Село Дмитренка, що межує з Миколаївською областю і належить до Борозенської громади Бериславського району Херсонщини, зазнало нищівного впливу війни. Через своє стратегічне розташування, воно стало мішенню для окупантів, які використовували будинки місцевих жителів як укріплення та казарми.
Росіяни заблокували, а потім примусово вивезли всіх мешканців Дмитренки. Після деокупації минуло два роки, але жоден із жителів не повернувся до населеного пункту. Село повністю зруйноване й непридатне для життя.
Херсонські журналісти побували в селі та з’ясували, як живе безлюдна Дмитренка.
Староста Чарівненського старостинського округу, до якого належить село, Сніжана Падюк розповідає, що під час окупації росіяни перетворили село на ізольовану пастку: в’їзд і виїзд із села були суворо заборонені.
Один із місцевих жителів, щоб отримати доступ до своєї ферми, змушений був платити данину російським військовим. Іноді мешканцям Дмитренки роздавали так звану гуманітарну допомогу, але це радше нагадувало подачки.
Зрештою окупанти ухвалили рішення про примусове виселення. Місцевим жителям дали лише годину на збори.
За інформацією Центру журналістських розслідувань, російські військові завантажили всіх людей у трактор із причепом, вивезли за село й сказали: «Йдіть, куди хочете».
«Здебільшого люди перебралися до сусіднього села Чарівне, дехто там живе й досі. Більшість молоді з Дмитренка виїхала за кордон, де залишається й нині. Росіяни ж зайняли всі хати в селі й повністю їх пограбували», – розповіла журналістам Сніжана Падюк.
Окупанти вели в селі активні бойові дії, намагаючись стримати наступ ЗСУ. Після відступу російських військ на території села та його околицях залишилися покинуті ворожі позиції, які зараз заросли бур’яном і травою.
Поля навколо Дмитренки залишаються небезпечними для роботи через мінування.
У травні 2023 року в полі поблизу Дмитренки на ворожій міні підірвався тракторист. Трактор згорів, а чоловік отримав поранення.
Староста Чарівненського старостинського округу розповідає, що довгий час після звільнення Дмитренки її мешканці не могли повернутися додому, оскільки цивільним забороняли в’їзд до села, доки територія не була розмінована.
Але й повертатися до Дмитренки нікуди — жоден будинок не вцілів. Дороги до залишків осель заросли густими бур’янами, і дістатися туди машиною стало вкрай важко, адже є лише польові шляхи. З настанням дощів проїхати ними буде майже неможливо. До окупації в селі проживало 38 мешканців.
«Проблема цього села в тому, що там у людей немає документів на їхні будинки. А без наявних документів про право власності вони, на жаль, не зможуть отримати компенсації за зруйноване житло», – розповіла Сніжана Падюк.
Після деокупації минуло два роки, але жоден із жителів не повернувся до населеного пункту. Село повністю зруйноване й непридатне для життя. Представники місцевої влади сумніваються, чи вдасться відродити село.
