Російські пропагандисти поступово «розкручують» меседж про «громадянську війну в Україні», і, ймовірно, ця концепція прийде на зміну так званій «спеціальній військовій операції», якою країна-агресор зараз прикриває неоголошену війну.
Про «громадянську війну» почав говорити колишній український медійник, а зараз – російський пропагандист Юрій Подоляка.
Підконтрольний Росії так званий «тимчасовий губернатор Херсонської області» Володимир Сальдо розповідає про нібито велику кількість місцевих мешканців, які бажають вступити до так званої «територіальної оборони» – колаборантського незаконного військового формування.
На окупованій частині Запорізької області місцева проросійська «влада» розповідає про нібито сформований там з місцевих колаборантів «батальйон імені Судоплатова». Місцевий гауляйтер Євген Балицький навіть стверджує, що членом цього формування є його син.
У всьому цьому простежується застосований ще під час війни на Донбасі почерк російських пропагандистів. Нахабне втручання Росії у справи України вони переводять в розряд «громадянської війни». Говорять і пишуть про участь громадян України в бойових діях проти Росії, і на підставі цього роблять висновок про «внутрішній конфлікт».
Зараз меседж про «громадянську війну» запускають в інформаційний простір російські пропагандисти на кшталт Юрія Подоляки, який хоч і має чималу аудиторію (в його Телеграм-каналі зазначено про майже 3 млн підписників), але не відноситься до російських лідерів думок першого ешелону.
Але дуже велика ймовірність того, що приблизно такі ж твердження ми скоро почуємо з вуст і ТОП-пропагандистів: Кисельова, Соловйова, Скабєєвої та інших.
Для Росії це – звична справа: вдертися до іншої держави, а потім, використавши як прикриття колаборантів (вони знайдуться всюди), волати про «внутрішній конфлікт» і «підтримку тих, хто зазнає утисків».
Так було у 1998 і у 2008 роках в Грузії, коли РФ окупувала Абхазію і Південну Осетію. Так було у 2014 році на Донбасі, де створювалося так зване «народное ополчение» і місцеві колаборанти залучалися до окупаційних «органів влади».
Можна згадати також Сірію і Лівію, де РФ роздмухує внутрішні протиріччя.
Росія усіляко намагається робити вигляд, що спровоковані нею конфлікти та військові протистояння – «внутрішні проблеми» держав, і Росія «допомагає їх вирішити». Але ця «допомога» завжди лише погіршує стан справ.
Можна припустити, що якби у Росії була можливість втрутитися в непросту ситуацію, яка виникла в Шотландії у 2014 році (референдум за незалежність цієї частини Сполученого Королівства) і в Іспанії у 2017 році (активізацію руху за незалежність Каталонії), то світ мав би ще більше точок конфліктів.
Стосовно теперішньої ситуації в Україні для РФ може бути вигідно переведення її в стан «внутрішнього конфлікту», щоб справити для зовнішнього світу враження того, що країна не веде війну, а просто «допомагає повстанцям».
Звісно, таким чином не вийде обдурити серйозних політиків, але Росія вже давно робить ставку на західних політичних маргіналів: різного роду «ліваків», «національні фронти», «альтернативи». Вони теж мають хоча й невеликий, але певний вплив на частину населення, на громадську думку.
Росія прагне хоча б якось пом’якшити запроваджені проти неї санкції і для цього намагається створити відповідний фон. Але засобів досягнення цієї мети у неї обмаль. Один з них – перетворення зовнішньої агресії у «внутрішнє протистояння», де РФ «підтримує пригнічених». Точніше, створення ілюзії «громадянського конфлікту».
І цілком можливо, що скоро російські пропагандисти будуть стверджувати, що на окупованій частині Херсонщини – саме «громадянська війна». Звісно, це – просто феєрична брехня. Але ж тут діє славнозвісне правило геббельсівської пропаганди, якого дотримується і роспропаганда: «Чим безглуздіша брехня, тим скоріше в неї повірять».
Тому не варто дивуватися, якщо російські військові, які напали на Україну і зокрема вдерлися на Херсонщину, раптом стануть «місцевими повстанцями».
Для роспропагандистів – звична справа робити «неіснуючим» те, що відбувалося насправді, і видавати за начебто реальні факти вигадки і навіть відверту маячню.
Отже варто бути готовим до будь-яких безглуздих заяв «з-за поребрика».
В’ячеслав Гусаков
