Перш ніж розголошувати конфлікти, суддям варто задуматися, до яких наслідків це може призвести. Адже, як показує приклад Херсона, не маючи змоги розібратись у всіх перипетіях протистояння та дослухаючись до думки Ради суддів, Вища кваліфікаційна комісія суддів навіть поза межами дисциплінарного провадження може застосувати певні санкції до всіх сторін. Однак, на жаль, ужиття таких заходів не приводить до примирення, а тільки породжує інші конфлікти.
Розрубали гордіїв вузол
Майже все засідання 8 квітня ВККС витратила на з’ясування обставин конфлікту в Дніпровському райсуді м.Херсона. Протистояння суддів уже вилилось у низку взаємних докорів, публічних образ, скарг, сутичок, кримінальне провадження через заподіяння тілесних ушкоджень, розгляд матеріалів у РСУ і потенційну дисциплінарну відповідальність.
Важко сказати, чим це закінчилося б, якби не указ Президента про ліквідацію трьох районних судів Херсона та створення на їхньому місці одного міського. І хоча цей документ не враховував особливостей відносин в установі, з його допомогою спробували виправити ситуацію. Проте, як наслідок, незадоволеними залишилися всі сторони протистояння.
21 березня ВККС дала добро на переведення Вадима Решетова та Олени Рябової до Новотроїцького та Верхньорогачицького райсудів Херсонської області. А 8 квітня продовжила цю ж практику, рекомендувавши перевести Анатолія Гордимова, Михайла Стамбулу та Андрія Іванищука на роботу до інших райцентрів Херсонщини – Генічеська, Каховки та Очакова відповідно.
«Це проблема не одного дня і навіть не одного місяця. Цим питанням досить довго займалася РСУ, представники якої виїжджали на місце, досліджували документи, спілкувались із суддями, запрошували їх до Києва», – пояснив кореспонденту «ЗіБ» голова кваліфкомісії Сергій Козьяков. За його словами, саме від органу суддівського самоврядування виходила ідея такого собі розселення законників. В іншому разі всі чвари були б перенесені на нове місце роботи.
За словами очільника ВККС, у разі ліквідації суду володарі мантій мають написати заяви про переведення до іншого. Однак у них не вказується, до якої саме установи вони бажають перейти. Таким чином, це питання «кваліфікаційники» можуть вирішувати на власний розсуд, навіть не цікавлячись думкою законників.
Без права вибору
Власне, в суддів ніхто й не запитував, де вони планують продовжити кар’єру. Це підтвердив і С.Козьяков, і служителі Феміди, яким доведеться перебиратися в райцентри.
Передчуваючи майбутнє рішення, А.Гордимов наполягав на переведенні якщо не до новоствореного суду в Херсоні, то до Миколаєва, Одеси або Києва. Однак кваліфкомісія прохання не задовольнила. «Людей, які сковирнули систему, пишуть обгрунтовані скарги, тепер переводять. Як це можливо? За 18 років роботи суддею на мене ніколи не було скарг, я не знав, де приміщення ВККС», – не приховував свого обурення законник після оголошення рішення.
Так само залишився незадоволений і М.Стамбула, котрий, як стало відомо під час засідання, мав конфлікт безпосередньо з А.Гордимовим. «Я вважаю це рішення неправильним. Сама постановка питання про переведення без вказівки конкретного суду суперечить навіть правам людини. Нас фактично позбавили права вибору місця проживання і вибору професії», – відзначив він.
На думку М.Стамбули, логічно було б за наявності місць у новоствореному Херсонському міському суді всіх перевести до нього. До того ж саме так кілька років тому під час «злиття» районних судів зробили у Вінниці. Напевно, аналогічний механізм спершу передбачався і цього разу. Принаймні у новоствореній установі на вимогу РСУ було передбачено 46 вакансій – саме стільки законників працювали у ліквідованих судах. А згодом виникла ідея скористатися можливістю розв’язати конфлікт радикальними методами.
Робота з примусу
Разом з тим самі судді зізнаються, що розцінюють примусову зміну місця роботи як санкції. Адже тепер їм доведеться відмовитися від звичного способу життя. Та й новим помешканням їх навряд чи хтось забезпечить.
Фактично «перевідне стягнення», яке ВККС застосувала вже до 5-х володарів мантій з ліквідованого Дніпровського райсуду м.Херсона, можна вважати новим видом покарання. Але проблема полягає в тому, що кваліф-комісія має право вживати санкції щодо служителів Феміди тільки в межах розгляду питання про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності. Та й у такому випадку ВККС накладає стягнення у вигляді переведення особи до суду нижчого рівня, і аж ніяк не того самого рівня, але іншої місцевості.
Тож висновки РСУ, які вона зробила внаслідок перевірки згаданої установи, могли стати підставою для відкриття дисциплінарної справи щодо суддів, котрі, як з’ясували «самоврядники», зловживали правом на самовідвід, відмовлялися приймати до свого провадження певні справи. Але аж ніяк не підставою для «розселення» конфліктуючих сторін.
Однак РСУ, яка знала про напружену атмосферу в суді вже давно (перший сигнал надійшов ще в березні минулого року), не поспішала з врегулюванням ситуації. Так, питання про результати перевірки діяльності Дніпровського райсуду м.Херсона представники органу суддівського самоврядування розглянули лише 8 квітня – через 4 дні після припинення діяльності установи.
РСУ вочевидь забарилася з реакцією. Можливо, якби їй вдалося або власними силами, або з допомогою ВККС погасити конфлікт, коли він тільки-но розгорався, вихід із цієї ситуації був би менш радикальним і не породив би інших проблем.
Звісно, опинившись у різних місцях, законники з ліквідованої установи навряд чи зможуть продовжувати свої суперечки. Але, залагодивши один конфлікт, РСУ та ВККС фактично створили низку нових: частина суддів уже підтвердила, що оскаржуватиме «перевідну рекомендацію».
Втім, чи правильно зробила ВККС, коли, довірившись РСУ і не провівши власної перевірки, започаткувала практику застосування стягнень поза межами дисциплінарного провадження, напевно, має сказати Вищий адміністративний суд. Саме він поставить всі крапки над «і» в питанні: чи справді служителі Феміди, котрі, на думку РСУ та ВККС, порушують етичні правила та нехтують нормами законів, повинні нести саме «перевідну відповідальність».
Тож, безсумнівно, херсонська історія матиме своє продовження.
