З початку квітня Світлана Лінник, яа багато років працює у команді мера Голої Пристані Олександра Бабича, стала виконуючою обов’язки мера. І буде їх виконувати до тих пір, поки його не звільнять з полону.
Про те, як живе Голопристанська громада ми поспілкувалися з нею у Кривому Розі, де вона тимчасово живе і працює
Перше питання не можу не поставити про міського голову Голої Пристані Олександра Бабича, якого викрали наприкінці березня. Це фактично один з найдавніших бранців росіян на Херсонщині, про якого досі нічого невідомо.
Ви самі відповіли на це питання – з 28 березня нам нічого невідомо [про Олександра Бабича]- ні місце його перебування, ні в якому він стані. Громада вболіває, колеги вболівають за нього. Ми сподіваємося, що все ж таки вдасться побачити його і продовжити ті надбання, які розпочаті його командою і ним.
Виконуєте обов’язки міського голови саме ви з цього періоду?
Так, після 28 числа, з наступного дня, взяла на себе відповідальність, аби ми мали можливість продовжити роботу органів місцевого самоврядування.
Якийсь час ви працювали в окупованій Голій Пристані. Розкажіть про це трохи.
В Голій Пристані я працювала з початку окупації (Гола Пристань перебуває в окупації з кінця березня 2022 року, – ред.), і от у Кривому Розі я перебуваю десь місяць (інтерв’ю записувалося 15 вересня, – ред). До того часу я продовжувала підпільними методами утримувати структури освітянської галузі, соціальної галузі. Як би нам важко не було, але спрацьовувала жіноча хитрість – залишилися керувати одні жінки.
Зараз місто кероване, фінансування галузей є?
Так, галузі всі фінансуються. Із сьогоднішнього дня у нас розпочався освітній процес – ми створили на підконтрольній території три опорних заклади, до яких сьогодні долучилися педпрацівники, які перебувають тут чи закордоном і можуть продовжити навчальний процес.
Скільки шкіл працює?
Три опорні заклади. Керівники цих закладів на підконтрольній території, то ми доєднали тих працівників, які виїхали. Ці заклади провели набір дітей – провели велику роботу у цьому напрямку.
Нам відомо, що у Голій Пристані окупанти запустили свою школу. Що ви про це знаєте?
Там є у нас така собі пані Черемісіна, вона називала себе першим заступником голови адміністрації, то у неї погляди були на цю школу з самого початку. Напевне тому, що це заклад, в якому вона навчалася. Перша школа, міський ліцей також запустив роботу, але там до 80 дітей.
Тобто цифра 750, яку озвучили окупанти по відношенню до кількості дітей, які погодились навчатися – це брехня?
Так. Працює ще Голопристанський ліцей №2. Раніше він називався гімназією, там також дуже мало діточок – в основному це 1 клас і 11. І також ще Новозбур’ївський опорний ліцей – там діти під примусом пішли.
Хто вчиняв цей примус?
На території населеного пункту перебуває багато військових. Тому та влада, яка зайняла приміщення старостинського округу якраз і виконує всі ті “доручення”, які перед ними ставлять.
Ці окупаційні органи влади – як ви оцінюєте – можуть вони працювати чи ні?
Судячи з того, який там контингент, то скоріше за все, це ілюзія створення взагалі якоїсь роботи. Їхнє основне завдання – це роздати пенсії. Вони намагаються здійснювати моральний тиск і підкупити людей. Але люди мусять іти отримувати цю допомогу, бо виживати необхідно – заблоковані банківські можливості отримати допомогу.
Скільки у місті, за вашими оцінками, залишилося людей?
Місто налічувало 14,5 тисяч населення. У громаді – 34 тисячі.
У Голій Пристані виїхало до 85% людей.
Світлана Лінник
Зустріти там можна когось у ринкові дні, коли люди приїжджають із района, бо це для них чи не єдина можливість придбати якісь ліки, продукти.
А так фактично Гола Пристань – безлюдне місто?
Безлюдне. Коли я там перебувала, то десь на 13 годину місто ставало пустим. Зараз мабуть ще раніше. Люди прийшли скупилися на ринок і все, більш нікого нема.
Зрозуміло, що основна причина виїзду – окупація. Але чому іще люди їдуть?
Немає роботи, немає статків, молодь не має можливості жити так, як вони звикли. Іде моральний тиск – забирали молодих хлопців, зараз забирають усіх – катують, вимагають якісь зізнання. Останній випадок – нашого спеціаліста виконавчого комітету тримали 14 днів. Його катали по всьому Скадовському району, він пройшов величезні випробування, але слава Богу, що він лишився живий.
Виїжджають в основному з міста, але із сіл – також. Багато медиків виїхало, ми комунікуємо з керівниками медичної галузі, освітянської галузі, відстежуємо у відсотковому еквіваленті, яка кількість населення і спеціалістів покинули територію громади.
Основний рід занять людей, що залишилися в селах – городництво. Вони зараз продовжують зараз цим займатися?
