“Зайченята”, тут, “Калясіки”, додому!”, – дає команду Суба. Ці назви команд, які походять від позивних їхніх командирів – “Зайця” і “Калясіка”. Ці команди виснажливо тренуються, хоча вони і не спортсмени. Вони – бійці 1 батальйону 40-ої бригади берегової оборони, які захищають Херсонщину.
Тренування – буденна робота бійців, в той час, коли вони не воюють на островах у дельті Дніпра.
Замаскуватися треба так, щоб не бути помітним ані для людини, ані для дрона. Бо без оволодіння мистецтвом стати «невидимкою» на островах не можна не те що виконати бойове завдання, а й вижити.
Ситуація дуже напружена. Бійці 40-ї бригади берегової оборони ЗСУ облаштовують схованки, які тут називаються «льожки». Усе робиться і дуже швидко, і дуже надійно, бо треба утримувати нещодавно захоплений “плацдарм”, який, зазвичай, ніякий і не плацдарм, бо наступати на напливних островах немає куди. Але противник намагатиметься будь-що захопити цей плацдарм, і може почати висаджуватися з хвилини на хвилину.
Поки не висадилася інша група, маємо час перевірити власну уважність. Ми обережно пересуваємося дуже пересіченою місцевістю, намагаючись побачити, де сховалися бійці. Побачили лише одного, й тільки тому, що він ще не заліг, а облаштовувався. Та й у такій ситуації помітити бійця в кікіморі (спеціальному маскувальному костюмі для перебування у заростях, – МОСТ) було непросто.
Згодом боєць «розчинився» у ландшафті.
Майже як у бою
«Не йдіть «в лоб». У вас немає обмежень по маршруту, по часу. Обійдіть їх, щоб опинитися там, де вас не будуть чекати. Вперед! Тільки не по галявині», – дає бійцям вказівки Суба. Він виступає і водієм човна, яким доставляє групи до місця тренування, і інструктором.
Ми – на навчанні, де в умовах, максимально наближених до бойових, бійці відпрацьовують раніше отримані знання та навички, вчаться воювати на островах в дельті Дніпра – місці, де на Херсонщині зараз йдуть найбільш активні бойові дії. Російські окупанти хочуть закріпитися на островах, перетворити їх на плацдарми. Українські військові не дозволяють загарбникам це зробити.
Навчання теж проходять на Херсонщині, у місцевості, дуже схожій на ту, де хлопцям скоро доведеться брати участь у реальних боях. Тут і рослинність – така ж, і є водна перешкода, яку доводиться долати. Хіба що противник – умовний, та це ніяк не впливає на ставлення бійців до виконання завдань, бо від напрацьованого на таких навчаннях залежить успіх і виживання у реальному бою.
«Ми побачили двох умовних противників, які нас шукали, та не побачили третього, нічого не знали про нього», – розповідає про свої підсумки цих навчань боєць з позивним Заєць.
Каже, що такі навчання дуже корисні, бо дають розуміння, як поводити себе під час реального бою, на що варто звертати увагу, що треба виправити та вдосконалити.
Кореспонденти МОСТа були єдиними медійниками, присутніми на тих навчаннях. Тому мали можливість побачити не видовище, а справжній процес тренування військових.
Коли усе виглядає хоч і не дуже ефектно, але – це реальна робота, результат якої – знищення окупантів та утримання у статусі нездійсненного їх бажання знову окупувати Херсонщину.
Чим Херсонщина особлива
«Наші основні завдання – обороняти наш передній край, робити противнику боляче, знищуючи його в острівній зоні та на лівому березі Дніпра. На щастя, у нас це виходить. Зараз тут відпрацьовуємо навички, а потім люди вже працюють безпосередньо на місцевості, знищують противника», – каже військовий 40-ї бригади берегової оборони ЗСУ з позивним Карий.
Він розповів, що під час навчань відпрацьовувалося створення в острівній зоні спостережних пунктів, а також – дії під час безпосереднього контакту з противником.
