Львівський потяг з Херсона йде на невеликій швидкості, гріючись на весняному сонці. Він тягне всього два вагони — їх приєднають до основного потяга вже в Миколаєві. Попереду у потяга порожня платформа – як в ілюстраціях до старої радянської книжки про партизана Льоню Голікова.
Потяг неквапливо проїхав крізь побиту уламками будівлю станції без вивіски. Це – станція Копані на самому кордоні із Миколаївською областю – та однойменне селище. Населений пункт входить до складу Посад-Покровського старостату.
Вірніше, входив до 2022 року. Тоді тут жило кілька десятків людей. На станції було декілька багатоквартирних та приватних будинків. Навесні 2022 року Копані стали передовою. Саме тут українські воїни зупинили росіян, які рухалися на Миколаїв.
“Копані відбудовувати не будуть. В президентську програму потрапило тільки Посад-Покровське. Я думаю, люди там позабирають сертифікати”,- каже помічниця старости Лариса Соколова
За її словами, до війни тут проживало приблизно 20 людей, зараз обліковується 10 мешканців, яким привозять дрова та гуманітарку, але за декілька годин зйомок ми не побачили жодної людини.
Інколи повз руїни Копанів проїздять автомобілі та навіть маршрутки з сусіднього Мирного.
Будівля станції пошкоджена, але не зруйнована, а в кабінеті касира навіть висить чийсь забутий на вішалці піджак. Хоча навкруги все нагадує про бої, які точилися тут півтора роки тому.
Раніше на станції зупинялися приміські поїзди, які рухалися з Миколаєва на станцію Вадим та до Кривого Рогу, тож у мешканців Посад-Покровська і навколишніх сіл була можливість потрапити в населені пункти значної частини Херсонщини. Наразі Херсон відрізаний від тимчасово окупованої частини Херсонщини, а до Кривого Рогу, навіть при бажанні, запустити потяг неможливо, адже залізничний міст біля Старосілля частково зруйновано.
Про долю людей, які жили поряд зі станцією нам нічого дізнатися не вдалося.
Їхні будинки перетворені в руїни. Активність бойових дій була такою, що кульові отвори та дірки від уламків вкривають всі ворота, залишки дахів та стін. У дворі двоповерхівки бачимо залишки гаража та старі “жигулі”, які буквально розмазані по землі.
Цей будинок, як і сусідні – зруйновані майже вщент. На руїнах лежать побутові речі його мешканців. Розбитий магнітофон, недешевий чохол для спінінгів Flagman, жилет залізничника. Очевидно, що жильці цих квартир не встигли вивезти всі речі і навіть старі “жигулі”. Після звільнення Копанів забирати вже не було чого.
Трохи далі, на околиці села, бачимо вцілілий паркан, а за ним – трохи відновлений будинок. Його перекрили тарпауліном, хоча стіни зі сторони, що виходить на Херсон, поруйновані. Скоріш за все, це саме той будинок, в якому офіційно обліковуються мешканці. Але вдома нікого ми не застали.
Через дорогу від руїн та напівруїн зеленіє озимими поле. Його розмінували ще торік, тоді ж обстежили і руїни села. Уздовж поля йдемо до “містоутворюючого” обʼєкту — залізничної станції. По всьому видно, що це був потужний транспортний хаб із диспетчерською, ваговою, вантажним терміналом та навіть залою очікувань для пасажирів.
Основна будівля станції дивом встояла – її стіни побиті уламками, дах вже перекрили, а розбиті вікна зашили плівкою та ОSB-плитами. Але всередині все більш-менш ціле. Через віконце каси навіть видно, що хтось зі співробітників залишив на вішалці піджак. У сусідній будівлі, частково зруйнованій після прямого влучання, в кабінетах лежать кашкети залізничників та особисті речі.
Чи відродиться залізнична станція, поки невідомо, але зовсім поряд буяє життя. Буквально в декілька сотнях метрів за залізницею селище Мирне — це вже Миколаївська область. Будинки тут почали відбудовувати, хоча руїн ще досить багато.
Фото: Сергій Нікітенко, Максим Кирпенко
Дана публікація була підготовлена за підтримки Фонду “Партнерство задля стійкості України”. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “Херсонська обласна агенція громадської журналістики МІСТ” і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.