Наративам російської пропаганди про братерство українського і російського народів і про нібито братовбивчу війну, ініційовану Заходом, вже багато років. Ці наративи неодноразово спростовувалися, але пропагандисти не поспішають від них відмовлятися.
Що кажуть окупанти
Підконтрольний росіянам окупаційний губернатор Херсонської області Володимир Сальдо в своєму Telegram-каналі розмістив відеоролик про братів, які під час російсько-української війни опинилися по різні боки лінії бойового зіткнення, але, впізнавши один одного, не змогли підняти зброю проти рідної людини.
В ролику йдеться про російську родину, де виховувалися двоє синів – Сашко і Єгор. В цій родині панують любов і взаємопідтримка. Кадри дитинства хлопчиків показуються під вірш Володимира Орлова «Рідне» («Я узнал, что у меня есть огромная семья…»). Батько вчить хлопчиків бути сильними і загартованими, а мати прививає загальнолюдські цінності, а також вчить наполегливості, кажучи: «Бороться и искать, найти и не сдаваться».
Дитинство хлопчиків припадає на початок 90-х років, коли розвалився Радянський Союз. Але автори ролику вирішили не показувати проблемне життя людей в ті часи, зосередившись на сімейній ідилії.
В дорослому житті Єгор покохав дівчину з України і після створення з нею сім’ї переїхав в Київ. Сашко залишився в Росії, став там військовим і теж створив родину. Кордони не заважали родичам підтримувати близькі стосунки.
І ось почалася війна. Під час одного з боїв Сашко і Єгор несподівано зустрічаються в якомусь занедбаному заводському цеху. У обох скінчилися набої, вони готуються зійтися в рукопашну. Перед цим Сашко промовляє: «Бороться и искать…», а Єгор продовжує: «…найти и не сдаваться». І по цій відомій величезній кількості людей фразі з вірша «Уліс» англійського поета Альфреда Тенісона брати впізнають один одного. Вони обіймаються.
А потім…
Потім в кадрі з’являється літня жінка – їх мати. І розповідає, що фінал цієї історії – дуже бажаний, але вигаданий.
В реальності Сашко загинув під Горлівкою, виводячи з-під обстрілів мирних мешканців. А Єгор загинув через три місяці на іншій ділянці фронту внаслідок артобстрілу. Я дала своїм хлопчикам те, чого позбавила їх реальність. Це – мій останній акт милосердя. Я подарувала їм щастя бути разом до самого кінця,
каже жінка
Володимир Сальдо в тексті, яким супроводжується ролик, стверджує, що знятий він начебто на основі реальних подій. І далі розмірковує про братні народи, про розділення сімей, про Захід… Тобто, ретранслює наративи російської пропаганди:
Це у прямому значенні внутрішньосімейний конфлікт нашого єдиного народу, – каже російський гауляйтер Херсонщини. – У ньому люди Росії борються за правду, за людську гідність, за вічні цінності, право самим визначати своє життя. На жаль, сучасні фарисеї збили наших братів з України зі справжнього шляху брехливими обіцянками, змусили підняти зброю на своїх за примарний матеріальний добробут. І все ж я абсолютно переконаний, що неможливо нескінченно довго обманювати таку безліч людей. Правда, обов’язково проб’ється в душі ошуканих в Україні, вона вже пробивається. Недалеко той час, коли ми разом повернемо зброю у бік наших спільних справжніх ворогів на Заході. Помстимося за Сашка та Єгора, за всіх загиблих. А живі обов’язково помиряться.
Чому це неправда
Цей ролик про братів, що опинилися у воюючих між собою арміях, але в останню мить «оговталися», безумовно, робили професіонали, солдати ідеологічного фронту.
Драматургія ролику вибудована із урахуванням певних ідеологем. Серед двох братів Єгор – легковажний і значно слабший фізично за Сашка: не може навіть один раз підтягнутися на турніку, тоді як Сашко робить це кілька разів. Але через це з Єгора не кепкують, а при усіх його недоліках люблять та підтримують.
