Селище Нижній Сірогози й територія колишнього Нижньосірогозького району – одна з найпроблемніших на Херсонщині через низку об’єктивних обставин, а зараз до негараздів додалася ще й окупація.
Як пише видання «Нижні Сірогози.City», Нижні Сірогози й прилеглі населені пункти перш за все – зона ризикованого землеробства, бо там немає водойм, воду доводиться брати з глибини понад 100 метрів, до того ж вона дуже мінералізована. Вода, яку люди отримують завдяки централізованому постачанню, – дорога. Тому в домогосподарствах майже немає садівництва, городництва й тваринництва.
Мешканці району колись тримали корів, але ще до війни здали переважну більшість тварин на м’ясо через те, що гроші, отримані від продажу молока й молокопродуктів не компенсували витрати на утримання худоби. Зараз тримають в домогосподарствах переважно свиней й птицю.
В довоєнний час чимало мешканців Нижньосірогозщини іздили на заробітки в Каховський та Бериславський райони, де працювали в сільгосппідприємствах. А також працювали у місцевих фермерів. Зараз на таку роботу наважуються небагато людей, бо треба бути відчайдухом, щоб працювати в сільському господарстві в умовах постійної небезпеки активізації бойових дій, артилерійських й ракетних обстрілів.
Зараз чимало мешканців колишнього райцентру стараються підзаробити торгівлею: привозять з Генічеська чи з Великої Лепетихи рибу на продаж, продають домашню птицю з власних домогосподарств, цигарки, тощо.
А бажаючих працювати на окупантів в Нижніх Сірогозах дуже небагато, переважна більшість людей такий варіант навіть не розглядають.
Як й загалом по Херсонській області, велика проблема на Нижньосірогозщині – готівка. В місцевих магазинах зараз немає терміналів для розрахунку картками. Але власники деяких магазинів домовляються з людьми про депозити. Тобто, покупці переводять на картковий рахунок підприємця певну суму, наприклад, дві тисячі гривень, й поступово вибирають на неї товар.