Зараз в Херсоні і на правобережній частині області є чимало місць, які дещо нагадують «зони» з відомої повісті Стругацьких «Пікнік на узбіччі» і знятого по ній фільму «Сталкер». Нагадують насамперед тим, що небезпека чатує там на кожному кроці. Одне з таких місць – Воєнка – один з найнебезпечніших мікрорайонів прифронтового Херсона.
Військовий форштадт (історична назва Воєнки) колись був передмістям Херсона, що виникло одночасно з містом на схід від фортеці і було місцем розселення відставних військових, розміщення військових полків і будівельних команд. Сучасні межі Військового форштадту: парк Слави, парк Херсонська Фортеця і вулиці Університетська і Чорноморська.
Зараз ці межі відділяють менш небезпечну частину міста від дуже небезпечної. Тобто, небезпечно в Херсоні усюди, але – по-різному.
Воєнка, як і інший мікрорайон Херсона, Острів, відноситься до прибережних територій міста, найбільш постраждалих від повені, яка сталася 6 червня 2023 року внаслідок підриву російськими військовими греблі Каховської ГЕС.
Але Воєнка – не безлюдна місцевість. Є місцеві мешканці, які не залишили свого житла навіть у нинішній ситуації. І є в Херсоні люди, які, попри величезну небезпеку, допомагають мешканцям мікрорайонів міста, розташованих майже впритул до лінії фронту. Ці люди дещо нагадують головного персонажу названих вище повісті і фільму, але на відміну від нього живуть або працюють на небезпечній території не заради власних інтересів.
«Маяк відродження»
Благодійний фонд «Маяк відродження» допомагає мешканцям мікрорайону боротися з наслідками ворожих обстрілів: волонтери привозять OSB-плити і роблять тимчасовий ремонт пошкоджених будівель, тобто, закривають плитами вибиті вікна і пробиті дахи. Якщо цього не робити, пошкоджений будинок дуже швидко зруйнується внаслідок опадів і перепаду температур.
Волонтери – єдина надія мешканців Воєнки, бо в цей мікрорайон через його близькість до лінії фронту і тому – величезну небезпеку перебування там не їздять працівники Херсонської комунальної аварійно-рятувальної служби, яка допомагає містянам з тимчасовим ремонтом пошкоджених будівель.
З екстрених служб у цей небезпечний мікрорайон приїздить хіба що Швидка допомога. Наприклад, нещодавно, як волонтери фонду «Маяк відродження» розповіли зі слів місцевих мешканців, Швидка оперативно прибула для госпіталізації чоловіка з підозрою на інсульт.
Не зважаючи на небезпеку, Воєнка не обезлюдніла після деокупації Херсона і початку обстрілів міста російськими військовими. На вулиці Перекопській можна побачити машини і перехожих (набагато, але люди там – не рідкість), але якщо рухатися до Дніпра, то все менше зустрічається перехожих і все більше – зруйнованих або занедбаних будівель.
Чимало подвір’їв, розташованих біля річки, заросли хащами. Якби National Geographic Channel вирішили зняти продовження своєї відомої стрічки 2008 року «Земля: Життя без людей», то херсонська Воєнка стала б чудовою локацією для таких зйомок, і не було б потреби у комп’ютерному моделюванні збезлюднення.
Втім, ця частина Херсона зараз занадто небезпечна для зйомок там фільму. Та й заради справедливості варто зазначити, що навіть біля Дніпра Воєнка не зовсім знелюднена.
– Ось щойно повернулися з Воєнки, – говорить волонтер благодійного фонду «Маяк відродження» Олександр Манченко. – Зателефонувала квартальна, попросила закрити вибиті вікна в одному з будинків. Цього разу довелося працювати дуже швидко. Власне, ми там завжди працюємо швидко, бо мікрорайон – дуже небезпечний. Але цього разу над нами «висів» дрон-спостережник. Припускаю, що російський. Оператор дрону бачив, що ми – мирні люди, і тому, сподіваюся, ні у кого не було наміру нам нашкодити. Але сам факт присутності в повітрі «ока» ми розцінюємо як потенційну загрозу і в такому разі намагаємося максимально убезпечити себе.
