Як так сталося, що солодкий бренд Херсона оселився за 500 кілометрів від місця свого походження і завоював серця вінничан. Як автори смаколика допомагали землякам в окупації. Війна – той час, який не лише випробовує на міцність, а й надає можливості. Про це й не тільки МОСТ поспілкувався з рестораторкою Анною Воскобойник.
У бізнесі, пов’язаному із громадським харчуванням, подружжя Анна та Костянтин Воскобойник із 2006 року. До цього 5 років працювали в Італії. Всі кошти, зароблені за кордоном, пара вклала у власну справу в Херсоні. До повномасштабного вторгнення родина Воскобойник мала два ресторани («Amici» та «Miracoli»), кондитерську «Perfetto» на вулиці Суворова, невеличку кондитерську на ТРЦ «Фабрика» та сезонні торговельні точки на всіх курортах Херсонщини.
У місті розташовувалося й гастро-виробництво (в основному це авторське морозиво «Perfetto» та фірмовий торт «Херсон», який переміг на міському конкурсі в 2019 році) та два кондитерські цехи.
У солодке життя увірвалася війна
«23 лютого, за день до повномасштабного вторгнення, в яке ми, звісно ж, не вірили, у всіх наших закладах була посадка 100%. Тобто, ніхто не думав, що буде війна…», – пригадує Анна Воскобойник.
О 23.00 рестораторка, як завжди, прийняла денні звіти про роботу кожного зі своїх закладів і на ранок, з новими планами, збиралася йти на роботу. Натомість, як і для кожного з нас, той день розділить життя на «до» і після». І таким, як раніше, воно вже ніколи не буде. О 5-тій жінку розбудили вибухи. В якийсь момент їй здалося що то просто грім… Але в кімнату зайшов чоловік, який не спав вже давно, і сказав те жахливе «Це нас бомблять, почалася війна».
-Пам’ятаю свої фізіологічні відчуття, цей стан, коли почало просто трусити, аж так, що дрижали зуби. Я не могла нічого з собою зробити, здавалось, що мені холодно. Зібралася в душ, зігрітися під теплою водою. А чоловік говорить: «Ти не змерзла, це просто від страху». І ми приймаємо рішення – треба їхати з міста, тому що в нас діти, які мають бути в безпеці. Ми така сім’я, легкі на підйом. Якщо вирішили, то післязавтра можемо опинитися на іншому кінці планети, там, на виставку чи кудись по Україні, – сіли й поїхали, це для нас не проблема, – пригадує Анна.
Їхали навмання, куди очі дивляться
Речі зібрали дуже швидко і вже о 7-й Анна з Костянтином та двома синами виїхали з неспокійного Херсона. На трасі були затори. Їдучи повз Чорнобаївку, бачили вибухи в аеропорту, там все диміло і горіло. Жінка зізнається – вони з чоловіком і гадки не мали, куди прямують. Плани А, Б, С, Д злітали один за одним, бо вже бомбили всю Україну і головні траси були перекриті. Їхали польовими дорогами, через багнюку, дуже повільно. Зрештою, визначилися, що прямують у Чернівці, до знайомих, які запросили. З цими людьми Анна та Костянтин співпрацювали по бізнесу, до речі, тільки по телефону. А зупинилися у їхніх сусідів, в облаштованій терасі-студії. Там залишились на «декілька днів», які перетворилися на два місяці…
-Якщо чесно, для мене це були найгірші два місяці за останні років 20. Я ж звикла, що завжди при ділі. А тут такий вакуум, очікування. Я та людина для якої рух – це життя. Не можу сидіти й чекати. Якщо є затор, а навігатор показує ще одну дорогу, яка на 5 хвилин довша, то мені краще їхати, ніж чекати. Коли ти останніми роками жив так, що в тебе улюблена робота, є колектив, все працює, як годинник, є цілі і плани, і раптом повертаєшся до якоїсь нульової точки, і ти розумієш, що в тебе немає нічого, це жахливо усвідомлювати. Вперше за останні 20 років я не знала, що робити далі, – розповідає Анна.
