Знімок літньої жінки, яка, спираючись на ціпок, стоїть біля кліток для тварин на кордоні, стрімко поширився в соцмережах. Користувачі не могли повірити: як так, у 73 роки, після тяжкого поранення виїхати з окупації та ще й вивезти трьох котів і двох собак? МОСТ дізнався як зараз живеться Надії Дубовій з Олешок, яка, попри важкі обставини, здолала шлях на волю.
Все своє життя Надія Дубова прожила в Олешках. Працювала штукатуром-муляром. Діти виросли. Власна квартира у багатоповерхівці. І, здавалося б, попереду чекало одне – спокійна старість у мальовничому містечку на березі Дніпра. Просто біля річки розташовувався будинок доньки. Тут Надія любила бувати дуже часто… Утім, її життя, як і життя мільйонів українців, різко змінила сумнозвісна дата – 24 лютого 2022 року.
Із перших днів повномасштабного вторгнення Херсонщина опинилася в окупації. Менш ніж за 9 місяців ЗСУ визволили правобережжя області, зокрема, Херсон. Втікаючи з обласного центру, який виявився їм не по зубах, російські війська підірвали Антонівський міст, що з’єднував правий та лівий береги Херсонської області. Олешки не просто залишилися в окупації. Місто перетворилося на лінію вогню. Внаслідок обстрілів тут вже давно немає світла і газопостачання. А після підриву окупантами греблі Каховської ГЕС немає й питної води. З кожним днем місто перетворюється на привид. Значна частина жителів звідси виїхали, і навіть колаборанти повтікали до більш спокійної частини лівобережжя та в Крим. У місті залишаються тільки російські вояки і старенькі, які змирилися із життям на прифронтовій території, або ті, кому їхати немає куди.
73-річна Надія Дубова в Олешках залишалася до останнього, попри те, що донька із зятем виїхали ще в перші місяці окупації. Жінка говорить – її тримали домашні тварини, яких не могла кинути напризволяще. Вдома вона мала чотирьох собак і трьох кішок. Своїх чотирилапих врятувала під час потопу у червні 2023-го, коли окупанти підірвали Каховську ГЕС. Пенсіонерка самотужки витягла їх на горище, коли велика вода вже підступала до будинку доньки, де вона на той час жила.
“Хата розташована в самому кінці вулиці, неподалік річки. Цю частину Олешок затопило одразу. Три доби я з собачками сиділа на горищі. Поки не зупинилася течія. А тим часом наші родичі знайшли людей із човном. Із даху нас спускали по відламаній шиферині”, – пригадує Надія Дубова.
Після евакуації із зони затоплення жінка повернулася у свою квартиру в іншій частині міста (район Олімпійський). А будинок доньки у прибережній смузі майже місяць стояв у воді. Добили його обстріли – від оселі практично нічого не залишилося. Під постійними атаками арти і дронів Надія, здавалося б, вже звикла жити і в своїй п’ятиповерхівці. Але 23 серпня сталося непоправне. Під час чергового обстрілу жінка зазнала тяжких поранень. Говорить, із того світу її буквально витягли місцеві лікарі.
“Я тільки вийшла на лоджію, хотіла закрити вікно. Бо постійно обстріли, а кішки сиділи на підвіконні, я хотіла їх захистити від осколків. А тут дрон щось скинув і осколки якраз полетіли на мене. Посікло мені живіт і під плече вдарило, легеню зачепило. Я переживала, що до серця дійде. Стало так боляче. Була внутрішня кровотеча, як виявилося. Я — бігом на сходовий майданчик і стала кричати”, — пригадує жінка.
Сусіди викликали «швидку». Ще тоді в Олешках вона працювала і бригада приїхала. Надію ушпиталили, зробили термінову операцію. Їй видалили селезінку і одну нирку. У лікарні жінка провела майже три місяці. Як розповіла МОСТу донька тяжко пораненої Олена Джерж, після того, що сталося, очевидним було одне — матір із фронтового міста й окупації треба вивозити, всіма правдами та неправдами. Вона відшукала волонтерів, які погодилися вивезти літню жінку після поранення, із п’ятьма тваринами (на той час дві собаки Надії вже загинули внаслідок обстрілів). Також евакуаційна група зазначила, що вивезуть безкоштовно.
Із собою Надія прихопила лише пару альбомів із родинними фотографіями і дві невеличкі сумки з халатами і капцями. Головним же скарбом, який везла з собою, були її «хвостики»: кішки Буся, Маша, Кікі та собаки Боня і Федір.
В евакуаційному мікроавтобусі було 8 людей. В останній момент замінили водія, а новий не знав, що треба везти багато тварин. Але чоловік прийняв таких “пасажирів”. Кішки їхали у кошику, одна собачка – на руках, а більший собака лежав на підлозі.
“Дякую людям терплячим, які сиділи поряд зі мною. Звісно, собачки тривожили їх – і гавкали, і крутилися. Але ж треба було їх вивезти. Я сказала – без собак і котів не поїду. Я ж їх рятувала, щоб не втопилися, і від обстрілів вберегла. Ну а зараз як було кинути?”, – говорить пані Надія.
Окупована територія України, Росія, Білорусь. І нарешті – омріяна свобода. До українського кордону евакуйовані їхали три доби. Для Надії Дубової дорога стала випробуванням, бо жінка виїхала зі стомою (штучний отвір на животі, створений хірургічно, який виводить відходи травлення у спеціальний мішечок, – МОСТ). Увесь цей час Надія майже нічого не їла, побоюючись ускладнень зі здоров’ям, які могли стати фатальними.
“Я сама не знаю, як перенесла цю дорогу. Найважче було перейти півтора кілометри до українського кордону. Сумки мені несли волонтери. А от йшла я сама, дали мені таку тачечку, на неї поставили переноски з кішками, я її притримувала руками і, штовхаючи, так йшла. А на митниці у Ковелі нас вже чекала машина, теж волонтери організували. І довезли мене до самого будинку доньки. З нею не бачилася більше трьох років. Все уявляла собі цю зустріч, якою вона буде. Але сил на довгі обійми не залишилося”, – розповідає Надія.
Кішка – на руках і друга – поряд. Собаки – у ногах. Всі тварини, яких вивезла жінка, мешкають разом із господинею на Київщині. Надія переїхала до своєї доньки Олени, яка придбала невеличку хатину. Говорить, вже оформила статус ВПО і подала заяву на відновлення пенсії. Попереду в Надії Дубової тривале лікування. А ще – непростий шлях з подоланням бюрократичних перепон. Треба оформити інвалідність. І поборотися за право на сертифікат за житло, яке залишилося в окупації. З цих питань родину беруться проконсультувати юристи однієї з громадських організацій.
За те, що змогла виїхати з окупації, Надія Дубова безмежно дякує команді волонтерів. Серед них – Ксенія Архипова, яка сама вибралася із лівого берега і допомагає землякам подолати цей непростий, але такий жаданий шлях на волю.