Сьогодні о 16:15 у Подільському суді Києва відбудеться чергове засідання у справі Кирила Вишинського, директора українського підрозділу “Россия Сегодня”, обвинуваченого у державній зраді, передає Insider.
3 липня, під час попереднього суду, Прокуратура Автономної республіки Крим, розуміючи ризики виходу обвинуваченого з-під варти, обрала тактику фактично зриву судового засідання, відправивши в суд непідготовленого прокурора, який запросив час на ознайомлення зі справою. Насправді всі, хто стежить за процесом, розуміли, що цей час потрібен був, по-перше, для адаптації до нових процесуальних реалій, в яких норма про обов’язкове тримання під вартою підозрюваних у держзраді визнана неконституційною, по-друге, для політичних перемовин про те, що саме Україна може “виторгувати” за звільнення Вишинського.
Активний переговорний процес, схоже, цих два тижні справді вівся. Про це може свідчити, як мінімум, залучення в якості посередника редактора “Эхо Москвы” Олексія Венедіктова, який, за його словами, передав Володимиру Зеленському лист від мами Вишинського. Отримання цього листа підтвердили в Офісі Президента, проте подробиць розкривати не стали. За інформацією з декількох джерел, до перемовин у якості посередників залучені не лише росіяни, а й представники Заходу. І за інформацією цих же джерел, напружений переговорний процес триває до моменту написання цього тексту.
Про це свідчить і вчорашня заява Петра Порошенка, який спробував випередити події, сказавши в ефірі ТРК “Україна” про те, що, за його інформацією, “на 90% полонені моряки можуть бути звільнені до дня виборів”.
Не даремно, вочевидь, до Києва приїхала і омбудсман РФ Тетяна Москалькова. Її спільна заява з українською колегою Людмилою Денісовою запланована за кілька годин до судового засідання у справі Вишинського.
Отже, що в цій ситуації може зробити Україна?
По-перше, потрібно розуміти, що прямого класичного обміну Вишинського на когось із політичних в’язнів чи військовополонених бути не може, оскільки Кирило є громадянином України (у нього подвійне громадянство – стандартна пастка українського законодавства для правоохоронців і дипломатів у багатьох ситуаціях останнього часу). Швидше за все, це буде (сподіваємось, що буде) політичне рішення про звільнення обвинуваченого в обмін на симетричний крок Кремля.
Інша справа, що якщо йдеться про звільнення лише військовополонених українських моряків, як анонсував Порошенко, то навряд чи це можна вважати релевантними домовленостями, адже моряки підлягають безумовному звільненню згідно з рішенням Міжнародного трибуналу з морського права. Натомість у Росії та окупованому Криму наразі залишаються щонайменше 123 українських політичних в’язні.
По-друге, існують суто технічні аспекти таких домовленостей. Хтось з української влади повинен узяти на себе відповідальність і елементарно зателефонувати у Подільський суд, щоб “продавити” погоджене в результаті перемовин рішення. Наскільки нам відомо, в Офісі Президента до сьогодні уникали подібних контактів із судами, а за часів Порошенка цим здебільшого займалися уповноважені особи в СБУ, які також досі не отримали відповідних розпоряджень. Тож елементарні координаційні недопрацювання в умовах браку часу теж мають суттєве значення і іноді, як показує досвід попередніх обмінів, можуть створювати чимало проблем.
Які варіанти є у суду?
25 червня Конституційний Суд визнав неконституційною норму КПК, прописану в ч. 5 ст. 176 про безальтернативне тримання під вартою підозрюваних у державній зраді та інших тяжких та особливо тяжких злочинах проти основ національної безпеки України і злочинах, пов’язаних із терористичною діяльністю. Після цього українським судами була прийнята низка рішень про зміну запобіжного заходу особам, що були заарештовані у справах, пов’язаних із війною в Україні. У більшості оглядачів були підозри, що 3 липня подібне рішення буде прийнято Подільським судом і стосовно Вишинського. Проте через хитрість прокуратури до розгляду зміни запобіжного заходу тоді справа так і не дійшла.
Чи зобов’язує рішення Конституційного Суду звільняти з-під варти всіх без винятку затриманих по згаданих вище статтях? І чи справді Подільський суд не має інших варіантів, окрім як задовольнити клопотання захисту і відпустити Вишинського? Особливо, зважаючи на ту обставину, що колега Вишинського – Володимир Скачко – втік до Росії відразу після оголошення підозри у державній зраді?
До слова, справа Скачка “вспливла” якраз під час слідчих дій у провадженні по Вишинському. Як стверджують у прокуратурі АР Крим, Скачко отримував замовлення і оплату за свої тексти від Вишинського, а лінгвістична експертиза цих текстів нібито підтверджує наявність наявність у них закликів до повалення влади.
По суті, у Подільського суду є чотири варіанти:
Залишити Кирила Вишинського під вартою без визначення застави. Цей варіант, здається, все менш реалістичним. Але за такого рішення суду ми будемо розуміти, що, найшвидше, на даному етапі переговори про так званий обмін зіврвано і нам залишається чекати нових раундів.
Продовження тримання під вартою із визначенням застави у розмірі щонайменше 500 мільйонів гривень із вимогою носити електронний браслет.
Цілодобовий домашній арешт.
Судове засідання може бути відкладене до моменту остаточного досягнення домовленостей між українською та російськими сторонами.
У будь-якому разі у випадку справи Вишинського ми навряд чи можемо говорити про відкритий судовий процес із повноцінним викладенням аргументів сторін. Кирило Вишинський, який минулого року демонстративно відмовився від пропозиції Людмили Денісовою написати заяву про обмін на ім’я Володимира Путіна, виявився, схоже, занадто важливим для російської сторони. Питання лише в тому, які дивіденди отримає Україна за те, що наступить на горло власному правосуддю.