За словами Олександра, волонтерам доводилося і потрапляти під ворожі обстріли. Тоді кидали роботу і ховалися там, де дозволяла місцевість: інколи просто у якісь заглиблення чи під стінки, інколи поблизу були підвали.
Волонтер розповідає, що майже кожен ремонт починається з того, що операторам спостережних дронів, які зависають над чоловіками, показують на OSB-плити і інструмент, даючи таким чином зрозуміти, що у людей, які прибули у небезпечну територію, – суто мирні наміри.
Виїзди волонтерів на Воєнку можна прирівняти до бойових вилазок військових. Виїжджає команда, яка відносно добре знає місцевість і у разі обстрілу може швидко зорієнтуватися і прийняти рішення: швидко поїхати і повернутися пізніше чи десь сховатися і перечекати. Під час кожного приїзду спочатку оглядається місцевість, визначаються місця, придатні для схованок.
Кожен член команди виконує свої функції, які заздалегідь розподілені. Усе робиться дуже швидко. Після приїзду визначається місце, де краще розмістити авто, щоб вороги не змогли його пошкодити. Іноді найкраще місце для авто розташоване на певній відстані від будинку, де виконуються роботи. Тоді доводиться ще й додатково носити важкі OSB-плити до місця виконання робіт.
Проводяться заміри, нарізаються плити, робиться тимчасовий ремонт. Усе – максимально швидко.
За словами волонтерів, специфіка роботи на Воєнці в тому, що там – лише приватні будинки, які на відміну від квартир зазвичай потребують більшої кількості OSB-плит для закриття вибитих вікон. Також додатковий час витрачається на заміри, бо це ж – не стандартизована багатоповерхова забудова.
Нарізання плит – теж клопітна процедура. До того ж звук «болгарки» на дуже тихій (якщо не враховувати звуків обстрілів) зараз Воєнці створює додаткову небезпеку, бо його чути і на лівому березі Дніпра.
Волонтери кажуть, що їх роботу дуже ускладнюють проблеми з комунікацією: не усі мешканці мікрорайону можуть напряму зв’язатися з фондом, тому замовлення часто передають квартальні, через що іноді не вдається з’ясувати певні деталі на кшталт розміру отворів, які треба закривати плитами.
Тимчасовий ремонт постраждалих внаслідок обстрілів будівель – не єдиний напрямок роботи благодійного фонду «Маяк відродження».
– Ми надаємо тим, хто у цьому потребує, допомогу продуктами, засобами гігієни, одежею, засобами для догляду за важкохворими людьми, проводимо для херсонців освітні заходи. Звісно, характер і розмір допомоги, яку надає фонд, залежать від небайдужих людей, які допомагають нам, – каже Олександр.
За його словами, тимчасовий ремонт пошкоджених будівель благодійний фонд може проводити завдяки допомозі однієї з одеських компаній.
А роблять тимчасовий ремонт херсонці.
– Наші волонтери, – розповідає Олександр Манченко, – усі – херсонці. Ми перебували тут під час окупації міста, чекали на його визволення. А після визволення кожен з нас прийняв для себе рішення залишатися у місті за будь-якої ситуації, щоб бути корисним, допомагати людям.
Олександр та його соратники кажуть, що вірять у хороше майбутнє Херсона, у те, що місто вистоїть, і з настанням мирного часу вони братимуть активну участь у відновленні міста.
Сергій
Сергій (справжнє ім’я чоловіка на його прохання не називаємо) – один з тих небагатьох теперішніх мешканців Воєнки, хто – не пенсійного віку і перебуває в непоганій фізичній формі.
Мимоволі напрошується аналогія з головним персонажем фільму «Сталкер» – людиною, що навчилася виживати в агресивному середовищі. Але на відміну від кіногероя цей херсонець залишається на небезпечній території не заради власних інтересів.
– Щоразу, – розповідає чоловік, – коли йду у якихось справах у місто, обходжу перед цим сусідів, питаю, чи не треба їм чогось. Переважна більшість теперішніх мешканців Воєнки – люди поважного віку. У нас через постійні обстріли не працюють ані магазини, ані аптеки. Пенсіонерам дуже важко йти у віддалену для них частину Херсона за продуктами або ліками, а комусь вік і здоров’я взагалі не дозволяють такі «прогулянки». Громадський транспорт на Воєнці не ходить через небезпеку. Для служб таксі нас «не існує»: неможливо викликати ні за які гроші. Тому допомагаю, як можу.