Так, щось продають на ринку, але багато продукції немає можливості реалізувати. Разом з тим, люди намагаються вижити. І якраз за рахунок того, що наш регіон сільськогосподарський, люди мають можливість це робити.
Що люди кажуть з приводу останніх подій (кілька тижнів тому у Голій Пристані обстріляли баржу військових РФ, – ред.)?
Люди бояться, багато про це не говорять, але радіють від того, що сьогодні таке відбулося, відчувають, що наші військові не лишили їх. Мешканці патріотично налаштовані.
Окупанти розповідають, що ЗСУ обстрілюють мирне населення – люди вірять в це?
Українці дуже мудрі люди, вони навчилися розуміти, де правда, а де – брехня. Люди навіть попри те, що телебачення російське, мають можливість відслідковувати інформацію через інтернет і ділитися цим одне з одним. Звісно, є і меншість – та, яка сподівалася на повернення Радянського Союзу.
Ці люди задоволені?
На початку вторгнення вони вірили, що все буде добре. Зараз напевне та радість зникла, бо вони бачать, що спогади про СРСР і те, що коїться зараз – це різні речі.
Молодими вони так і не стали.
Не стали. Їм не повернуть 25 років їхнього життя. Минуле повернути неможливо.
Як починалась окупація? Ми знаємо, що в Голу Пристань не одразу зайшли військові. Чому, як ви думаєте? Я пам’ятаю найперше – привозили їхніх поранених в лікарню.
Їх швидко забрали. Це перші дні, і міський голова особисто приїздив туди і мав можливість побачити їх [російських військових]. Він їм і вказав дорогу – тобто в зворотньому напрямку – щоб вони поверталися туди, звідки приїхали – їх тут не чекають. Це було 24 лютого, в ніч. Більше до нас не заходили. Техніки дуже багато їхньої було, окупанти базувалися по населених пунктах, але в місто не заїжджали. Чому? Не знаю, наші здогадки – наш міський голова – він амбіційний такий, патріотично налаштований, про нього чутки ходили і серед працівників ФСБ, то вони вивчали наші настрої, бо в нас і мітинги були проукраїнські, і була підтримка людей страшенна. І от 28 березня місто жахнулося. О 6:30 ми прокинулися від страшного гулу, коли Гола Пристань була окупована, перекриті всі в’їзди-виїзди, вулицями йшли військові РФ, з важкою технікою.
Це через місяць, коли вже опору ніякого не було.
Вони [окупанти] боялися страшенно. Але з того часу почалися поселення військових. Заїхали в санаторій “Гопри”, почали хлопців забирать, патріотично налаштованих, АТОвців, тих, хто колись працював в правоохоронних органах.
Старосту Старої Збур’ївки Віктора Маруняка забрали.
Так, його першого забрали.
Теж мабуть окупанти знали про нього.
Так, він був і залишається патріотом. Вороги з політичної точки зору вказали саме на нього – спочатку вони програли виборчий процес, а потім…
Ми цих людей знаємо, ми писали про них 8 років тому. Фактично це те, як не зробила свою роботу СБУ. А от в самій Голій Пристані чому так мало колаборантів? З чим ви це пов’язуєте?
Напевне з тим, що працівники бюджетної сфери лишилися і працювали поряд із очільником нашого міста 7 років. Це потужна команда, люди, які були патріотами і свого міста, і своєї держави. Дуже мало тих, хто перейшов на сторону окупанта. Аналізуючи, можу сказати, що це люди, які прийшли працювати за останній рік-пів року після об’єднання, коли Скадовський район створили. І всі – працівники державної сфери…
Гауляйтера привезли з Херсона. У нього пара заступників місцевих.
За одну точно знаю.
Щодо бюджету – що зараз являє собою бюджет окупованої Голопристанської громади?
24 лютого ми встигли провести сесію і внести зміни до бюджету, і та видаткова частина, яка була запланована, саме з нею ми і працюємо, зміни ніякі відтоді не вносилися. Коштів у нас достатньо, щоб мати можливість підтримувати бюджетну сферу, освітянську галузь за рахунок тих надходжень, які сьогодні є. Ми економимо кожну копійчину, щоб якомога довше підтримувати людей, які не мають доходу і перебувають в окупації.
Тобто люди будуть отримувати заробітну плату?
Так. На наступний рік уже будемо дивитися уже по тому проекту бюджету, який подали. Будемо дивитися по тим цифрам, які відносяться до нас – які доходні частини, звідки вони будуть і т.д.
Податки надходять мінімальні?
В основному – з доходу фізичних осіб. Деякі підприємці сплачували єдиний податок. Ті доходи, на які ми розраховували – ми їх недоотримали. Це доходи з військових. Сподіваємося, ми це питання вирішимо і матимемо можливість продовжити співпрацю з нашими військовими, яких ми повсякчас підтримували фінансово.
Дякую. Сподіваюсь на наступну зустріч уже в нашій Голій Пристані.
Звичайно.