав хоча б 2-3 звільнених населених пункти Херсонщини та поспілкувався з людьми.
Тема колаборантів відверто болить суспільству – скільки б ми не їздили звільненими населеними пунктами Херсощини, запит від людей плюс-мінус один і той самий – покарання тих, хто симпатизував росіянам чи співпрацював з ними. Частими є випадки, коли вони не тікають вслід за окупантами, а залишаються жити там, де й жили. І всі про всіх все знають. І відверто вказують на лояльних до росіян жителів свого населеного пункту. Вручаються якісь підозри, відбуваються затримання, але всі прекрасно розуміють – таких симпатиків Росії набагато більше. І люди вимагають – вимагають справедливо – крові. Поки несправжньої.
Очевидно, що автори сайта Кавун.сіті про це не знають, і саме тому вирішили заробити трошки грошей, не дуже розуміючи контекст. До речі, те, що публікація замовна, невдовзі після публікації, підтвердили в редакції, додавши плашку “Партнерський матеріал”. Тобто реклама. Оплачена кимось і для чогось.
Але ми про контекст. Він, окрім запиту на справедливість та бажання покарати зрадників, більш широкий. Наприклад, особливе відношення людей до топ-чиновників, які співпрацювали з росіянами. До таких сміливо можна віднести і заступника мера Херсона Володимира Пепеля. Намагався він вберегти місто чи просто користувався якимись власними мотивами, співпрацюючи із окупаційною адміністрацією, – ми не знаємо. Це має зʼясуввати суд. Але поява відверто замовного матеріалу на ресурсі, який свого часу отримував кошти із міського бюджету і журналісти якого не соромились проявляти публічно любов до міської влади в особі Колихаєва може свідчити, на наш погляд, про одне (окрім, ясна річ, усім зрозумілого мотиви “відбілювання” колаборанта).
Це історія про “промацування” готовності суспільства сприймати зрадників, готовності людей до позиції “не все так однозначно”, якою можна виправдати майже все.
Володимир Пепель – єдиний заступник Херсонського міського голови Ігоря Колихаєва, який всю окупацію залишався у Херсоні. Коли у вересні 2022 року президент призначив очільницею Херсонської міської військової адміністрації секретаря міської ради Галину Лугову, вона його не звільнила – не дивлячись на наявність ряду наполегливих чуток, які говорили не на користь Володимира Пепеля.
У листопаді 2022 року його затримало Державне бюро розслідувань за звинуваченням у державній зраді.
Пепелю інкримінували участь в організації роботи підприємств житлово-комунальної сфери за російським законодавством, налагодження окупаційних систем стягнення з населення платежів за послуги ЖКГ, а також підготовку приміщення до проведення псевдореферендуму росіян. Йому загрожує до 12 років ув’язнення.
У матеріалі журналісти скромно переповідають біографічну довідку Володимира Пепеля, дають вижимку із начебто розмови з ним та – коментар юристки, яка…теж, за словами свідків, співпрацювала з росіянами.
Однак у біографічній довідці автори матеріалу не вказують, що Володимир Пепель – давній соратник Володимира Сальдо, якого росіяни призначили головою окупаційної адміністрації Херсонщини. І що за часів перебування Сальдо на посаді мера, Пепель нетривалий час працював його заступником, у 2010 році обирався депутатом міської ради від Партії регіонів, а у 2020 році балотувався до міської ради від Блоку Володимира Сальдо.
В інтерв’ю, яке, ми підозрюємо, просто вигадане авторами тексту, все стандартно для “джинси” – чому ви такий добрий, красивий і в подібному роді. І ні слова про затримання. Таке враження що автори спілкувалися з людиною, сидячи в “Хлєбному”. Хоча Володимир Пепель з хлібо-булочних виробів може хіба що зліпити чорнильницю і писати листи молоком.
Про перебування Пепеля в СІЗО Кривого Рогу в матеріалі нічого немає, зате майже абзац присвячено стану здоров’я заступника Колихаєва.
Для “балансу думок” подана згадка мого інтервʼю з Луговою для руху Чесно та “юридичний коментар”. Ситуацію коментує голова Ради адвокатів Херсонської області Інна Мокіна. Перед тим, як розібрати, що саме вона каже і для чого, ми в кількох словах скажемо за адвокатку.
У жовтні 2022 року зі слів людей, які працювали з пані Інною стало відомо, що вона разом із своїм сином Ігорем вели активну агітаційну та розʼяснювальну роботу серед колег, закликаючи їх переходити на бік Росії та починати працювати за законами країни-окупанта.
Як дізналися ми тепер, в той же момент, безвідносно до нашої публікації, зʼявився лист херсонських адвокатів, що воюють на фронті, в якому вони пояснили голові Ради адвокатів Херсонщини Інні Мокиній, що з нею буде після того, як росіяни втечуть з Херсона. Сам лист ми поки не бачили, але херсонські адвокати впевнені, що не стала російською адвокаткою Мокіна та близькі до неї правники, завдяки листу і нашій публікації.
Інформація спричинила певний резонанс, тому Інні Мокіній довелося йти за стандартною схемою – називати появу матеріалу наклепом та відвертим замовленням.
Однак мова тут не зовсім про неї. Коментуючи матеріал стосовно діяльності заступника мера, Мокіна розмірковує про складні часи, долю адвокатів та презумпцію невинуватості. І в кінці додає, що, мовляв, перед правоохоронцями стоїть складна задача – відокремити дійсно винних від невинуватих.
На цій ноті матеріал завершується, змушуючи читача задуматися про важку долю зрадників і про те, що вони – такі ж люди, як і ми всі. І ми маємо з розумінням ставитися і зважати на всі обставини.
Може й так.
А може – й ні. Бо війна ще триває. І скільки триватиме – ми не знаємо. І що буде після війни – теж невідомо нікому.
І ось так публічно готувати суспільство до того, що державна зрада – це не зрада, якщо ти керувався благими намірами чи ще чимось – дуже схоже на підривну діяльність в тилу. І неважливо, за гроші це роблять ті, хто називає себе журналістами, чи через любов до Пепеля, Мокіної чи когось ще. Важливо, що процес запущений, і ми маємо фіксувати кожен такий випадок. Випадок, який не має ніякого відношення до журналістики.
Сергій Нікітенко