“Спочатку був страх, що, мабуть, і життя не вистачить, щоб все відбудувати”, – пригадує заміновані поля щойно деокупованого села Давидів Брід на Херсонщині вчителька Інна Кириленко. Та попри побачене, Інна разом з чоловіком вирішили починати все заново – заснували власне тепличне господарство.
Інна та Леонід Кириленко – вчителі Давидово-Брідської гімназії. А весь вільний від уроків час присвячують власному тепличному господарству. До повномасштабного вторгнення родина мала пай у Давидовому Броді, де вирощувала зернові та олійні культури. У жовтні 2022 року, після семи місяців російської окупації, село звільнили. Вже у листопаді подружжя повернулося додому.
“Все було зруйновано. Спочатку був страх, шок, що, мабуть, і життя не вистачить, щоб усе відбудувати – вивести на той лад, який був до 22-го року. Але ж народ наш мудрий говорить: “Очі бояться, руки роблять”. Тому робимо, відбудовуємо”, – згадує Інна.
Сільськогосподарські поля навколо села виявилися щільно замінованими. Розуміючи, що працювати на відкритому ґрунті небезпечно, подружжя започаткувало тепличне господарство.
Першу теплицю встановили завдяки грантовій підтримці від одного з благодійних фондів, що працює у громаді. Доставку та монтаж конструкцій родина оплачувала власним коштом у межах співфінансування.
“Співфінансування – це нормально. Людина вкладає власні кошти і буде цінувати те, що їй дали. А грант для тих, хто планує розпочати власну справу, це дуже суттєва допомога. Це краще, ніж коробка з харчами”, – зазначає педагогиня.
Зараз у господарстві працюють дві теплиці розміром 8 на 20 метрів. Роботу виконують утрьох – разом із донькою. У теплицях та на присадибній ділянці вирощують помідори, огірки, картоплю та капусту, використовуючи біологічні добрива.
Готову продукцію продають односельцям та постачають до місцевих магазинів.
“Рослина, здавалось би, мовчить, але показує своїм зовнішнім виглядом, чого вона потребує. Уваги потребують і діти, і рослини. Рослини – ті самі діти”, – ділиться Інна Кириленко.
Окрім овочів, родина покроково відновлює пошкоджений під час бойових дій сад. Із сотні дерев після обстрілів уціліла лише частина.
“З черешні залишилася половина, обрізали все це, що залишилося. Але вона мужня, стійка, бореться і хоче жити”, – додає Інна.
В планах у родини вирощувати перець та баклажани, можливо, капусту. Зазначають, що робота на землі – їх віддушина.
“Зранку до 14:00 ми працюємо з дітьми перед моніторами, а після 14:00 вже працюємо тут фізично. І вже відпочиває голова, спілкуєшся з рослинами: така зміна діяльності”, – розповідає Інна Кириленко.
Сьогодні Давидів Брід повільно, але впевнено повертається до життя. І хоча заміновані поля ще довго нагадуватимуть про війну, присадибні ділянки та тепличні комплекси місцевих мешканців вже стають тими самими «острівцями безпеки» та відродження.