«Студенти – наші роботодавці. Ми маємо орієнтуватися на їхні потреби, а не вони на наші», – Вікторія Грановська, проректор Херсонського державного аграрно-економічного університету
Релокувавшись до Кропивницького, навчальний заклад мав би зіткнутися зі спадом набору. Однак сталось протилежне: за чотири роки кількість вступників зросла, а географія абітурієнтів стала значно ширшою.
До Херсонського державного аграрно-економічного університету (ХДАЕУ) їдуть із різних областей. Вступають діти, які з батьками за кордоном. І навіть повертаються з Європи, щоб вчитися саме тут. Вікторія Грановська, проректорка з науково-педагогічної роботи ХДАЕУ, докторка економічних наук, професорка і заслужена працівниця освіти України, пояснює феномен університету, який релокація не зламала, а зробила сильнішим.
«На сьогодні ми маємо вступників не тільки з Херсона й Херсонщини, – пояснює Вікторія Григорівна. – Це студенти з Кропивницького, Кіровоградської області та інших куточків України. Останні роки з’явилася тенденція: до нас вступають діти, які виїхали з батьками за кордон».
Секрет у форматі: змішане навчання дозволяє підключатися до лекцій дистанційно, а практичні заняття проходити очно (для тих, хто фізично в Кропивницькому). «Це не компроміс, це нова модель освіти», – наголошує проректорка.
ХДАЕУ не обмежується стандартними презентаціями спеціальностей, – університет зберіг зв’язки з базовими школами Херсона й активно працює з навчальними закладами Кропивницького та області.
«Наш формат – це не коли викладач приходить і розповідає, які ми чудові, – усміхається Вікторія Грановська. – Ми беремо участь у підготовці випускників до НМТ, проводимо майстер-класи. Допомагаємо дітям успішно скласти тести – і тоді вони вже самі обирають нас».
Раніше ХДАЕУ конкурував переважно із закладами Херсонщини. Тепер – із вишами Кіровоградської області та… європейськими університетами.
«Заклади в Словаччині, Чехії не вимагають НМТ, деякі пропонують безкоштовне навчання, – констатує проректорка. – Але ми пропонуємо щось більше: можливість здобути ступінь бакалавра в Україні, а магістра – в Німеччині. Безкоштовно. За умови володіння мовою».
Університет уклав меморандуми про співпрацю та програми академічної мобільності. Студенти їдуть у німецький Кіль на семестр, отримують стипендію, яка покриває проживання та навчальні матеріали, можуть працювати асистентами викладачів. І повертаються без «хвостів», бо графік побудований так, що пів року за кордоном органічно вписується в навчальний план.
«У цьому році вже запитували: на яку спеціальність вступати, щоб потрапити в цю програму? Ми розширили її і для економічної і для агрономічної галузі», – додає Вікторія Григорівна.
ХДАЕУ тримає лідируючі позиції в авторитетних освітніх рейтингах. Як?
«Колектив розуміє показники, за якими формуються рейтинги. Кожен викладач під час планування навчального року ставить собі мету виконати ті завдання, які впливають не лише на його особистий рейтинг в університеті, а й на позицію закладу загалом», – пояснює проректорка. Це не тільки зрозуміла система преференцій, а й система, де кожен знає: його особистий внесок важливий для університету в цілому.
«Не може бути класичної схеми 50 на 50 чи 70 на 30, – впевнена Вікторія Грановська, коли мова заходить про баланс теорії та практики. – Успішною є цілісна модель, залежна від спеціальності».
Ветеринарія? Більшість підготовки на базі клінік у форматі дуальної освіти. Готельно-ресторанна справа? Практика в закладах гостинності, а теорію викладають… роботодавці.
«Практики з галузі приходять до нас і ведуть теми, де вони експерти», – каже проректорка.
«Завдання університету – не ускладнити життя студента, а зробити його таким, щоб він міг максимально задовольняти свої освітні потреби і, як результат, зростатиме конкурентна позиція нашого випускника на ринку праці», – формулює Вікторія Григорівна філософію закладу.
Університет підтримує студентів, які працюють за спеціальністю під час навчання. В університеті працює центр кар’єри ХДАЕУ, студенти мають можливість навчатись за дуальною формою або індивідуальним графіком.
«Якщо студент працює за фахом, він набирається досвіду. І коли прийде до роботодавця після випуску, той не скаже: забудь усе, чому тебе вчили. Почнемо спочатку», – говорить проректорка.
Щоб підготувати студентів до магістратури та програм академічної мобільності, ХДАЕУ вбудував англійську в навчальні плани на всі чотири роки бакалаврату.
«Не завжди це контрольний захід, інколи факультатив. Але ми готуємо їх до складання НМТ з англійської для вступу в магістратуру, щоб батькам не доводилося наймати репетиторів», – пояснює проректорка. До програм залучені лектори з США, які викладають фахові предмети англійською – українські викладачі дублюють матеріал.
«Ми шукаємо якомога більше програм академічної мобільності. Діти можуть їхати за кордон, отримувати стипендії, гранти. Це не ноу-хау цього року, ми робимо це вже сім років».
«Завдання університету – щоб у пам’яті випускника це був не заклад, де він відпрацьовував заліки, а місце, яке дало максимум можливостей для професійного й особистісного зростання. Навіть для того, щоб особисте життя облаштувати – це теж важливо», – усміхається Вікторія Грановська.
У ХДАЕУ святкують День студента, організовують екскурсії, позанавчальні заходи. Перегляд фільму, рекомендованого Міносвіти? Обов’язково з попкорном, напоями та подальшим обговоренням.
Цього року ХДАЕУ планує розширити перелік освітніх програм – як бакалаврських, так і магістерських.
«Вступна кампанія покаже, наскільки вони затребувані, але відкриття кожної освітньої програми – це не гонитва за кількістю, а виважена реакція на потреби та запити ринку праці та суспільства», – обіцяє проректорка.
«Студенти – наші роботодавці. Ми маємо орієнтуватися на їх потреби, а не вони на наші», – ця фраза Вікторії Грановської найкраще описує філософію ХДАЕУ. Університет, який переживає релокацію та війну, не просто тримається на плаву. Він створює можливості для навчання, роботи, поїздок за кордон, особистісного зростання. Можливо, саме тому географія вступників розширюється. Можливо, саме тому діти повертаються з-за кордону, щоб вчитися тут. Бо ХДАЕУ – це не про виживання. Це про розвиток.