Вулиця Старопортофранківська в Одесі. Тут у приміщенні Південноукраїнського національного педагогічного університету імені Ушинського розташований Veterans Hub Odessa – організація ветеранського простору.
Світло – це перше, що тебе зустрічає, тільки-но ти стаєш на поріг хабу. Білі стіни, досить просторо, відчутна енергетика спокою та підтримки. Трохи метушні. Дівчата, які обговорюють свої робочі питання.
-А де тут виставка?
-О! Проходьте, вона в наступному залі.
У не менш світлій залі, з частково скляними стінами, розміщена виставка робіт херсонської художниці Світлани Юрʼєвої. На тій самій скляній стіні постають окремі ілюстрації, виконані в техніці акварельного живопису.
«50 відтінків зеленого» – саме так назвала свою добірку ілюстрацій авторка.
Цікава назва! Як виникла ідея її створення і що надихало?
Перебуваючи в Одесі, я чи не щодня бачу військових: хто на реабілітації, хто з інших причин. Кожного разу, дивлячись на них, мені хочеться сказати їм “дякую”. Але промовити слова подяки саме словами чомусь важко. Тому у мене постало питання до самої себе, як саме я це можу зробити. Що цікаво, я маю багато друзів військових, і їм я можу сказати дякую, а людям, причетним до майбутньої перемоги, – не можу. Вирішила, що буду робити це через малюнки – для мене це найкращий шлях.
Тобто відтінки зеленого – це про камуфляж?
Це відтінки того зеленого, які ми бачимо на автівках, на хлопцях, дівчатах…
Озираюсь і бачу, що кожна ілюстрація – це окремий сюжет. Довершена історія, дуже схожа на реальне життя. Питаю у Світлани, що саме її надихало.
«Кожен сюжет – це своя історія. Перший сюжет був про NLAW, він має двозначну назву, підписано «Мій коханий». NLAW нам допомогли в перші дні повномасштабного вторгнення.
«Не бійся, відмиємо» – це домашня така ілюстрація, вона близька до тих, хто повертається додому на день чи два. Вони дійсно намагаються відмити той запах війни.
«Додому» – теж така ілюстрація, яка викликає в мене приємні спогади. Я бачила на 8 березня, як хлопці повертаються буквально на ніч, тягнуть букети, торти, дітям великі класні іграшки.
Кожна ілюстрація має свою історію. Деякі ілюстрації – про справжніх людей. Це поет і військовий Павло Вишебаба. Він пише класні вірші і їх не можна не читати.
Є люди, які можуть себе впізнати. Наприклад, робота є “Хлопець в окопі”.
В основу лягла фотографія конкретної людини і він себе впізнав. Сказав: «Схоже на мене». Я сказала: «Так, майже ти».
Навіть для роботи «Студент» прототипом став Оксен Лісовий (військовий, наразі міністр освіти та науки України, – ред.). На ілюстрації він читає Кобзаря», – каже Світлана.
Чи ця кількість ілюстрацій вже повна, чи є ще в планах додати кілька робіт?
Ні, не завершена. Вчора народилася одна ілюстрація, сьогодні, ще три висять в одеському Залі художника на Торговій, 2. З кожним днем ілюстрацій стає все більше, тому виникла потреба експонувати саме репродукції, оскільки хочеться, щоб ілюстрації виставлялися одночасно в декількох місцях.
– Чому саме акварель?
Я такий автор, який любить різні підходи. Але акварель я називаю своєю маленькою медитацією. Це така техніка, яка одночасно дуже складна, але для мене вона лікувальна. Ще є момент: мої знайомі, які ходили вчитися до мене малювати, коли почалося вторгнення мусили полишити свій дім, і перше, що вони брали з собою – саме акварель. Вони не професійні художники, однак вони розуміли, що без цієї частинки творчості вони не зможуть.
А як розумієте, що картина довершена?
Я люблю деталі. Наприклад, на одній з картин можна побачити коробку «Нова Пошта». В дійсності, набагато більше часу йде на те, щоб створити картину у себе в голові. На переніс образу на папір йде менше. Поки я повністю не побачу її, вона не переходить на папір. Тож деталі можу шукати довго, уточнювати у друзів військових, дивитись довкола.
Саме завдяки військовим ця серія робіт почала виставлятися.
«До мене прийшов мій товариш і каже: «Давай виставимо. Хлопці побачать – їм буде цікаво». Тому саме військові мене кожен стимулюють творити далі. Я прошу їх розповідати свої історії», – каже Світлана.
Сама Світлана – херсонка. З 5 років вона малює, все життя у неї пов’язане з цим видом творчості. Херсон обожнює, а тому мріє повернутись додому. Цікавлюсь, чи планує відкрити виставку й там.
«Так, але не сьогодні. Звісно, з безпекових питань. Херсонці можуть ознайомитись з моїми роботами або через екран смартфону, або відвідати виставку в Одесі чи іншому місті, або замовити собі листівку з ілюстрацією. Настане час, і ми зберемося всі разом в Херсоні. Це обов’язково буде», – говорить Світлана.
Насправді, репродукції робіт Світлани Юрʼєвої можна купувати чи організувати виставку робіт та збір коштів на потреби ЗСУ у своєму місті.
«Ці репродукції можуть приїхати за бажанням будь-куди. Можна виставити мої роботи і провести аукціон, у якійсь іншій формі продавати чи просто виставляти і збирати гроші, або проводити арт-терапію. Я підтримаю», – наголошує Світлана.
Наталя Майстренко
