Станом на 2025 рік за офіційними даними українських правоохоронців, від тортур у російській катівні, яка була облаштована в ІТТ на вулиці Теплоенергетиків у Херсоні, постраждала 21 жінка.
Про це йдеться в матеріалі “Радіо Свобода”.
Серед жінок, яких утримували в ізоляторі тимчасового тримання, були: колишня волонтерка “Правого сектору”, яка допомагала у військовому шпиталі, працівниця Херсонської обласної комунальної аварійно-рятувальної служби, працівниця відділу кадрів воєнізованої охорони, домогосподарка, курсантка Харківського національного університету Повітряних сил ім. Кожедуба, працівниця Управління патрульної поліції, заступниця директора гімназії.
Як розповіла “Радіо Свобода” співробітниця Центру прав людини ZMINA Єлизавета Сокуренко, на початку окупації росіяни затримували здебільшого активних громадян, чиновників і співробітників органів місцевого самоврядування, тих, у кого була відкрита проукраїнська позиція, проте потім окупанти зробили фільтрацію більш жорсткою.
“Затримати могли будь-яку людину, навіть якщо ця людина, умовно кажучи, не представляє цінності для окупаційних сил. Робилося це, щоб схилити людину до доносів, змусити її здавати інших під тортурами під час допитів тощо. Ті, хто пережив це, розповідають, що їм буквально говорили: “Назви 10 колишніх учасників АТО, 10 осіб із проукраїнськими поглядами, і ми тебе відпустимо”, – розповіла Єлизавета Сокуренко.
Ще одна категорія затриманих – ті, кого використовували як заручників, щоб дотягнутися до членів сім’ї та рідних, а також знайомих. З цієї причини затримали Людмилу і Ларису Шумкових – тітку і матір політв’язня Олександра Шумкова. Правозахисники вважають, що їх шукали цілеспрямовано: під час затримання обох жінок ідентифікували за іменами.
Критерії допустимості затримання також російськими військовими застосовувалися вкрай широко. Волонтерку Лілію Пшеничну, приміром, затримали за “переховування злочинців” – незважаючи на те, що під час обшуку в її будинку нікого не знайшли. Наступного дня після затримання в церкві, де Лілія була волонтеркою, також проводили обшуки – вже під приводом того, що там нібито знімали порнографічні фільми з дітьми під керівництвом Лілії, розповідають правозахисники Центру ZMINA.
Полонених жінок утримували у нелюдських умовах – морили голодом і не давали митися.
Також свідки розповідали, що російські військові спеціально залишали відчиненими двері камер-катівень, щоб інші в’язні чули крики тих, кого б’ють.
“Протягом десяти днів тримання в ІТТ їжу Людмилі та Ларисі Шумковим давали один раз на день. Можливості помитися або переодягнутися за десять днів також не було. Весь час, за свідченнями жінок, було чутно, як катували інших затриманих. Іноді в тих камерах, де катували людей, представники РФ навмисно відчиняли двері, щоб інші утримувані чули їхні крики”, – розповіли свідки.
Також, за словами, юридичної аналітикині Онисії Синюк, у херсонському ІТТ вчинялися й інші ймовірні воєнні злочини щодо жінок.
“Наприклад, ідеться про примусове оголення – під час обшуку військові або наглядачі-чоловіки відмовлялися виходити з приміщення, коли жінкам треба було переодягнутися тощо. Далі, застосування сили для залякування: жінкам погрожували, спрямовували на них зброю – при тому, що з їхнього боку не було опору затриманню”, – розповіла Синюк.
У катуваннях цивільних херсонців підозрюють щонайменше сімох російських військових: окупаційного начальника херсонського ІТТ Андрія Співака, Віктора Айвазова, Івана Бокаленка, Юрія Куулара, Станіслава Григор’єва, Ігоря Яковлєва та Євгена Козирєва. Усім оголошено підозри у скоєнні воєнних злочинів.