Наприкінці лютого 2025 року окупаційна адміністрація Голопристанського муніципального округу (розташований на території колишнього Голопристанського району, – МОСТ) оприлюднила «Щорічний звіт Глави муніципального утворення «Голопристанський муніципальний округ Херсонської області» про свою діяльність та діяльність Адміністрації Голопристанського муніципального округу Херсонської області».
Вивчивши цей документ, можна зробити висновок, що ситуація у цьому регіоні настільки погана, що визнати це змушена навіть окупаційна влада.
Демографічна ситуація
У звіті окупаційної влади вказано, що зараз на території створеного загарбниками Голопристанського муніципального округу Херсонської області живе 36 158 людей, з яких 6493 людини – міське населення (місто Гола Пристань) і 29 665 людей – сільське.
Йдеться у документі і про зміни у демографічній ситуації: «З урахуванням проведення CBO на території муніципального округу відбулося зниження народжуваності та збільшення смертності населення. У 2024 році народилося 7 осіб. Померло 112 людей. Міграційний відтік населення за 2024 рік зменшився порівняно з 2023 роком. У січні-грудні 2024 року кількість прибулих у муніципальне утворення становила 9532 особи».
Дуже ймовірно, що 9532 людини, вказані як прибулі, – мешканці Херсонської області, які втратили житло у 2023 році внаслідок підриву Каховської ГЕС і спричиненої ним повені. Багатьох таких людей окупанти поселили у будинки та квартири, власники яких виїхали з ТОТ Херсонщини.
Без цих прибулих населення району становило би 26 626 людей, за статистикою окупантів, яку ми не можемо перевірити. Якщо порівняти з кількістю населення району до повномасштабного російського вторгнення і окупації (44 395 людей, за даними за 2020 рік), виходить, що населення району скоротилося на 17 769 людей – на 40%.
І таке скорочення відбулося, скоріше за все, до літа 2023 року, тобто, протягом року і 4 місяців від початку російської окупації.
Щодо показників народжуваності і смертності, то не виключено, що достовірним є тільки показник народжуваності. Показник смертності викликає сумніви, бо він – нижчий за, наприклад, показник 2020 року – 197 померлих. І це при тому, що, як розповідають мешканці ТОТ Херсонщини, ситуація з медичною допомогою там – вкрай незадовільна: не вистачає лікарів, пріоритетними пацієнтами є російські військові, ліки – дорогі, а деяких препаратів немає в аптеках, важкі патології (інфаркт, інсульт, онкологічні захворювання) часто призводять до смерті людей через відсутність належного лікування.
Також, за словами місцевих мешканців, навряд чи відповідає дійсності вказана у звіті теперішня кількість населення міста Гола Пристань – 6493 людини. Це значно менше кількості мешканців міста до окупації (14 102 людини станом на 2020 рік). Та, як стверджують місцеві мешканці, реально у Голій Пристані живе дуже небагато людей: навряд чи більше 3-х тисяч. Після повені 2023 року значна кількість будівель непридатна для проживання там, деякі будівлі взагалі не підлягають відновленню. До того ж місто, по суті, – прифронтове і дуже небезпечне.
Бюджет і фінанси
Окупаційна адміністрація стверджує, що бюджет створеного загарбниками Голопристанського муніципального округу становив у 2024 році 183 млн 543,85 тис. рублів. Власних надходжень у цій сумі – 24,44% – 44 млн 858,65 тис. рублів. Тобто, бюджет на три чверті – дотаційний.
Найгірша ситуація – з неподатковими надходженнями до бюджету. План по них виконаний лише на 6,4%: бюджет за цією статтею отримав 117,3 тис. рублів.
Щодо витрат бюджету, то це майже стовідсотково – заробітна плата місцевих окупаційних чиновників та співробітників підконтрольних загарбникам організацій, про що і йдеться у звіті: «Основною статтею видатків була виплата заробітної плати співробітникам адміністрації та муніципальних казенних установ – 89% видатків бюджету, інші платежі на закупівлю товарів та послуг для забезпечення діяльності адміністрації та підвідомчих установ – 9,8%».
Тобто, бюджет не тільки дотаційний, а ще й майже на сто відсотків є бюджетом проїдання.
Стосовно заробітних плат працівників окупаційних бюджетних установ, то у звіті вказано, що середня зарплата лікарів – 131 746 рублів, вчителів – 109 тис. 887 рублів, співробітників закладів дошкільної освіти – 50 тис. рублів, середнього медичного персоналу – 89 тис. рублів, молодшого медперсоналу – 32 тис. рублів, працівників культури – 53 тис. рублів.
За словами мешканців ТОТ Херсонщини, такі цифри можуть бути завищеними. Мешканці окупованих територій розповідають, що вчителі там заробляють за місяць до 50 тисяч рублів, лікарі – до 70 тисяч. Більші зарплати тільки у керівників окупаційних навчальних та лікувальних закладів, а також – у співробітників, які приїжджають з РФ працювати вахтовим методом.
Але й такі зарплати – непогані, якщо порівняти їх із зарплатами у реальному секторі економіки. У тому ж звіті вказано, що місцеві підприємства пропонують мешканцям вакансії із зарплатою у середньому 29 тисяч рублів. Це – трохи більше теперішньої мінімальної зарплати в РФ – 22 060 рублів.
