Майже релігійне поклоніння – так можна охарактеризувати святкування на тимчасово окупованій Росією частині Херсонської області 225-річчя від дня народження російського літератора Олександра Пушкіна і дня російської мови, який відзначається теж 6 червня.
Що кажуть окупанти
Найбільше уваги висвітленню дня народження Пушкіна приділив окупаційний телеканал «Таврія».
– Це наш генетичний код, бо від народження ми слухаємо його казки. Він настільки в’їдається в кров, у душу, у серце, що його не можна, напевно, “переїсти” як щось смачне… За двісті двадцять п’ять років не з’явилося нічого близького до його творчості, бо це найвищий інтелектуальний та духовний рівень розвитку людини,
казала в ефірі телеканалу російська акторка і театрознавець Ірина Турчанінова.
Також прокремлівські медійники з Херсонщини в Telegram-каналі «Таврії» процитували окупаційного губернатора Херсонської області Володимира Сальдо:
Наш великий поет, сонце російської поезії вважається творцем сучасної російської мови. Поезія та проза Пушкіна звучать для нас цілком зрозуміло і природно, тоді як мова навіть його старших сучасників здається архаїчною.
Окупаційний телеканал зробив з нагоди дня народження Пушкіна відеосюжет, де мешканцям окупованого Генічеська пропонували назвати автора рядка «У Лукоморья дуб зеленый» і продовжити його, а також назвати трьох найвидатніших, на думку співрозмовника, російських поетів. Серед останніх називали навіть Льва Толстого, Антона Чехова і Михайла Булгакова.
У тимчасово окупованому Скадовську провели конкурс читців «Пушкинские мгновения», де ведуча буда загримована під вченого кота з поеми «Руслан і Людмила».
У розташованому на тимчасово окупованій частині Херсонщини селищі Сиваське в місцевому будинку культури захід для дітей з нагоди дня народження Пушкіна провели… росгвардійці. Адміністрація створеного російськими загарбниками Новотроїцького муніципального округа розмістила в Telegram-каналі відповідне повідомлення, проілюстроване світлинами, на яких можна побачити, що дітям розповідав про Пушкіна чоловік у військовій формі із закритим балаклавою обличчям.
Чому це неправда
«Пушкін – поет номер один» – наратив ще радянської пропаганди, який взяла на озброєння пропаганда російська. Якщо в науковому середовищі були припустимі дискусії щодо безперечності геніальності Пушкіна і його поетичного новаторства, то для широкого загалу пропонувалося мало не сакральне поклоніння поету.
Але в світовому літературознавстві Олександр Пушкін, як, до речі, і Михайло Лермонтов, відомий як один з авторів, що використовували такий новий для літератури XIX сторіччя персонаж, як «байронічний герой». Російська літературна критика назвала такий персонаж «зайва людина».
Пушкін також належав до літераторів, які полюбляли запозичувати сюжети. Так, відомо, що російський поет був добре знайомий із книгою казок Братів Грімм, опублікованою у 1822 році. А у 1833 році Пушкіним були написані «Казка про рибалку і рибку» (в першоджерелі – «Про рибалку та його дружину») і «Казка про мертву царівну і про сімох богатирів», дуже схожа на казку Братів Грімм «Білосніжка та сім гномів». В «Казці про Царя Салтана» є неприхована алюзія до давньогрецького міфу про Данаю і Персея. Написана у 1834 році «Казка про золотого півника» дуже схожа на видану у 1832 році новелу Вашингтона Ірвінга «Легенди про арабського звіздара». Також схожий сюжет є у фольклорі такої африканської народності, як копти.
Щодо нібито створення Пушкіним сучасної російської мови, то цей наратив увійшов у вжиток завдяки радянському лінгвісту Віктору Віноградову – академіку, директору Інституту російської мови Академії наук СРСР, якого тодішня влада призначила «мовознавцем номер один» в країні.
Але справді Пушкін був одним з літераторів, життя і творчість яких припали на час трансформації російської літературної мови. Тоді також жили і творили Микола Карамзін, Іван Крилов, Василь Жуковський, Олександр Грибоєдов та чимало інших не дуже відомих зараз літераторів. Їх твори написані в ті ж роки, що й твори Пушкіна, і вони теж писали з використанням схожого мовного інструментарію.
Чому це важливо
Для російської пропаганди, тим більше – на тимчасово окупованих територіях, Олександр Пушкін – не літератор першої половини XIX сторіччя, до особистості та творчості якого можна ставитися по-різному, про якого можна сперечатися. Пушкін для сучасної російської пропаганди – одна з головних ікон «руського миру».
Саме поняття «руський мир» не передбачає наявність певного культурного простору, в існуванні якого намагаються переконати свою аудиторію прокремлівські пропагандисти. «Руський мир» у своїй сутності – це жорстка ідеологія, така ж насичена міфологемами, як свого часу – соціалізм. І в цьому пантеоні міфологем одна з засадничих – «Пушкін – поет номер один». При чому, велич цього російського літератора пропаганда намагається «роздмухати» настільки, щоб зробити на його фоні малозначущою усю світову літературу і взагалі світову культуру.
«Руський мир», як і будь-яка тоталітарна ідеологія, потребує наявності якогось уособлення своїх ідей – об’єкту для створення майже релігійного культу. На таку роль і був обраний Пушкін, що підтверджується тим, як на тимчасово окупованій частині Херсонської області відзначали 225-річчя від дня його народження.
В парадигмі російської пропаганди Пушкін, якого люблять називати «наше усе», – символ величі, богообраності, особливої історичної місії росіян, а головне – символ протистояння «руського миру» і «ворожої західної цивілізації». Щодо останнього, то й окупаційні медіа з Херсонщини не проминули у 225-ту річницю поета опублікувати фрагменти пушкінської статті «Джон Теннер» (журнал «Современник», 1836 рік), де поет дуже негативно характеризує США. Пушкин в тій статті звинувачує іншу країну у вадах, які існували і в Росії, але це його анітрохи не засмучувало.
Російська пропаганда зробила з Пушкіна не просто ікону «руського миру», а й один з символів так званої «СВО» для використання як ідеологічної зброї.
І на тимчасово окупованій Херсонщині на заходах, які проходили 5 і 6 червня, згадували не літератора, а пропагандистський архетип, симулякр, який не має до культури навіть віддаленого відношення.
Дана публікація була підготовлена за підтримки Фонду “Партнерство задля стійкості України”. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “Херсонська обласна агенція громадської журналістики МІСТ” і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.