Розмови та переписка підполковника росгвардії Миколи Тіссена, який служить в сочинському підрозділі ОМОНу «Звіробій», допомогли українським журналістам-розслідувачам зібрати чимало матеріалів про російську окупацію Херсона.
Видання BIHUS Info оприлюднило факти, які, ймовірно, ми з часом побачимо в матеріалах розслідувань про російські злочини в Україні.
Підполковник Микола Тіссен (позовний – Тайсон) з тих російських окупантів, які були переконані, що лозунг «Росія тут назавжди!» – не пропагандистська «штучка», а констатація факту. Тому ОМОНівець (в РФ ОМОН входить до складу росгвардії), переписуючись, з родичами і товаришами по службі, не дуже дотримувався секретності. Особливо – під час другого «відрядження», у яку росгвардійці поїхали у вересні 2022 року.
До речі, за перше «відрядження» мешканець російського міста Сочі Тіссен отримав медаль. Українські журналісти зателефонували йому. Спитали, за що росгвардійця нагородили. Тіссен-«Тайсон» виявився дуже «сором’язливою» людиною і не став відповідати на запитання, поспішив закінчити розмову.
Росгвардієць взагалі не дуже тяжіє до публічності. Сторінку в «Однокласниках» він закрив від сторонніх людей, а сторінку «В контакте» веде під псевдонімом «Микола Іванов».
Втім, спілкуючись з донькою Ерікою та іншими росгвардійцями, підполковник був значно відвертішим, ніж під час спілкування з українськими журналістами.
Доньці розповідав, що почувається в Херсоні «як в піонерському таборі на відпочинку». До речі, «відпочивав» росгвардієць, живучі в чужій квартирі, і ані трохи не соромився цього, судячи з його спілкування у відео-чаті.
В програму «відпочинку» входили також «профілактичні бесіди» з херсонцями, нелояльними до окупантів. Зокрема, перехоплена розмова Тіссена з його командиром, Євгеном Панковим. Останній наказував підлеглим піти до когось з херсонських колаборантів, «співробітника тимчасової адміністрації», який доніс на своїх сусідів, бо ті «погано казали про Росію». Панков просив Тіссена поспілкуватися з донощиком, а також провести «профілактичну бесіду» з сусідами.
До речі, під час спілкування з українськими журналістами Євген Панков виявився куди балакучішим за Тіссена. Навіть вдався до хамства і погроз, тобто, показав всю сутність справжнього російського «силовика».
В обов’язки сочинських ОМОНівців входило і «забезпечення охорони» під час так званого «референдуму про приєднання до РФ», який проводився на окупованих територіях, зокрема, і на Херсонщині, з 23 по 27 вересня 2022 року. Тобто, озброєні росгвардійці супроводжували так званих «членів комісій». І не тільки для безпеки останніх, а й для залякування мешканців, домівки яких обходили «члени комісій». Присутність такої «охорони» була для мирних мешканців стимулом ставити в «бюлетені» потрібну окупантам відмітку.
Звісно, такі «голосування» робилися для пропагандистської «картинки» і для створення у людей ілюзії «народного волевиявлення». Але усі розуміли, що результати цього «волевиявлення» відомі його організаторам заздалегідь, і ясно, які це результати.
До речі, МОСТ багато писав про це ганебне шоу, яке складалося з обману і маніпуляцій.
Чимало відомостей про Миколу Тіссена та пов’язаних з ним людей вдалося знайти завдяки його 21-річній дочці Еріці, яка позиціонує себе в соцмережах як студентка, але справді служить в росгвардії і має сержантське звання. Еріка Тіссен в школі навчалась у «військово-патріотичному» класі, де готують для вступу у військові навчальні заклади.
Еріка – дочка підполковника від першого шлюбу, а шлюбів у нього загалом три, дітей – двоє.
У розмовах з Ерікою її батько під час другої херсонської «командировки» розповідав, що ходить по місту в цивільному одязі, як і його товариші по службі, щоб на вулиці розчинятися у натовпі.
Судячи з розмов, стосунки між батьком та донькою – повністю довірливі. Так, Еріка розповідала татові про свого нареченого – офіцера росгвардії Дмитра Розуміхіна. Нареченого донька підполковника знайшла не простого, а сина генерал-майора. До речі, майбутній свекор Еріки дуже не любить і уникає публічності. Все, що змогли знайти журналісти про Євгена Розуміхіна, – його зображення на двох сімейних фото десятирічної давнини.
Але балакуча Еріка трохи відкрила цю завісу генеральської непублічності. Вона розповідала батьку про те, що генерал під час повномасштабного російського вторгнення в Україну перебував в Ростові, а звідти їздив «до міста з назвою на Х». Можливо, йшлося про Херсон.
Також донька росгвардійця у розмовах з батьком хизувалася своєю участю в затриманнях росіян, які наважуються протестувати проти вторгнення в Україну. Розповіла, як стежила за учасником мітингу – хлопцем, який мав при собі плакат «Нет войне!», і здала його іншим росгвардійцям. Еріка казала, що їй шкода хлопця, який отримає за антивоєнну позицію покарання у вигляді величезного штрафу, але резюмувала: «Ну що ж поробиш. Робота є робота».
І в цьому донька дуже схожа на батька. Микола Тіссен свої «відрядження» в Україну пояснює тим, що «не має вибору». Але справді вибор у нього був. Чимало колег Тіссена відмовлялися їхати на окуповану територію навіть під загрозою звільнення.
Під час листування з товаришами по службі і начальством Тіссен засвітив кількох людей зі свого підрозділу. Завдяки згадуванням в повідомленнях та чатах стали відомими такі росгвардійці: Сергій Іпатов, Артем Штоколов, Роман Цицилін, Євген Гришко, Володимир Борошко, Олександр Кісловковальський, Борис Снитко, Іван Мозгов.
Окремої згадки заслуговує Борис Подлєсний, який був у складі підрозділу під час першого «відрядження», а друге пропустив, бо лікував наслідки поранення. Судячи з публікацій цього чоловіка в соцмережах, він – прихильник нацистської ідеології. Подлєсний розміщує свої фото з оголеним торсом, на якому нанесені татуювання зі свастикою. А його статус – «Від серця до сонця», тобто – словесний опис нацистського привітання, відомого в народі, як «зіга» (від нім. «sieg» – перемога, виграш). Ось таких «антифашистів» Росія відправляє «денацифікувати» Україну.
Зараз Микола Тіссен готується прийняти посаду заступника командира свого підрозділу і в цьому статусі поїхати в Україну в третє «відрядження». Яке, хочеться вірити, поставить жирку крапку в його кар’єрі.