У тому ж звіті немає відомостей про фінансування місцевої окупаційної адміністрації. Лише вказано, що там – одне управління і 39 відділів. Працює в адміністрації, згідно із звітом, 101 людина.
Для порівняння: у школах створеного окупантами Голопристанського муніципального округу працюють, як вказано у звіті, 108 вчителів.
До речі, ці 108 вчителів працюють у 7 школах, де окупанти відновили освітній процес. До повномасштабного російського вторгнення і окупації на території Голопристанського району, за даними статистики, працювали 18 шкіл, де отримував освіту 2621 учень. Також до російської агресії та окупації у районі працювали 14 закладів дошкільної освіти, де перебувало 643 дитини.
Зараз, згідно із звітом окупаційної влади, у школах Голопристанського муніципального округу навчаються 1355 дітей, а у 6 закладах дошкільної освіти перебувають 137 дітей.
Сільське господарство
У звіті окупаційної адміністрації вказані найбільші сільгосппідприємства, які працюють на території округу.
ТОВ «CП Басматі» (l242 гa землі) належить родині ексзаступника голови Херсонської облради Віталія Булюка, якому оголошена підозра у державній зраді. У російських реєстрах ТОВ «CП Басматі» записане на старшого сина Віталія Булюка – Віктора. Аналогічне підприємство було оформлене на Віктора Булюка і до 2022 року. У січні 2024 року Голосіївський районний суд міста Києва арештував корпоративні права Віктора Булюка.
Родині Булюків належить також вказане у звіті ТОВ «Сервіс м’ясо» (10427 гa землі), зареєстроване у місті Скадовську. Таке ж підприємство, за даними сервісу YouControl, було там зареєстроване і до російської окупації, тільки – за іншою юридичною адресою, але з тим же директором – Максимом Кугутом. Засновницею підприємства у російських реєстраційних документах вказана Олена Булюк – дружина Віталія Булюка. В українських документах серед засновників ТОВ «Сервіс м’ясо» вказаний ще й молодший син Віталія Булюка – Ігор, який також співпрацює з окупантами.
Селянське фермерське господарство «Агромир» (3 тис. га землі) зареєстроване у селі Гладківка і записане на Олександра Жданюка і Танзілю Жданюк. Скоріше за все, вони мають відношення до окупаційного директора Чорноморського біосферного заповідника Ігоря Жданюка. Він живе у сусідньому селі Таврійське.
Селянське фермерське господарство «РШР-Агро» (1073 га землі) зареєстроване у селі Добропілля і належить місцевим фермерам-колаборантам Шевкету і Тетяні Реїзовим. Про їх співпрацю з окупантами стало відомо у березні 2023 року. Шевкет Реїзов – депутат Долматівської сільської ради, обирався як самовисуванець.
Сільськогосподарський виробничий кооператив (СВК) ім. Горького (2729 гa землі) зареєстрований у селі Долматівка. Керівником підприємства записаний Віктор Нестеренко. Він же зазначений керівником зареєстрованого в Україні аналогічного підприємства з тією ж юридичною адресою. Окрім Нестеренка, серед засновників підконтрольного окупантам СВК ім. Горького є також Олена Ісупова – головна бухгалтерка підприємства.
Селянське фермерське господарство «Тюльпан» (1200 га землі) зареєстроване у селі Олексіївка Бехтерсткої громади. Його засновницею та директоркою значиться Тамара Єременко. Таке ж господарство існувало у цьому селі і до 2022 року. Його засновниками та керівниками були Тамара та Олександр Єременки. Останній, скоріше за все, – батько Тамари Єременко.
ТОВ Агропромислова фірма «Югагросервіс» (2508 гa землі) зареєстрована у Херсоні. У російських реєстраційних документах сказано, що підприємство очолює Денис Гавриленко. Він же очолював і українське підприємство «Югагросервіс», зареєстроване в Херсоні за тією ж адресою (вул. Богородицька, 127), вказаною й у російській реєстрації.
ТОВ «Олександр А.Синенко» (l334 гa землі) зареєстроване у селі Чулаківка. Засновником і керівником підприємства є Олександр Синенко – депутат Херсонської облради, який пішов на співпрацю з окупантами, зареєструвавши навесні 2023 року частину свого бізнесу (ПП «Александр А. Синенко» і ТОВ «Щедра земля») за законами Росії.
ТОВ «Славіч. а» (2300 гa землі) зареєстроване у селі Збур’ївка. Директором підконтрольного окупантам підприємства вказаний Махсум Мамедов, а засновниками – Станіслав Чуклов та Максим Улітін. Чуклов, який вказаний директором українського ТОВ «Славіч. а», ще відомий як співзасновник українського ТОВ «Піфагор-17», яке фактично належало родині нардепа-зрадника Олексія Ковальова і має багатомільйонні податкові борги.
Усі великі агропідприємства створеного російськими окупантами Голопристанського муніципального округу засновані і керуються колаборантами.
Щодо соціально-економічної ситуації на Голопристанщині загалом можна сказати, що вона – катастрофічна за всіма параметрами. У кожному пункті звіту йдеться про перспективи покращення ситуації у майбутньому, але, зазначаючи це, окупаційна влада обмежується загальними фразами, ніде не вказуючи конкретних заходів для покращення. А для мешканців єдиною можливістю мати більш-менш пристойний рівень життя є співпраця з окупантами.