Роман Головня – нетиповий херсонський політик. Ще три роки тому про нього в місті не знав ніхто, а тепер він коментує в національному марафоні все, що стається в місті, частіше ніж призначений Президентом голова військової адміністрації. Роман не приховує, що має мерські амбіції, що доволі нетипово для тих, хто активно зараз займається волонтерством.
Початок великої війни він зустрів на посаді радника мера Херсона та виконуючого обовʼязки заступника Ігоря Колихаєва, пізніше ховався від росіян, виїхав на підконтрольну територію, де почав займатися гуманітарною допомогою.
Інтервʼю було спроваковано самим Романом у соціальній мережі. Вкоментарях він вирішив взяти автора “на слабо”.
Ми поспілкувалися з Романом в його гуманітарному центрі, який розміщений в одному зі спальних районів Херсона. Розпочав його не я з питання, а він з презентації
Центр почав працювати в Херсоні з перших днів деокупації – почали з хліба, закуповували його в Миколаєва…
А ми – це хто?
У нас є благодійний фонд “Я – Херсон”, він реалізує декілька проектів – наприклад, “Я – Херсон” в Запоріжжі і безпосередньо хаб в самому Херсоні. Ми працюємо з ВПО по різних містах України (Вінниця, Рівне, Одеса, Запоріжжя). Херсонський хаб почав працювати з моменту деокупації. Почали з хліба, ми роздавали його містянам. Потім почали нарощувати допомогу по потребам – це був проектний підхід. Ми створюємо базу організованих груп – ОСББ, квартальні, активні люди. У нас основний контингент – люди похилого віку. Маємо базу лежачих, інвалідів. Ми формували її під потребу, наприклад, лежачих людей – памперси, присипки…
Хто фінансує цей проєкт?
Різні структури. Ми працюємо з багатьма структурами, ми довели свою порядність. Зараз доходить до того, що ми самі вибираємо, з ким працювати.
Можу казати, що ви стали потужним волонтером, через те, що на початку вторгнення комунікували з донорами та фондами від імені влади і таким чином здобули репутацію?
Здебільшого так.
Що не потрібно Херсону?
Несистемно надавати допомогу.
Ні, що не потрібно з допомоги?
Є перебір з продуктами харчування, але справа в тому, що є певні групи, яким не дістається. І є групи, які морально не можуть брати, а є – нахабні…В місті у нас більше 6-ти точок по видачі хліба, ми перейшли на організовані групи, ми не збираємо черг, працюємо через бази даних. Тисячі буханок та консервів кожного дня видаємо. Тому можна сказати, що продукти не потрібні масово, але в той же час, вони потрібні тим категоріям, які їх не отримують. Є окрема категорія по дітях, але великої потреби у дитячому харчуванні немає. Маленьких дітей (у місті, – МОСТ) небагато. Але самих дітей у місті близько 5 тис є, думаю. Це артбокси терапевтичні, потім набори для дітей (паштети, консерви, шоколадки), одяг дитячий.
Чого не вистачає?
Є потреба в гігієні, ми співпрацюємо з Міжнародною організацією міграції, почали реалізовувати програму по гігієні. Також великий запит на насіння – ми планували в місті видати тисячі 2 комплектів, але виник запит – більше 5 тисяч, плюс область – всі хочуть. Ми веземо зараз 20 тонн картоплі. Місцева влада з самого початку повинна була зробити бази даних людей, які тут лишаються.
Вони кажуть, що вони зробили.
Якщо вони зробили, чому вони не використовують це? Чому ми не задіяні? Вони відправляють до нас людей за гуманітарною допомогою. Окей. Не проблема, ми не ділимо людей. Як би зробив я. Лежачих у місті 3 тисячі людей, є в місті 10 волонтерських штабів, які надають допомогу цій категорії. Я б зробив базу даних, кожен приходить до нас із комп’ютером, ми встановлюємо цю базу даних, видали – воно зафіксовано. Ми зайшли в базу і бачимо, кому чого не вистачає.
Я чув, що така база є.
Те, що вона є і те, що вона не використовується – це різні речі. Її треба не просто мати – нею треба користуватися. Я більш ніж впевнений, що ця база – іксель-табличка…Наскільки це чітко, наскільки це відслідковується…
Так це неможливо.
