У селі Борозенське, адміністративному центрі Борозенської сільської громади Бериславського району Херсонської області, скоро відкриється сучасна лікарня, у яку перетворюється збудована ще у 1954 році амбулаторія. А на відстані 36 кілометрів на території тієї ж громади розташоване село Дмитренка, понад 150-річна історія якого, можливо, закінчилася у 2022 році. Зараз це село – порожнє: мешканці були змушені виїхати через війну та окупацію, а не повертаються, бо територія населеного пункту ще не розмінована. Такі вони – особливості прифронтової Херсонщини.
Борозенська громада оговтується після дев’яти місяців окупації та інтенсивних боїв за визволення цієї території. У Борозенському серйозно постраждали усі адміністративні і громадські споруди, більшість житлових будинків. Важкі наслідки мали війна та окупація для інших населених пунктів громади. Так, у селі Нова Кубань повністю зруйнована школа. Село П’ятихатки хоч і не спорожніло, на відміну від Дмитренки, але там зараз живе 19 людей при довоєнній кількості мешканців – 127.
– В усіх населених пунктах нашої громади, де живуть люди, відновлені електро- та водопостачання, – каже заступниця начальника Борозенської сільської військової адміністрації Галина Кузьміна.
За її словами, до 24 лютого 2022 року населення Борозенської громади становило 3800 людей. Зараз мешкає 2300, з яких 400 – вимушені переселенці, які приїхали з Берислава, Нових Каїр, Каїр, Милового, Качкарівки, Дудчан, інших прифронтових населених пунктів, які щоденно зазнають ворожих обстрілів.
У Борозенському та інших населених пунктах громади активно йде відновлення громадських будівель, житла. В адміністративному центрі найбільш значущий об’єкт – лікарня.
– Під час окупації села, – розповідає Галина Кузьміна, – російські військові розміщувалися саме в амбулаторії, бо там є добре облаштований підвал. Тому під час боїв за визволення села лікарня дуже сильно постраждала. Зокрема, довелося повністю відновлювати дах, двері і вікна. На сто відсотків замінені каналізація та електропроводка. А загалом будівля капітально ремонтується, оновлюється. Зараз виглядає так, що й не скажеш, що вона збудована у 50-ті роки. У новій лікарні будуть кабінети лікарів – сімейного і стоматолога. Щодо останнього, то він працював у нас і раніше. На щастя, обладнання кабінету збереглося. Окрім того, в оновленій лікарні є кабінети для проведення щеплень – дитячий та дорослий, інші кабінети для медичних процедур. Є терапевтичне відділення зі стаціонаром на 10 ліжкомісць. Створені умови для людей з інвалідністю. Буде там і станція швидкої допомоги. Зараз виконано вже 80% робіт з відновлення лікарні.
Вартість цього об’єкту – 28,4 млн грн. Фінансуються роботи з обласного бюджету.
Як розповіла заступниця начальника Борозенської сільської військової адміністрації, також відновлюється котельня, яка раніше опалювала лікарню та школу. Там встановлюється модульне газове обладнання. Поки котельня опалюватиме лише лікарню, але в планах місцевої влади на найближче майбутнє – і відновлення школи.
– Зараз в нашій школі, – каже Галина Кузьміна, – навчаються 312 дітей. Заняття проходять онлайн. Сподіваюся, що наступного року школа перейде до комбінованої форми навчання.
Втім, щоб школа прийняла учнів, її треба відремонтувати, бо будівля теж сильно пошкоджена під час боїв. Щоб розпочати в школі навчальний рік, треба також облаштувати укриття.
– Зараз займаємося цим питанням, – каже заступниця начальника військової адміністрації. – Вже зроблений відповідний експертний звіт.
У сільській військовій адміністрації сподіваються, що до початку 2025-2026 навчального року вдасться привести навчальний заклад в стан, придатний для проведення там занять.
Про російську окупацію Галина Кузьміна згадує не дуже охоче, бо це були вкрай важкі і неприємні часи.
– Десь до липня 2022 року, – розповідає вона, – російські військові використовували села нашої громади як транзитні пункти, а вже з липня постійно тут розміщувалися аж до 11 листопада, коли їх звідти вибили. Я весь час окупації перебувала тут. Звісно, окупанти намагалися схилити мене до співпраці. Довелося піти на певні «воєнні хитрощі», щоб і не співпрацювати, і не потрапити «на підвал».
Як і в багатьох населених пунктах Херсонщини, в Борозенському знайшлися люди, які погодилися на співпрацю із загарбниками. Окупаційну адміністрацію села очолила місцева мешканка Надія Попоніна. Українські правоохоронці інкримінували їй колабораціонізм та державну зраду. Співпрацювали з окупантами і деякі інші мешканці села. Зокрема, сестри Ніна і Олена Каліна брали участь в організації і проведення псевдореферендуму про “приєднання” Херсонської області до Росії, який відбувся у вересні 2022 року.
Попоніна і сестри Каліна втекли з села ще десь за місяць до його визволення. Галина Кузьміна каже, що ці жінки були з тих людей, за якими в Борозенському ніхто не сумує.
Ще одна мешканка села, яка під час псевдореферендуму була членкинею створеної окупантами комісії з його проведення та брала участь у подвірному обході людей, перебуває під вартою в очікуванні суду.
Близько тридцяти мешканців Борозенської громади загинули внаслідок ворожих обстрілів.
Зараз громада намагається повернутися до мирного життя, наскільки це можливо у прифронтовій області.
– Мешканці отримують від благодійних організацій будівельні матеріали: шифер, балки, дошки, OSB плити… Вже близько трьохсот людей подали заявки на компенсації за пошкоджене майно в рамках програми єВідновлення. Ми зараз активно допомагаємо мешканцям готувати пакети документів для участі у програмі. В першу чергу – це документи про право власності на об’єкти нерухомого майна. На жаль, в нашій громаді десь 90% людей не мають повного пакету таких документів, – каже Галина Кузьміна.
Борозенська сільська громада утворена 14 листопада 2017 року в рамках адміністративно-територіальної реформи. До її складу якої увійшли села Борозенське, Кучерське, Садок, Пʼятихатки, Нова Кубань, Стариця, Чарівне, Красносільське, Дмитренка, з адміністративним центром у селі Борозенське. Це село, засноване у 1909 році, – одне з найбільших на Херсонщині. У 2022 році його населення становило понад дві тисячі людей.
Галина Кузьміна каже, що під час російської окупації з громади виїхало близько 60% населення, але після визволення більшість цих людей повернулися, і вони мають намір будувати своє життя саме там, де народилися. Серед них – чимало людей працездатного віку, молоді, сімей з дітьми. Тому є заради кого відновлювати мирне життя.