Тим часом – в окупованому Херсоні
У перші дні війни подружжя Воскобойник приймає рішення роздати всі продуктові запаси, які були в ресторанах та кафе. Напівфабрикати, м’ясні заготовки і т.д. отримали співробітники цих закладів, городяни. А сенсу тримати «заморозку», як і наживатися на харчах у такий надскладний момент? Так міркували власники. Всі свої заклади подружжя зачинило на місяць.
Усвідомлювали, що несуть відповідальність за персонал, тому що не можуть ризикувати життям людей. А попрацювати в окупації таки випало, щоправда, недовго, що цілком логічно.
-Зрозуміли, що в окупованому Херсоні, де залишалося доволі багато людей, постала гостра потреба в продуктах. Тому що всі поставки з підконтрольної України припинилися. Відкрили один заклад – кондитерську «Perfetto». Почали робити йогурти, морозиво, сири, бо було молоко. Якраз Херсонський молокозавод запрацював. До речі, скільки відгуків від городян, як тоді, я не отримувала ніколи. Люди писали: «Дякуємо, що працюєте!», «Це ковток старого життя». Наші клієнти були херсонці, які приходили, ставали в чергу за йогуртами, бо їх у місті не було зовсім?, – розповідає Анна Воскобойник.
Та, як ви розумієте, працюючий заклад, розташований у самому центрі міста, не міг залишатися непоміченим.
-Прийшли «уповноважені окупанти», принесли якесь розпорядження і сказали, що ми маємо переоформити документи за російськими стандартами. Це категорично суперечить нашим принципам, тому ми одразу ж зачинилися, – пригадує рестораторка.
Чи вдалося вивезти з окупованого Херсона обладнання? Звісно ж, ні. Через ворожі блокпости дивом пропустили лише машини-рефрижератори для транспортування морозива з дрібною побутової технікою. Все ресторанне оснащення залишалося в окупації. Його почали вивозити лише після звільнення Херсона. Робити цього не планували, просто туди, де було кондитерське виробництво, були прильоти і приміщення постраждало…
-Ми такі оптимісти, думали, що повернемося. Але, на жаль, на даний час це неможливо, через постійні обстріли Херсона. Заклади ми не відкривали, знову ж таки, бо не можемо нести відповідальність за життя персоналу та відвідувачів. Обов’язково переможемо і все відбудуємо. Але ж якою ціною… Гинуть люди і це найсумніше», – зітхає Анна.
Торт «Херсон» і морозиво «Perfetto» підкорюють Вінницю
Два місяці просто перебування в Чернівцях виснажували спокоєм і очікуванням. Коли ж настав час відкриття сезонного закладу в «Аркадії», пара зібралася до Одеси, налагоджувати роботу там. Та якраз цього дня почався жорсткий обстріл міста, коли загинула родина з немовлям. Такі жахливі новини застали подружжя рестораторів на півдорозі до Одеси. І пара змінює плани.
-І чоловік говорить: «А поїхали в Вінницю, там є знайомий, який купував нашу продукцію. Може, він щось підкаже, бо ж нам треба шукати нові пункти реалізації продукції». Так ми потрапили у Вінницю. Місто мене одразу ж зачарувало сонячною погодою. Якось одразу зустріла тут декількох знайомих із Херсона. А вони й говорять: «Тут дуже не вистачає вашої продукції, до якої ми так звикли, давайте, у Вінниці відкривайте «Perfetto»!». І, знаєте, якось я одразу знайшла і приміщення, де побачила майбутній заклад під назвою «Perfetto», – пригадує рестораторка.
Але ж на відкриття бізнесу потрібен був капітал. Анна Воскобойник не приховує – він був, бо просто пощастило. Якраз перед війною ресторатори взяли кредит, у рамках президентського проєкту на підтримку бізнесу. Планували відкрити в Херсоні новий цех з виробництва. Вже й земля під нього була.
-Моя мрія – зробити шоколадну фабрику «Віллі Вонка». Пам’ятаєте фільм «Віллі Вонка і шоколадна фабрика»? Хотілося створити таке казкове місце, куди можна екскурсії приводити, щоб люди дивилися, як виготовляються десерти, брали участь у майстер-класі, доєднавшись до процесу виробництва, ну й дегустували смаколики, звісно. Перший транш на проєкт ми встигли отримати і саме ці кошти вклали у бізнес у Вінниці. Кафе на вул. Соборній має невеличку кухню. Там я й почала робити чотири позиції тортів. Хотіла зрозуміти, чи на часі наша продукція, – говорить Анна.
