Хоча служителька Феміди вже давно пересіла на лаву підсудних, однак із роботи її не відрахували. Тільки через 2 роки дисциплінарний орган дійшов висновку, що настав час звільнити робоче місце. Щоб захиститися, жінка проаналізувала недоліки в роботі слідчих органів, однак на власній доброчесності не наполягала.
Два роки роздумів
Ще на початку жовтня 2018 року на Олену Живцову з Каланчацького районного суду Херсонської області поскаржилося Національне антикорупційне бюро. Суддю обвинуватили в тому, що вона взяла 5000 грн. хабара, аби вирішити питання про звільнення від адміністративної відповідальності порушника.
До цього часу Вища рада правосуддя неодноразово відсторонювала жінку від роботи через обвинувачення в корупції. Її справа була однією з перших, яку взяв на розгляд Вищий антикорупційний суд. Але дисциплінарного покарання суддя не діставала. Лише тепер, після двох років роздумів, варто чи ні розглядати скаргу від НАБУ, дисциплінарна палата дійшла висновку, що настав час для застосування стягнення.
ДП хотіла розглянути справу ще в лютому, але суддя та її захисник клопотали про відстрочення. А потім був карантин, так і дотягнули до червня. Під час засідання, в якому О.Живцова та її адвокат узяли участь онлайн, вони знову пропонували перенести розгляд дисциплінарної справи, доки не вирішиться доля кримінальної, яку досі слухають у ВАКС.
Також сторона захисту забажала, щоби члени ДП викликали для допиту осіб, які визнані свідками в кримінальній справі. Також судді хотілось би віч-на-віч зустрітися зі скаржником, який на засідання в той день не прибув. Однак побажань зхаконниці члени ВРП не задовольнили і справу таки розглянули.
«Таксист»-спокусник
Злощасний порушник порядку провадження господарської діяльності виринув у кар’єрі жінки наприкінці лютого 2018 року. Він підвозив, за його словами, друзів, а його зупинила поліція, запідозривши в підробітку таксистом.
Півтора місяця пройшло від того часу, як протокол потрапив до рук О.Живцової, і вона закрила справу, не побачивши складу правопорушення, відповідальність за яке передбачено в ст.164 Кодексу про адміністративні правопорушення. Поки жінка шукала склад проступку чи його відсутність, сам порушник звернувся до прокуратури із заявою, що від нього вимагають хабар.
Того ж дня заяву прийняли, а особу допитали. Чоловікові дали мічені 5000 грн. на підношення служительці Феміди та простежили за тим, як він їх дав. Під час здійснення контролю за скоєнням злочину у формі спеціального експерименту записали відео, на якому видно, що законниця позапроцесуально спілкується з порушником, після чого чоловік отримав бажане рішення про закриття провадження від секретаря судового засідання.
У день, коли відео було записано, детективи провели санкціонований обшук і в службовому кабінеті судді вилучили мічені купюри в сумі 5000 грн. Зберігалися вони в шухляді робочого столу в книжці «Кодекс України про адміністративні правопорушення».
У липні судді вручили обвинувальний акт, а в жовтні ВРП відсторонила її від здійснення правосуддя до набуття законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження. Через рік обвинувальний акт потрапив до ВАКС і розпочався судовий розгляд справи про хабарництво.
Штраф – у кишеню
О.Живцова без бою здаватися не захотіла й за посаду вирішила боротися до останнього. Вона заявила, що скаржник цілеспрямовано приховує від ВРП важливу інформацію: особа, в якої жінка вимагала хабар, насправді не хто інший, як агент-провокатор, а те, що з нею відбулося, – таємна провокаційна поліцейська операція.
Володарка мантії наполягала, що під час розгляду дисциплінарної справи необхідно взяти до уваги практику Європейського суду з прав людини про використання таємних агентів як метод законного розслідування для боротьби із серйозними злочинами. Цей метод вимагає, щоб чіткі, відповідні й достатні процесуальні гарантії відмежовували дозволену поведінку поліції від провокування злочину, оскільки суспільним інтересом не можна виправдати використання доказів, здобутих шляхом підбурювання з боку поліції. А саме це й відбулося в її випадку.
Порушник, котрий відкупився від стягнення невеликою сумою, не подавав та не мав наміру подавати заяву про залучення його як потерпілого в кримінальному провадженні. Отже, злочин не завдав йому навіть моральної шкоди. А той факт, що НАБУ чи прокуратура не стали оскаржувати рішення О.Живцової в апеляційному суді, начебто свідчить про його законність.
Також жінку не влаштовує, що повідомлення про підозру їй вручив не Генеральний прокурор і навіть не його заступник, а один із прокурорів САП. На її думку, оскільки на той момент законодавство передбачало, що саме перші особи прокуратури мають оголошувати про підозру судді, це означає, що відповідного повідомлення законниця не отримала. Отже, обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні скеровано до суду стосовно особи, якій ніколи не повідомляли про підозру.
Крім того, О.Живцова наголосила, що дисциплінарну справу проти неї слід закрити. Адже від моменту отримання скарги пройшло вже 2 роки, а законодавство передбачає лише 60 днів на її розгляд.
Попри активний захист, суддя не стала заперечувати, що взяла ті злощасті 5000 грн. Члени ВРП звернули на це увагу у своєму рішенні щодо суддівського майбутнього О.Живцової. Тому в рішенні ДП наголошено, що факт позапроцесуального спілкування судді та порушника в них не викликає жодного сумніву.
Палата не може досліджувати питання правомірності підозри або давати оцінку обвинуваченню, з’ясовувати, наявна чи відсутня вина у вчиненні кримінального правопорушення. Проте ДП оцінила дії судді під час розгляду справи. І вони не були зразковими.
Матеріали адмінсправи дали змогу дійти висновку, що жінка в день прийняття рішення судового засідання не провела. Вона не оголосила складу органу, який розглядатиме справу, не встановила особи порушника, не роз’яснила йому прав та обов’язків. Не просила й дати пояснення щодо порушення. На думку членів ВРП, це спростовує її твердження, що в кабінеті відбувався саме судовий розгляд справи, а не позапроцесуальне спілкування.
У протоколі про адмінправопорушення міститься пояснення винуватця, написане від руки. «Їхав з друзями. У зв’язку з поганою погодою вирішив підвезти. Незаконно затримали». Жодних інших письмових доказів невинуватості в матеріалах справи нема. Утім, законниця стверджує, що чоловік усно їй пояснив, що господарською діяльністю не займається, тож і порушень не вчиняв.
При цьому, якщо вірити слідству, спілкування в кабінеті судді стосувалося зовсім іншого – обговорення та узгодження розміру штрафу. Законниця запропонувала сплатити штраф в узгодженому розмірі їй особисто, натомість вона закриє справу. «Суддя О.Живцова свідомо вчиняла дії, спрямовані на звільнення особи від адмінвідповідальності, задля отримання особистого майнового блага, що є очевидним, грубим і свідомим порушенням стандартів безсторонності суду та етичних норм поведінки судді», – ідеться в рішення ДП про звільнення зазначеної особи з роботи.
Разом з тим вона й так уже понад рік не виконує покладених на неї обов’язків. Адже її відсторонили ще тоді, коли обвинувальний акт потрапив до суду. Проте в разі виправдання за пред’явленим обвинуваченням у жінки не буде підстав вимагати відшкодування заробітку, втраченого за час відсторонення.