Чому? Ті, хто займається евакуацією можуть це робити. За кожним слідкувать – ні… Але воно повинно фіксуватися. Мені неодноразово розповідали – от про жіночку, яка у росіян набрала 500 пляшок олії, тепер у нас бере, по Миколаєву якийсь дід 5 тонн рису назбирав…
А як закінчити цю історію з гуманітаркою?
Ми підходимо до неї системно і переходимо поступово від риби до вудочки – от насіння…Далі треба видавати під парники. Підприємницький цей механізм відновлювати, щоб воно почало рухатися. І так само людей треба привчати…з руки не годувать, бо вони звикнуть. І вже зараз вони приходять з вимогою “а шо у вас є?”. Критичних потреб немає. Ті ж ковдри – важко повірити, що у людини, якщо вона постійно жила в Херсоні немає ковдри. Ми ж говоримо про критичну допомогу. Ми пішли наступним чином. От Острів – як відключили їм тепло свого часу, це була проблема, то там однієї ковдри може буть мало. І мені здавалося, ми там забезпечили всіх ковдрами, обігрівачами. Крім того, ми зразу працювали по укриттях – це там де всі будуть точно користуватися.
Я так розумію, що в Херсоні укриттями не користуються?
Ні, багато людей прямо там живуть. Кіндійка, Нафтогавань…
По місту інфраструктура цивільних укриттів була під підприємствами. Але коли заходили окупантами, коли я з Епіцентра вилучив частину продукції і ми обладнали кілька укриттів, де люди постійно жили – на ХБК…Якщо ми говоримо про перебування в укриттях зараз, то краще вже виїхати. На Суворова ми забивали вікна, там підвал – там люди постійно, ми як могли обладнали – вода, їжа, розкладачки, ковдри, ліхтарики. Вийти з цього “давальчєского” процесу – це забезпечити критичні потреби. Вікна вибили? Бригада приїхала – забила. І таким чином діяти. Зараз є можливість у міста побудувати правильно соціальну допомогу за європейським типом. Зараз з’явилось багато гуманітарних програм, і щоб з себе зняти тягар вони виділяють на місто, наприклад, 100 тисяч на підтримку лежачих. Реальна потреба міста – наприклад, 300 тис. Вони кажуть “ми оголошуємо грант для структур, які займаються соціальною сферою на 100 тис за умови, що ви 200 – самі залучите”. І тоді соцзахист контролює…
ГО може замінити собою…
100%. І це нормально, вся Європа так працює. І коли ми заходимо в цей процес, важливо не втратити інерцію. До нас ніколи влада не приходила, а правильно б було знайти активних людей, підтримати їх, перевести цей масив цільової допомоги. Ми на цій інерції ще можемо років 5 піклуватися про людей. І тоді соцзахисту не треба 350 працівників, які сидять, а потрібно 2 людини, які закріплені і працюють з певними категоріями. І соцзахист ходить і контролює наскільки якісно вони виконують по договору…
Тоді ж у міської влади не буде важелів під час виборів.
Міська влада має забезпечувати інтереси громади.
Це в ідеалі.
Але ж ми йдемо по ідеалу. І найбільше, що я бачу – не дивлячись на те, що йдуть бойові дії – ми втрачаємо можливості такого плану. Те ж саме підприємництво, розвиток інфраструктури. Ми повинні готувати площадку. Де поставити індустріальний парк? Логістика, переробка – це не треба відкидати. Якщо той самий власник заводу ауді в цей бік дивиться, ясно, що це з категорії післязавтра. Але ми повинні з того, що ставити невеликі теплиці, робити оптовий ринок, логістичні склади – це один напрямок. Туризм – другий напрямок. Треба рухатися, бо ми втрачатимемо можливості.
Туризм – це так далеко.
Недалеко. От ви коли проїжджали мимо Посад-Покровського, ви ж хотіли подивиться, що там в окопі?
До війни в Україну приїжджало 20 млн туристів. Якщо завозити туристів до нас на тематиці війни, один турист 100 євро тут залишає – це абсолютно реальна цифра в рік. Мільйон туристів приїхали – залишили тут свої кошти. Вони тут зупинилися, ми їх похарчували, поводили з ними хороводи – вони потратили 300 євро. В рік – 300 мільйонів в бюджет. Це те, що лежить на поверхні.