Під час війни, в чужому місті відкривати бізнес – це ризик…
Ризик, але той, хто ризикує постійно, його не боїться. Анна Воскобойник говорить прямо – вірить в перемогу України, в якій хоче жити й працювати. І це рішення було прийняте не 24 лютого, під час повномасштабного вторгнення, а ще 15 років тому, після повернення з Італії.
Було достатньо часу, щоб зрозуміти, що комфортно жити в тій країні де ти народився, де твої рідні, твоя мова і твої традиції. Звісно, були люди, які приземляли, говорили: «Слухайте, ну ви думаєте, що як у вас в Херсоні все так пішло, то так і у Вінниці буде? А що як це був ефект самого Херсона, а тут нічого не вийде?!». Та подружжя рестораторів не сумнівалося, бо ж і під час епідемії COVID-19 було несказанно важко, але ж вистояли!
Тоді сімейний ресторан тимчасово переформатували на магазин, запустили онлайн-продажі, сайт доставки. Реалізовували напівфабрикати власного виробництва: равіолі, пасту, практично все ресторанне меню. У час, коли зачинилися 80% закладів, попит на таку продукцію тільки зростав.
-Всі ці 15 років я вірила у свою справу, мені подобається те, що я роблю. Думаю: у нас же таке смачне морозиво, воно сподобається всім. Ну і потім торт «Херсон» – ми ж можемо славити ним рідне місто, фірмовий смаколик у Вінниці. Чому ні? Солодощі – це маленькі приємності у наш нелегкий час. Людина прийшла до нас, скуштувала смачненького, розслабилась, це ж не просто про їжу, «Perfetto» – це про емоції. До нас заходять з різним настроєм, а от вийти мають обов’язково з чудовим. Перший час я постійно перебувала у нашому закладі, розповідала людям, що в нас за продукція, що за морозиво, що за торт, з чого вони. Знаєте, приходили деякі відвідувачі й говорили: «Слухайте, ну зробіть торт «Вінниця», у вас точно вийде». Говорю – ні, так не можна, має бути прозорий конкурс і переможець у ньому, як було в Херсоні», – розповідає рестораторка.
Наразі у Вінниці вже є два заклади «Perfetto». Перший розташований у центрі. Другий – у більш віддаленому районі, на «Вишеньці», який дуже люблять городяни та гості міста. Також херсонське подружжя перевезло у Вінницю власне виробництво.
Морозиво, десерти – на 85% це той асортимент, який був у Херсоні. «Perfetto» пропонує своїм відвідувачам більше 100 видів морозива, до 30 видів тортів, лінійку натурального печива, крафтовий шоколад. Це продукція винятково натуральна, без штучних домішок. У «Perfetto» до 30 осіб персоналу. 11 співробітників – це переселенці з окупованих територій. 8 – це люди з херсонського колективу закладів родини Воскобойник.
Ресторатори їм, до речі, і житло винаймати допомогли, коли виникла така необхідність. Говорять, бо «Perfetto» – це велика, дружня родина.
-Звісно, мені тут дуже не вистачає свого сімейного ресторанчика. Це заклад для душі, де можна відзначити будь-яке свято, і де все, як для себе. Але вирішили, що на відкриття ресторану не варто розпилятися, є в нас своя ніша – кондитерська продукція, от у цьому напрямку й працюватимемо. Також ми запустили інтернет-магазин з онлайн-доставкою по Вінниці і по Україні поштою. Так, торт «Херсон» подорожує по всій Україні, є постійні клієнти, а ще його купують на презенти закордон. Нещодавно він поїхав у Велику Британію. Він прекрасно доїжджає, ми його і створювали таким, щоб був транспортабельним, – розповіла Анна Воскобойник.
Наразі подружжя планує налагодити доставку продукції за кордон, щоб популяризувати українські смаколики. Між іншим, торт «Херсон» вже й на передовій побував, куди для бійців його передавали особисто власники закладів. Як і всі ми, родина рестораторів чекає на велику Перемогу, і це принципова позиція – дочекатися її в Україні!