Зараз у мікрорайоні живуть переважно дуже немолоді люди, які попри що не хочуть залишати свої будинки, не уявляють себе ще десь, окрім Херсона. А також трапляються такі «сталкери» як Сергій.
Під його опікою – не тільки літні мешканці Воєнки, а ще й дванадцять собак і стільки ж кішок:
– Знайомі виїжджали, просили доглянути за твариною – одні, другі, треті… Хтось допомагає на корм для тваринок, у когось такої можливості немає. Доводиться купляти корм за власні гроші і просити благодійні організації про допомогу.
Чоловік розповідає, що тварини страждають від обстрілів не менше за людей:
– Доводилося возити до ветеринара пораненого собаку і поранену кішку. В першому випадку лікування коштувало тисячу гривень, в другому – 1100. Не подумайте, що, розповідаючи про це, я сподіваюся на грошову допомогу для себе. У мене є заробіток. А ось якщо якісь благодійники мають можливість допомогти кормом для собак та кішок, прийму з великою вдячністю, бо потреба у цьому – завжди велика.
Онлайн-видання МОСТ зв’язалося з херсонськими благодійниками, і завдяки їм чоловік отримав допомогу кормами для тварин.
Це була свого роду спецоперація. Переданий благодійниками корм для тварин небайдужа і смілива мешканка Херсона привезла на Воєнку і залишила у заздалегідь узгодженому місці у відносно безпечній частині мікрорайону. А Сергій приїхав туди на велосипеді і забрав допомогу.
Ми дуже вдячні усім причетним до цієї доброї справи. А якщо хтось теж бажає надати допомогу, внизу тексту є контакти для зв’язку.
Прибережну частину Воєнки російські військові обстрілюють переважно з мінометів калібру 82 і 120 міліметрів. Були і влучання артилерійських снарядів.
– Під час обстрілів, – каже Сергій, – немає часу добігти до підвалу. Коли чуємо звук пострілу з лівого берега, просто падаємо на підлогу або на землю, якщо – не вдома. Бо відстань від російських позицій до нас – дуже невелика. Між пострілом і прильотом проходить зовсім небагато часу: бахнуло на тому березі, і майже одразу після цього – у нас.
Над мікрорайоном постійно кружляють дрони-розвідники: і українські, і ворожі. Зараз мешканці дуже бояться ударних дронів: FPV та тих, які скидають вибухівку. Вже деякі будинки постраждали від цього.
Сергій каже, що не чув про факти скидання з дронів вибухівки на мешканців Воєнки, але одного разу сам мало не став жертвою цього.
Він розповів, що одного разу, перебуваючи на вулиці, почув над собою характерне дзижчання дрона. Підняв голову, і побачив, що це – дрон, який скидає вибухівку, і, мабуть, зараз його оператор готується скинути її на чоловіка. Але не зробив цього, бо прибігли п’ять собак і почали притискатися до людини. І дрон улетів, скинувши потім вибухівку біля понівеченої обстрілами будівлі Херсонської обласної бібліотеки ім. Гончара.
Ось такі, можна сказати, містичні випадки трапляються в одному з найнебезпечніших мікрорайонів Херсона.
Під час підготовки тексту стало відомо, що у будинок Сергія влучив ворожий снаряд. Чоловік та усі члени його родини вціліли. Сергій говорить, що з’явилася підстава святкувати другий день народження. А ось будинок зруйнований.
Тому зараз, як каже Сергій, поки не вирішене питання про те, чи і далі він та його родина житимуть в Херсоні. Зараз родина живе в більш безпечній частині міста. Але чоловік не кидає напризволяще тварин, якими він опікується: їздить на Воєнку годувати їх. Тому якщо у когось є можливість допомогти цій добрій справі (надати корм для собак та кішок), пишіть на акаунти онлайн-видання МОСТ в соцмережах або в Telegram. А ми зконтактуємо вас з Сергієм.
Автори: В’ячеслав Гусаков, Олена Гнітецька.
Ми створили цей матеріал як учасник об’єднання “Вікно Відновлення”. Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win
Дякуємо волонтерам благодійного фонду «Маяк відродження» за надані фото.
