Росія завершила перші псевдовибори до Державної думи, які провела на окупованій частині Херсонської області. Створена окупаційною владою виборча комісія оголосила явку 74,61%.
Однак навіть російські офіційні дані не дають однозначної відповіді на базове питання: скільки взагалі було «виборців».
Ми вже не кажемо про те, що на псевдовиборах не було ніякого незалежного спостереження, а просто рахуємо цифри, які дали самі росіяни.
Протягом 2026 року російські органи називали щонайменше три цифри. Різниця між найбільшим та найменшим показниками — понад 46 тисяч людей.
При цьому майже половину майбутньої явки окупаційна влада оголосила ще до початку трьох основних днів голосування.
Скільки «виборців» нарахувала Росія
Станом на 1 січня 2026 року створена Росією «виборча комісія Херсонської області» повідомляла про 340 573 зареєстрованих виборців.
Улітку очільниця окупаційного виборчкому Марина Захарова називала вже понад 335 тисяч виборців. Зменшення їхньої кількості вона пояснювала актуалізацією реєстру.
Але у документах російської ЦВК фігурує зовсім інша цифра.
27 квітня ЦВК РФ визначила кількість підписів, необхідних кандидатам-мажоритарникам. Для Херсонського одномандатного округу №187 у постанові вказано 381 319 виборців. Саме від цієї кількості рахували необхідні кандидату 3% підписів — 11 440.
Отже, протягом кількох місяців російські органи назвали три різні показники:
- 381 319 — у постанові ЦВК РФ щодо округу №187;
- 340 573 — кількість зареєстрованих виборців станом на 1 січня;
- понад 335 тисяч — дані окупаційного виборчкому влітку.
Різниця між найбільшим і найменшим показниками перевищує 46 тисяч людей, або приблизно 12%.
Саме голосування розтягнули на значну частину вересня. Проводили дострокове та виїзне голосування. За даними окупаційного виборчкому, його представники обійшли понад 80 тисяч домоволодінь, працювали 353 мобільні групи.
Ще до початку основних трьох днів голосування 18–20 вересня Захарова оголосила явку 47,2%.
Після 18 вересня вона зросла до 58,31%, після 19-го — до 65,63%, а фінальна заявлена явка склала 74,61%.
Але 74,61% — від якої кількості виборців?
Якщо від 335 тисяч — це приблизно 250 тисяч людей. Якщо від 340 573 — близько 254 тисяч. Якщо від 381 319 — близько 284,5 тисячі.
Різниця між крайніми показниками — приблизно 35 тисяч голосів.
Тому без інформації про те, яку саме кількість зареєстрованих виборців використали для розрахунку, перевірити заявлені 74,61% неможливо.
Що ще не так із цифрами
Найпомітніша невідповідність з’явилася ще до початку голосування.
Російська ЦВК у квітні нарахувала в Херсонському окупаційному одномандатному окрузі №187 381 319 виборців. Водночас окупаційний обласний виборчком повідомляв, що на початок того самого року на території області було 340 573 виборці.
Різниця — 40 746 людей.
Пояснення, звідки вони взялися, у знайдених МОСТом російських повідомленнях немає.
Є ще одна особливість: майже дві третини заявленої фінальної явки Росія отримала ще до основних трьох днів голосування.
На цьому етапі члени окупаційних комісій активно ходили до людей самі. За їхніми ж даними, мобільні групи обійшли понад 80 тисяч домоволодінь.
Тобто значна частина голосування проходила не на стаціонарних дільницях, куди виборець приходить сам, а через мобільні групи, голосування вдома та на прибудинкових територіях.
Як працювали списки «виборців»
Окрема проблема — встановити, хто саме голосував.
Росія використовувала систему «Мобільний виборець», яка дозволяла голосувати не за місцем реєстрації.
Окупаційна влада прямо пояснювала цей механізм на прикладі людей, у документах яких залишалася реєстрація на правобережжі Херсонщини, яке Росія не контролює.
Сам по собі механізм зміни місця голосування не свідчить про фальсифікацію. Проблема в іншому — неможливо незалежно перевірити реєстр таких переміщень.
Крім того, окупаційна адміністрація повідомляла, що людину, яка не знаходила себе у списку, могли включити до додаткового списку безпосередньо на дільниці за заявою.
Отже, одночасно існували основні списки, «Мобільний виборець» та додаткове включення на дільницях.
Незалежно встановити, скільки унікальних людей містили ці списки та як система виключала повторне врахування однієї людини, неможливо.
Це не доводить, що люди голосували кілька разів. Але оприлюднені Росією дані не дозволяють незалежно перевірити, що такого не відбувалося.
Чому це не були вибори
Насамперед Росія організувала голосування на окупованій території іншої держави. Херсонська область є територією України, причому Росія не контролює навіть всю область, яку оголосила своїм «суб’єктом».
Але проблеми залишаються, навіть якщо аналізувати лише процедуру.
Немає однозначної кількості виборців: російські органи протягом одного року називали цифри від понад 335 тисяч до 381 319.
Значну частину голосів зібрали достроково та через мобільні групи, які самі приходили до домоволодінь.
Люди могли змінювати місце голосування через «Мобільного виборця», а тих, кого не було у списках, могли додавати до них безпосередньо на дільницях.
Незалежного доступу до реєстру, який дозволив би перевірити кількість унікальних виборців та відсутність повторного врахування, немає.
Нарешті, неможливо навіть відтворити заявлену Росією явку 74,61%, не знаючи, яку з кількох оприлюднених кількостей виборців використали як основу для розрахунку.
Тому проблема російської виборчої статистики на окупованій Херсонщині починається ще до питання, за кого нібито голосували люди.
Росіяни не зможуть відповісти на значно простіше питання: скільки людей узагалі рахували.