«Тут, – каже Карий про специфіку бойових дій на Херсонщині, – свої особливості бою, свої особливості місцевості. Насамперед – наявність водної перешкоди. Тому дуже важко приховувати свої пересування. Також маємо велике накопичення FPV-дронів, велике накопичення артилерії противника. Остання – не така серйозна проблема, як дрони, бо інколи засоби РЕБ належно не захищають. Противник прогресує в цьому плані, ми теж прогресуємо. Основна наша задача: щоб люди наші залишались живі і відповідно виконувати завдання командування».
Військовий каже, що чи не найважче під час бойових дій на островах – приховані переміщення: «Дуже важко це робити на великій воді, на широкій частині Дніпра. Та ми з цим справляємося, будемо і надалі справлятися».
Як воюють на островах
«Складність бойових дій на островах, – каже боєць, – насамперед у тому, що там немає миттєвої підтримки, немає групи реагування, яка допоможе у разі виникнення якихось проблем. І пішки з островів не вийдеш. Виконувати там усі завдання і виживати можна, якщо навчишся бути непомітним. Тому, вирушаючи на острови, треба чітко вирахувати, що тобі потрібно, щоб мати з собою лише необхідне. Треба ретельно приховувати усі ознаки своєї присутності, бути непомітним для дронів. Взагалі треба бути непомітним: добре ховатися і дуже тихо пересуватися».
Бої на островах – це, як кажуть військові, щось дуже і дуже особливе, не схоже на бойові дії на інших ділянках фронту.
Ці бої – зовсім не те, що ми уявляємо собі про війну. Острови – особлива територія зі своїми законами та правилами виживання.
Там небезпека чатує на кожному кроці, де один невірний рух може коштувати життя.
Найважче – це дрони
Боєць з позивним Заєць – одесит. Каже, що раніше не раз бував у Херсоні і на Херсонщині, але – не на островах.
«Я, – каже військовий, – раніше думав, що непогано знаю Херсонщину. Виявилося, що дечого не знаю. Власне, тепер знаю. Особливо важкі ділянки – болотиста місцевість. Також воювати тут важко психологічно, але ми з цим впораємося».
Про навчання боєць каже, що вони – лише дуже невелика частина того, що опановують українські військові для ефективних бойових дій на островах: «Насамперед вчимося ховатися від дронів, бо найважче – це саме дрони. Тому «льожки» робимо таким чином, щоб повністю «зливатися» з місцевістю, бути непомітними для усіх видів спостереження, у тому числі – для дронів».
Сталлоне з 40-ї бригади берегової оборони, на відміну від голлівудської зірки бойовиків, воює не у декораціях та не під студійними софітами, а на справжньому полі бою, де немає другого дублю, де багато чого неможливо повторити, щоб зробити краще.
За спеціальністю воїн з кіношним позивним – водій. Його обов’язок доставити на своєму Хаммері інших бійців до Дніпра – туди, де вони можуть спустити на воду човен і відплисти на острови. Після виконання бойових завдань Сталлоне під’їжджає до умовної точки на берегу і забирає човен.
«Машина у мене, – каже боєць, – обладнана системою РЕБ, прохідність у неї – достатня, щоб заїхати у воду на половину кузову, спустити з лафету човен у воду, а коли група повертається – забрати човен. Ми працюємо в повній екіпіровці, всі одягнені в бронежилетах, касках, коли треба – з приладами нічного бачення».
Військовий каже, що кожен вихід на острови готується дуже ретельно, щоб максимально врахувати навіть дрібні моменти. Власне, дрібниць у таких справах не буває, бо неврахування чогось, на перший погляд, незначного може коштувати дуже дорого. Тому усе планується так, щоб помилок просто не було.
Навчання закінчуються, бійці скидають з себе кікімори, жартують, обговорюють, хто як ховався, а кому заважав “кореспондент”, який гучно лазив кущами, обираючи місце для вдалого кадру.