А безпека?
Бажання людей поїхати сюди перші 2 роки буде. Влада повинна продумати ці моменти. Ми розміновуємо не поля латифундистів, а малі господарства. Ми можемо розмінувати 500 га малим фермерам і допомогти їм отримати ці теплиці. І на цьому фоні можна рухать економіку. Потім – туристи. Приїжджають до нас британці – у нас минулого тижня була делегація, вони в нас тут жили, 7 британців, які читали курси з тактмеду. Їх треба кудись повезти, щось показати, вони готові щось купити. Вони казали, що хочуть центр зі Львова перенести у Херсон. Ми повинні розмінувати якісь невеликі території, взяти екскурсовода, розповісти як проходив бій, і ми ці 7 чоловікам продали сувенір, нагодували їх і от – гроші залишились на місці. Чим це не туристи? Туристи. З ними треба правильно працювати.
Треба все одно чекати поки відсунуть росіян.
Але планувати ми повинні зараз. Зараз обов’язково треба переглянути стратегію розвитку громади і генплан.
Але ж переглядали.
То була бутафорія, я в тому не брав участі навіть. Це має бути науково обгрунтована робота (мається на увазі робоча група, що працювала у 2021 році за підтримки USAID, – МОСТ).
Ви вже розмовляєте як майбутній кандидат в мери.
Та ні, я це бачу як людина з багаторічним стажем, яка має відношення до місцевого самоврядування. Я бачу ці можливості і я все це відпрацював на практиці. Я зустрічався із структурами, які фінансують розробки стратегій, залучають міжнародних фахівців, які вже працюють по Маріуполю.
Знаєте якого року генплан в Херсоні?
Та я знаю… Ми повинні відійти від любительських малювань і тикання пальцем хто і де що хоче поставить. Це серйозний стратегічний документ, громада має сама брати участь в його розробці. Це все чітко розписано і люди повинні цим цікавитися. Ми повинні це інформаційно підтримувати – ось як виглядатимуть зелені зони, цикл статей, відео.
Ми ж бачили, як це було до 24 лютого. Мені здається, це трохи не те, що потрібно було громаді. Все крутилося навколо “хотєлок” однієї людини – оці фонтани ідіотські, лебеді ці.
Про смаки я не готовий… З точки зору фонтанів і розвитку зелених зон – це була моя ідея. Але ясно, що це має бути в рамках генплану, естетики – нема смислу фонтану, який не подобається туристам. Де тут інтерес громади?
Ми 1,5 роки споглядали, що інтерес громади не враховувався
Він не зрізався навіть. Я цим питанням займаюся – тут треба врахувати інтерес громади і реалізувати його. Маючи більше 15 років досвіду роботи в органах місцевого самоврядування, можу сказати, що чиновники найбільше люблять перейменовувати вулиці.
В Херсоні не хочуть.
Це потрібно робити і цим мають займатися професіонали. Воно має стояти на потоці. Так само і по меморіальному скверу…
Цим людям не можна довіряти ніякі естетичні питання.
Питання в підході. Спочатку треба обговорити концепт – що це має бути: чи ми говоримо про те, що це місце має бути сакральним з точки зору захисту міста чи держави і ми всі меморіальні місця концентруємо в одному – те, що ми можемо показати. Щоб зробити меморіальний парк в одному місці. Щоб з вінками не ходили по всьому місту. Всі люди мають туди приходити і вшановувати пам’ять. В Європі ж такого немає – там, там, там. Це моя думка. Раз – концепт. Два – як воно має виглядати. Почути всіх – як воно має виглядати. І тоді вже переходить до реалізації. І на це є час. Нас ніхто не підганяє. Купа проблем по місту, які треба вирішувать, а такі питання може громада поки обговорювати. Коли закінчиться війна, почнемо втілювати в життя – навіщо зараз? Бо ми приймаємо якесь одноосібне рішення, його починають проштовхувати, потім починаються конфлікти, хоча істина – в третій стороні. Влада має зібрати інтерес – що цікавить громаду, зрозуміти його, об’єктивізувати його і почати забезпечувати. Хто і як буде розміновувати воду, плавні, поля? Що будуть робити з майном колаборантів? Місцева влада повинна взяти це на контроль.