І саме Єгор одружується на дівчині з України і їде в Київ. А серйозніший і сильніший Сашко лишається в Росії, стає військовим, тобто, захисником держави.
Таким чином підспудно, «25-м кадром» просувається пропагандистський наратив про українців як про слабкіших і незграбних представників російського народу (Сашко і Єгор – діти з однієї родини), яких, попри це, старші люблять і захищають.
В фінальній частині ролика, в сцені зустрічі братів на полі бою, саме українець Єгор (слабкий, незграбний, але любимий) каже сильнішому росіянину Сашку: «Пробач», обіймаючи його. В цій сцені присутній помітний неозброєним оком символізм.
Символічне і використання вірша Володимира Орлова «Рідне». Саме цей вірш звучав в фільмі «Брат-2» – одному з перших в російському кіно, який містив відверту антиукраїнську пропаганду. До речі, Володимир Орлов – російськомовний український літератор, все життя він прожив в місті Сімферополі.
Не обійшовся без пропагандистських наративів і монолог актриси, яка грає матір Сашка та Єгора. Російський військовий Сашко загинув героїчно, бо він, як йшлося в монолозі, виводив мирних мешканців з-під обстрілу. Автори ролику не зазначають, хто обстрілював, але це мається на увазі, вказується «між рядків». Натомість український військовий Єгор загинув внаслідок артилерійського обстрілу, тобто, – безславно, як «гарматне м’ясо».
Обставини загибелі Сашка автори ролику, скоріше за все, взяли з російських медіа, які нерідко повідомляли про загибель окупантів нібито під час порятунку мирних мешканців.
Ось такий набір пропагандистських наративів сподобався Володимиру Сальдо, в Telegram-каналі якого в коментарі до ролика міститься ще один російський пропагандистський наратив: про братів-українців, яких міфічні фарисеї із заходу нібито примусили підняти зброю на росіян.
Тобто, українців позиціонують як агресорів при тому, що зброю підняла саме Росія, окупувавши в 2014 році Крим і частину Донбасу. Саме Росія 24 лютого 2022 року почала «спеціальну військову операцію», а, називаючи речі своїми іменами, – повномасштабну війну проти України. І саме Росія окупувала зокрема й лівобережну частину Херсонської області.
Чому це важливо
Антиукраїнський сегмент російської пропаганди базується на двох засадничих наративах. А саме – на наративі про спільність росіян та українців, про «один народ» або «братні народи», де українці – слабкі і незграбні росіяни. Другий засадничий наратив – про міфічних укронацистів, українських фашистів і злобних націоналістів, які більш за все на світі мріють знищити Росію і все російське.
Обидва наративи – взаємовиключні. Але росіяни зробили між ними «місток» у вигляді тих самих «спільних справжніх ворогів на Заході», які згадуються в Telegram-каналі Володимира Сальдо.
За логікою російських пропагандистів, саме Захід перетворив українців з молодших росіян або братнього народу на укрофашистів.
Але час від часу ця парадигма дає збої, і суттєві. Наприклад, 3 квітня 2022 року російським державним інформаційним агентством «РИА Новости» опублікована стаття Тимофія Сергійцева «Що Росія має зробити з Україною», де просуваються ідеї знищення України як держави, репресій, етнічних чисток, геноциду.
У вересні 2023 року депутат держдуми РФ Олексій Журавльов в ефірі політичного ток-шоу «60 хвилин», яке виходить на державному телеканалі «Росія-1», закликав до знищення українських міст авіаударами.
Глава Чечні, «піхотинець Путіна» Рамзан Кадиров взагалі договорився до висловлювань про доцільність ядерних ударів по Україні.
І на такому тлі російська пропаганда просуває наратив про «один народ», звинувачуючи українців у намірі цивілізаційно відмежуватися від Росії.
Але Росія сама і створила ситуацію, в якій обов’язковою умовою виживання України і українців є наслідування принципу «Геть від Москви!».
* Матеріал створено за підтримки Центру прав людини ZMINA.