На жаль, більшість майна записана не на колаборантів, тож вирішення цього питання може розтягнутись.
Якби це залежало від мене, я би взяв хоча б 1-2 юристів, які би тримали під контролем цю ситуацію.
Ще однією великою проблемою буде повернення професійних кадрів.
Як Ви оцінюєте, скільки відсотків людей повернуться в Херсон при найкращому розкладі?
У кращому випадку, мінімум 85% людей повернуться. Я прогнозую, що буде 2 хвилі повернення людей: перша хвиля буде ейфорічна. І якщо влада буде правильно діяти, буде правильно комунікувати з населенням, виконувати всі обіцянки щодо відновлення території, то цей процес пришвидшиться. 85% людей повернуться. 2 роки будуть критичними. І якщо влада не виконає свої обіцянки щодо відновлення, то люди просто-напросто поїдуть.
Зараз знявся психологічний, ментальний бар’єр, люди побачили умови життя в Європі і трохи пристосувались до них. І єдине, що людей не влаштовує у Європі це відсутність можливості самореалізації. Але якщо люди повернуться і не побачать вдома можливостей для подальшої самореалізації, то вони просто розвернуться і поїдуть. Ось це, я вважаю, найбільша проблема.
Спочатку повернеться багато людей, і наступні 2 роки будуть вирішальними.
Як вам працювалось з Ігорем Колихаєвим? Мені здалося, що там Вам було не дуже комфортно.
Так, мені було абсолютно не комфортно працювати з Ігорем Колихаєвим. Зараз я не поділяю позиції бездіяльності нової влади. Як казав Ейнштейн: “Щоб отримати результат, ми повинні знайти новий підхід до виконання задач”, а якщо виконавці та алгоритми не змінюються, то бажаний результат ніяк не вийде.
Зараз я бачу невтішні результати роботи майже по всіх напрямках. Мене дуже обурює, що в даній сфері спостерігається повна бездіяльність. Наше місто та область зараз на слуху, якби департамент економіки попросив зарубіжні країни про виділення допомоги, нам би не відмовили. Так, можливо не всі країни погодяться допомогти, але все одно буде певний результат. Для влади є всі вікна можливостей.
А далі буде звільнення Лівобережжя…
Після звільнення лівобережжя, Криму Херсон буде в тилу, вже не буде привернуто стільки уваги до міста. Наприклад, Високопілля, куди після звільнення з’їжджались усі, тепер забуто. Чому не можна там поставити нові котли? Чому там немає нових скважин? Чому Миколаївська область робить нові скважини, а Херсонська – ні?
Я кажу не з метою виключно покритикувати владу. Я розумію, що новій владі, можливо, треба час, щоб увійти в курс усіх справ, але повинен бути якийсь рух у вирішенні питань.
Зараз у нас купа можливостей, питання тільки в тому, чи скористається нею наша громада.
Херсон для вас – це вже ваша громада?
Звичайно, я ж повернувся сюди. Я не вивіз ніяку техніку зі свого бізнесу, я залишився в місті і не виїхав. Натомість я залишився разом з родиною в місті, а міг поїхати на другий день, як зробили багато людей.
Я ж давав присягу, і не міг покинути місто напризволяще. Я залишився до того моменту, поки не виникла загроза фізичного знищення. Ось і вся історія. Я повернувся в перші дні визволення. Я вважаю цей регіон одним із найперспективніших в Україні. Він дійсно має найбільші перспективи і мені цікаво, як будуть далі розвиватись події.
У вас все ж таки є політичні амбіції, як я розумію з розмови
Основну свідому частину свого життя я присвятив місцевому самоврядуванню, управлінню і в цьому у мене є немалий професійний досвід. Я готовий будь-якому можливому опоненту доводити свою професійну компетентність у цьому. Я вмію це робити і мені це подобається. Тому чому мені цим не варто займатись? Як мені здається, я маю світле бачення концепції управління. Ми робимо все для громади і діємо виключно в інтересах громади. Я впевнений, що будь-яка патріотично налаштована людина громади не була би проти нашої діяльності.
Сергій Нікітенко
